Язиликая

Язиликая (тур. Yazılıkaya — розписна скеля) — хетське святилище у скелях поблизу Богазкьоя у Центральній Анатолії (Туреччина).

Язиликая
Дата створення / заснування	13 століття до н. е.
Культура	Хатті
Країна	Туреччина
Адміністративна одиниця	Чорум (іл)
Метод виготовлення	^d
Статус спадщини	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО^[d]
Площа	1,8 га
Язиликая у Вікісховищі

Координати: 40°01′30″ пн. ш. 34°37′58″ сх. д. / 40.02500000002777369° пн. ш. 34.63278000002777191° сх. д. / 40.02500000002777369; 34.63278000002777191

Бог Шаррума та цар Тудхалія. Близько 1250—1220 гг. до Р. Х.

Дослідження

Відкрито французьким ученим ^[en] в 1838 році. Досліджено в 1838—1839 роках. Написи Язиликая розшифровані і прочитані французьким дослідником ^[en] в 1952—1969 роках. Найраніші частини комплексу та найдавніші зразки кераміки, виявлені при розкопках в Язиликая, відносяться до XV століття до Р. Х., але головні споруди, написи, скульптури і рельєфи богів були створені під час правління передостаннього хетського царя Тудхалія IV в 1250—1220 роках до Р. Х.

Язиликая складається з центрального приміщення, до якого прибудований храм того ж типу, що й храми столиці Хетського царства — Хаттуса, і бічного приміщення із зображеннями ряду безіменних богів і демонів. Це бічне приміщення — найдавніша частина всього святилища, створена ще до правління Тудхалія IV. Воно неодноразово перебудовувалося до кінця Хетського царства, коли біля входу у приміщення були висічені фігури левоголових демонів.

У центральній храмовій частині Язиликая на скелях зображений хуритський пантеон богів: бог бурі Тешуб зі свитою близьких йому богів, хуритська Іштар — Шавушка, боги місяця і сонця, тощо. Написи, містять хуритські імена богів і деякі інші хуритські слова виконані хеттскими (лувійськими) ієрогліфами.

Святилище і храм Язиликая використовувалися останніми хетськими царями для відправлення заупокійного культу їх династії, що мала хуритське походження. Язиликая — найзначніший зразок монументального стилю, характеризувалася поєднанням хуритських і лувійських південно-анатолійських елементів і тривав у мистецтві південній частині Малої Азії і Сирії і після знищення Хетського царства.

Рельєф, що зображає 12 богів підземного царства

Література

• Bittel K., Naumann R., Otto H. «Yazilikaya, Felsbilder, Inschriften und Kleinfunde», Leipzig 1941
• Laroche E. «Les dieux de Yazilikaya», Revie hittite et asianique, 1969, t.27.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Язиликая