Шпаркос великий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твар

Шпаркос великий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Трупіалові (Icteridae)
Рід:	Leistes
Вид:	Шпаркос великий

Біноміальна назва

Leistes loyca
(Molina, 1782)

Ареал виду Осіле проживання Зимування

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Sturnus loyca
Sturnella loyca
Pezites loyca

Посилання

Вікісховище:	Leistes loyca
Віківиди:	Leistes loyca
EOL:	52571331
ITIS:	563160
NCBI:	555351

Шпа́ркос великий (Leistes loyca) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 25-28 см. Хвіст відносно довгий, дзьоб довгий, загострений. Самці мають переважно темно-коричневе забарвлення, поцятковане чорнуватими смужками. Горло і груди яскраво-червоні, біля основи дзьоба біла пляма. Над очима білі "брови", перед очима вони червоного кольору. Дзьоб і лапи сірі. Самиці є блідішими за самців, червона пляма на нижній частині тіла у них слабо виражена, горло і "брови" охристі.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

L. l. loyca (Molina, 1782) — південь Чилі і Аргентини, зокрема Вогняна земля;
L. l. catamarcanus (Zotta, 1937) — північний захід Аргентини;
L. l. obscurus (Nores & Yzurieta, 1979) — центральна Аргентина;
L. l. falklandicus (Leverkühn, 1889) — Фолклендські острови.

Поширення і екологія

Великі шпаркоси мешкають в Чилі і Аргентині, а також на Фолклендських островах. Взимку частина південних популяцій мігрує на північ. Великі шпаркоси живуть на відкритих місцевостях, зокрема на луках і в степах Патагонії, на висоті до 2500 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають на землі, насінням і плодами. Самиця будує гніздо з сухої трави і розміщує його на землі або в заростях близько до землі. Щоб уникнути виялення гнізда хижаками, вона не підлітає одразу до гнізда, а підходить до нього пішки, і так само відлітає, відійшовши на деяку відстань від гнізда. В кладці від 2 до 4 білувато-блакитних яєць, поцяткованих темними плямами. За сезон може вилупитися два виводки.

Примітки

BirdLife International (2016). Leistes loyca: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 вересня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 вересня 2022.
Birds of the Falkland Islands - Long-tailed Meadowlark (Sturnella loyca).

Джерела

Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN .
Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter & Beadle, David (2003) Field Guide to the Birds of Chile, Christopher Helm, London.
Woods, Robin W. (1988) Guide to Birds of the Falkland Islands, Anthony Nelson, Oswestry.

Посилання

Stamps (for Chile, Falkland Islands) with range map
Long-tailed meadowlark photo gallery VIREO

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Leistes loyca: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 вересня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 вересня 2022.

[4] Birds of the Falkland Islands - Long-tailed Meadowlark (Sturnella loyca).