Шумахер Петро Васильович

Шумахер Петро Васильович (6 [18] серпня 1817 Нарва — 11 [23] травня 1891, Москва) — російський поет-сатирик, пародист і гуморист. Найбільш міцну славу Шумахер здобув завдяки приписуваному йому анонімному збірнику нецензурної (або срамной) поезії «Між друзями», вперше виданому в Лейпцигу і Веймарі в 1883 році.

Шумахер Петро Васильович
Народився	6 (18) серпня 1817 Нарва, ^d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер	11 (23) травня 1891 (73 роки) Москва, Російська імперія
Поховання	Москва
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, поет, сатирик, пародист, комік, актор, чиновник
Мова творів	російська
Жанр	вірш, ^d і ода
Magnum opus	^d
Шумахер Петро Васильович у Вікісховищі

Німецько-польського походження. Його предки данці оселилися в Росії ще за часів царя Олексія Михайловича. Прадід володів в Москві аптекою. Батько, учасник війни 1812 року, на посаді ад'ютанта графа Єгора Канкріна дійшов до Парижу, а під час свого повернення з Європи — одружився на полячці Хлобисевич, майбутній матері поета.

Спершу Петро Шумахер навчався в Орші в єзуїтському конквіті, а потім в Петербурзькому Комерційному училищі. Після закінчення курсу поступив на дрібну посаду в Військове міністерство, але досить скоро перейшов в фінансове відомство «чиновником для письма» до Якобсона.

У 1835 році у службових справах переселяється в Сибір. У 1840-х роках ненадовго повертається в Санкт-Петербург, однак виходить у відставку, щоб вступити на приватну службу керуючим золотими копальнями Базилевських, Рюміних і Бенардакі. Під час службових поїздок по копальнях, до речі, Шумахер не раз зустрічався з декабристами, що додатково зміцнило його різко-критичний погляд на російську дійсність.

Залишивши службу цілком заможною людиною, в 1853—1854 роках Шумахер разом з дружиною відправляється подорожувати по Європі (відвідали Францію, Італію і Німеччину). Повернувшись з-за кордону, в 1855 році поселяється в Нижньому Новгороді.
Швидко витративши нажите в Сибіру, на початку 1860-х Шумахер був змушений знову повернутися в Санкт-Петербург і вступити на службу, де його знову визначають і направляють в Сибір. Одночасно він остаточно розходиться зі своєю колишньою дружиною, що стало для нього справжнім звільненням.

На початку 1860-х років Петро Шумахер служить чиновником особливих доручень при генерал-губернаторові Східного Сибіру графі Муравйові-Амурському. За роки служби об'їздив величезну територію генерал-губернаторства, займаючись описом населення і берегів Амура. За дорученням Муравйова-Амурського і користуючись наданими йому документами, Шумахер також займається складанням історії краю. Результатом роботи стали кілька історичних нарисів, що вийшли в кінці 1870-х років в «Російському Архіві».

У 1872 році, в черговий раз вийшовши у відставку, Шумахер знову повернувся до Петербурга. Спершу він серйозно намагався вести спосіб життя професійного літератора і зробити кар'єру поета. Однак безладний спосіб його життя (в тому числі, постійні роз'їзди і довге перебування в Сибіру або Нижньому) і, головне, сам характер його темпераменту і таланту перетворював фігуру поета в яскраво-маргінальну.
В некролозі з нагоди смерті поета, надрукованому в тижневику «Артист», було сказано: «Шумахер був переважно сатирик — і тільки саме в цьому роді творчості не можна не визнати його поетом самостійним. У багатьох речах цього жанру він (як за напрямком, так і по легкості стилю і тонкої грайливості) нагадує знаменитого Беранже».

Джерела

• А. Соколова. Шумахер Петро Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1001.

Посилання

• Шумахер Петро Васильович