У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Партенопа значення 11 Партенопа великий і яскравий астероїд головно

11 Партенопа
	Зображення Партенопи, отримане VLT
Відкриття
Відкривач	Аннібале де Гаспаріс
Місце відкриття	Обсерваторія Каподімонте
Дата відкриття	11 травня 1850
Позначення
Позначення	11 Parthenope
Названа на честь	Партенопа
Тимчасові позначення	відсутні
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики
	Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь	2,453666978115 а. о.
Перигелій	2,209425931416 а. о.
Афелій	2,697908024813 а. о.
Ексцентриситет	0,099541237208
Орбітальний період	1403,853710071 д
Середня орбітальна швидкість	0,256436975888 °/д
Середня аномалія	176,6630833389°
Нахил орбіти	4,629529097214°
Довгота висхідного вузла	125,5654006948°
Аргумент перицентру	195,8938588598°
Фізичні характеристики
Розміри	153,33 км
Маса	6,15× 1018 кг
Середня густина	3,28 ± 0,20 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні	0,0578 м/с²
Друга космічна швидкість	0,0941 км/с
Період обертання	13,7204 год
Альбедо	0,1803
Температура	~174 K
Спектральний тип	S (Толен) ; Sk (SMASS)
Видима зоряна величина	8,68 до 12,16
Стандартна зоряна величина	6,55
Кутовий розмір	0,178" до 0,057"
	11 Партенопа у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Партенопа (значення).

11 Партенопа — великий і яскравий астероїд головного поясу, відкритий 1850 року. 6 серпня 2008 року під час перигелійного протистояння Партенопа мала видиму зоряну величину 8,8.

Відкриття

Партенопа була відкрита Аннібале де Гаспарісом 11 травня 1850 року, ставши другим із дев'яти його відкриттів астероїдів. Астероїд був названий на честь Партенопи, однієї з сирен у грецькій міфології, легендарною заснувницею міста Неаполь. Назву «Партенопа» запропонував Джон Гершель для астероїда 10 Гігея, відкритого в 1849 році, і після цього Де Гаспаріс спеціально шукав астероїд під вже запропоновану назву. Для Партенопа було запропоновано два астрономічні символи, — риба і зірка (), а пізніше ліра (), — але жоден з них вже не використовується.

Дослідження

Спостерігались два покриття зір Партенопою — 13 лютого 1987 року та 28 квітня 2006 року.

У 1988 році за допомогою телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа було проведено пошук супутників або пилу навколо астероїда, але нічого не було знайдено.

На підставі кривої блиску, створеної за фотометричними спостереженнями в Пулковській обсерваторії, Партенопа має період обертання 13,722 ± 0,001 годин і змінює яскравість на 0,10 зоряної величини. Крива блиску відображає три максимуми та мінімуми за цикл. У базі даних малих тіл JPL указано період обертання 13,7204 години.

У 2007 році Бер і Чеслі розрахували вищу масу і густину Партенопа на основі гравітаційних збурень, які він справляє на 90-кілометровий астероїд 17 Фетіда. Бер і Чеслі обчислили масу 6,3 × 10¹⁸ кг і густину 3,3 г/см³. Оцінки Бера 2008 року дали масу 6,15 × 10¹⁸ кг. Оцінки 1997 та 2001 років Віато та Рапапорта були дещо нижчими і давали масу 5 × 10¹⁸ кг та густину 2,7 г/см³.

Примітки

База даних малих космічних тіл JPL: 11 Партенопа (англ.) . Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2014.04.03.
AstDys (11) Parthenope Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 26 червня 2010.
De Gasparis, Annibale (May 1850). The New Planet Parthenope. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 10: 144—147. Bibcode:1850MNRAS..10..145.. doi:10.1093/mnras/10.7.144.
Gradie, J.; Flynn, L. (March 1988), A Search for Satellites and Dust Belts Around Asteroids: Negative Results, Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, т. 19, с. 405—406, Bibcode:1988LPI....19..405G.
Pilcher, Frederick (October 2011), Rotation Period Determinations for 11 Parthenope, 38 Leda, 111 Ate 194 Prokne, 217 Eudora, and 224 Oceana, The Minor Planet Bulletin, т. 38, № 4, с. 183—185, Bibcode:2011MPBu...38..183P.
JPL Small-Body Database Browser: 11 Parthenope (2008-08-04 last obs). Процитовано 8 квітня 2016.
Baer, James; Steven R. Chesley (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. Springer Science+Business Media B.V. 2007. 100 (2008): 27—42. Bibcode:2008CeMDA.100...27B. doi:10.1007/s10569-007-9103-8.
Jim Baer (2008). . Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 6 грудня 2008.

Див. також

Список астероїдів (1-100)

Посилання

11 Партенопа — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)

[jpl-1] База даних малих космічних тіл JPL: 11 Партенопа (англ.) . Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2014.04.03.

[AstDys-Parthenope-2] AstDys (11) Parthenope Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 26 червня 2010.

[3] De Gasparis, Annibale (May 1850). The New Planet Parthenope. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 10: 144—147. Bibcode:1850MNRAS..10..145.. doi:10.1093/mnras/10.7.144.

[Gradie1988-4] Gradie, J.; Flynn, L. (March 1988), A Search for Satellites and Dust Belts Around Asteroids: Negative Results, Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, т. 19, с. 405—406, Bibcode:1988LPI....19..405G.

[Pilcher2011-5] Pilcher, Frederick (October 2011), Rotation Period Determinations for 11 Parthenope, 38 Leda, 111 Ate 194 Prokne, 217 Eudora, and 224 Oceana, The Minor Planet Bulletin, т. 38, № 4, с. 183—185, Bibcode:2011MPBu...38..183P.

[jpldata-6] JPL Small-Body Database Browser: 11 Parthenope (2008-08-04 last obs). Процитовано 8 квітня 2016.

[Baer2007-7] Baer, James; Steven R. Chesley (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. Springer Science+Business Media B.V. 2007. 100 (2008): 27—42. Bibcode:2008CeMDA.100...27B. doi:10.1007/s10569-007-9103-8.

[Baer-8] Jim Baer (2008). . Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 6 грудня 2008.