Юрловська голосиста порода курей що виведена у Росії Використовується також як Юрловська голосистаПівень юрловської голо

Юрловська голосиста — порода курей, що виведена у Росії. Використовується також як .

Юрловська голосиста
Півень юрловської голосистої
Походження
Країна	Росія
Характерні риси
Маса	кури 3,0-3,5 кг півні 3,5-5,5 кг

Історія

Відноситься до найстаріших порід курей Росії, створена в другій половині XIX століття. За однією з версій походження, вона з'явилася в Орловській області, неподалік від міста Лівни у селі Юрлов (нині його немає). При виведенні породи схрещувалися кури китайського (м'ясного) і бійцівського типів, а також місцеві птахи.

Продуктивність

Півні важать 3,5-5,5 кг, кури 3,0-3,5 кг, несучість 130—160 яєць. Яйця з кремовою шкаралупою. Мінімальна вага яєць — 60 г, максимальна — 95 г.

Екстер'єр

Нижче наведені породні ознаки юрловскої породи.

Породні ознаки півня

Голова велика, з дуже заокругленою потилицею. Дзьоб міцний, вигнутий, чорного, жовтого або темно-бронзового кольору, в нижній частині є складка. Очі блискучі, коричневого кольору. Гребінь розоподібний, горіхоподібний, стручкоподібний, листоподібний. Останні два види гребеня правильно слідують лінії потилиці; листоподібний гребінь — низький, не вище 4 см, має 7 зубців. Сережки овальні, гладкі, середньої величини. Вушні мочки невеликі, яскраво червоні. Лице гладке, червоне, з великими надбрівними дугами, неоперене. Шия довга, пряма, прямовисно поставлена. Тіло довге, широке в плечах, трохи звужується назад, сильно піднесене в передній частині, утворюючи сутулу орлину статуру корпуса. Спина довга, широка, з невеликим нахилом до хвоста. Хвіст невеликий, густо оперений, поставлений під прямим кутом до лінії спини; хвостові пір'їни зімкнуті (хвіст стислий, не розлогий). середньої величини, щільно прилягають до тіла. Живіт повний, добре розвинений, чітко змальований. Гомілки подовжені, сильні, виступаючі з покривного оперення, з щільно прилеглим оперенням. Плюсна довгі, від підошви до початку гомілки (п'яти) завдовжки 15-18 см, товсті, чорного, жовтого, темно-бронзового кольору. Пальці: чотири, прямі чорного, жовтого, темно бронзового кольору. Кігті чорного, світло-жовтого кольору. Підошва ніг тілесного кольору. Оперення пухке.

Породні ознаки курки

Голова, дзьоб, очі, обличчя, шия, груди, спина, крила, живіт, гомілки, пальці, кігті, підошва такі ж, як у півня. Гребінь, сережки, вушні мочки, тіло дрібніші, ніж у нього. Плюсна довгі, від початку підошви до початку гомілки довжиною 12-15 см, товсті, чорного, жовтого, темно-бронзового кольору.

Забарвлення оперення

чорне;
матове чорне;
чорне з золотистою гривою і спиною.
сріблясто-біле: основний колір білий; хвіст, грива, нижня частина крил чорні.
лососеве: півень — тулуб і хвіст чорно-матові; грива і пір'я, що криють поперек, світло-палеві з червонуватим відтінком; плечі темно-червоні. Курка: тулуб і стернові пера хвоста світло-палеві з рожевим відтінком; грива, спина, покривне оперення хвоста світло-коричневі.

Допустимі недоліки

Відсутність складки в нижній частині дзьоба; наявність білого нальоту в забарвленні вушних мочок; невеликі надбрівні дуги на обличчі; рівна спина без нахилу до хвоста; подовжені сережки; плесна і пальці тілесного, аспідного кольору; спадаючий на бік гребінь курки.

Неприпустимі дефекти

Інші форми гребеня, відростки на гребені; листоподібний гребінь у півня більше 4 см; спадаючий на бік, чи такий, що не слідує лінії потилиці (піднятий на ньому); хвіст сильно розгорнутий; кривий; оперені плюсна; оперене лице; чубчик на потилиці; низькі ноги; коротка шия; короткий і вузький тулуб.

Примітки

Моисеева И. Г., Никифоров А. А., Романов М. Н., Александров А. В., Мойсяк Е. В., Семёнова С. К. Происхождение, история, генетика и хозяйственные особенности породы кур юрловская голосистая [ 8 травня 2008 у Wayback Machine.] // Электронный журнал; Лаборатория сравнительной генетики животных, . — М., 2007.
Моисеева И. Г., Романов М. Н., Александров А. В., Никифоров А. А., Севастьянова А. А. Эволюция, генетическая изменчивость юрловской голосистой породы кур. Системный анализ форм изменчивости // Известия Тимирязевской сельскохозяйственной академии : журнал. — М. : , 2009. — Вип. 3. — С. 132—147. — ISSN 0021-342X.
Трусов С. К. Стандарт на юрловских // Приусадебное хозяйство. — 1990. — № 6. — С. 9.

Література

Александров А. В. Методы сохранения основных фенотипических признаков юрловских голосистых кур: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. с.-х. наук: специальность 06.02.01 «Разведение, селекция, генетика и воспроизводство с.-х. животных». — Сергиев Посад: Всерос. науч.-исслед. и технол. ин-т птицеводства, 2008. — 21 с.
Трусов С. К. Юрловские куры // Птицеводство. — 1975. — № 4. — С. 38.
Трусов С. К. Ещё раз о юрловских курах // Птицеводство. — 1977. — № 6. — С. 38—39.
Трусов С. К. Бархатный голос юрловского // Приусадебное хозяйство. — 1986. — № 1. — С. 18—20.

Джерела

Юрловские голосистые куры. Электронная сельскохозяйственная энциклопедия знаний: Энциклопедии, словари, справочники (поиск): Общие вопросы: Большой энциклопедический словарь. Сельское хозяйство. М.: Федеральное государственное бюджетное научное учреждение (ФГБНУ ЦНСХБ). Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 23 лютого 2015.
Юрловская голосистая. Куры: Породы кур. Птицеводство в России — Информационный портал о птице «Русский птицевод»; Pticevods.ru. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 23 лютого 2015.

[Yurlov1-1] Моисеева И. Г., Никифоров А. А., Романов М. Н., Александров А. В., Мойсяк Е. В., Семёнова С. К. Происхождение, история, генетика и хозяйственные особенности породы кур юрловская голосистая [ 8 травня 2008 у Wayback Machine.] // Электронный журнал; Лаборатория сравнительной генетики животных, . — М., 2007.

[Yurlov2-2] Моисеева И. Г., Романов М. Н., Александров А. В., Никифоров А. А., Севастьянова А. А. Эволюция, генетическая изменчивость юрловской голосистой породы кур. Системный анализ форм изменчивости // Известия Тимирязевской сельскохозяйственной академии : журнал. — М. : , 2009. — Вип. 3. — С. 132—147. — ISSN 0021-342X.

[3] Трусов С. К. Стандарт на юрловских // Приусадебное хозяйство. — 1990. — № 6. — С. 9.