Шелюто Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Шелюто (нар. 16 лютого 1937, Одеса) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1965 року. Син художника Миколи Шелюто, батько художника .

Шелюто Олександр Миколайович
Народження	16 лютого 1937(1937-02-16) (87 років) Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Одеське художнє училище (1958)
Діяльність	художник
Вчитель	Ацманчук Олександр Павлович, Мучник Леонід Овсійович і Єгорова Тамара Іванівна
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Шелюто Микола Андрійович
Роботи в колекції	Одеський національний художній музей і Музей сучасного образотворчого мистецтва України

Біографія

Народився 16 лютого 1937 року в місті Одесі (нині Україна). 1958 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Олександра Ацманчука, Леоніда Мучника, Тамари Єгорової.

Мешкає в Одесі в будинку на вулиці Великій Арнаутській, № 1.

Творчість

Працює у галузі станкового живопису. Створює пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:

• «Маки» (1961);
• «Портрет студентки» (1963);
• «Портрет доярки Романової Ольги Петрівни» (1963);
• «Земля опалена» (1964—1965);
• «Картопля цвіте» (1972);
• «Зима. Дорога» (1973);
• «Іллічівський порт» (1980);
• «Алея. Бузок» (1998).

Учасник всеукраїнських виставок з 1961 року, всесоюзних — з 1965 року. Провів кілька персональних виставок, зокрема в Одеському музеї західного та східного мистецтва у 1987 році та численні групові виставки на території Сполучених Штатів Америки, Канади, Італії, Німеччини, Франції, Японії, Болгарії, Російської Федерації.

Роботи художника зберігаються в колекціях Одеського художнього музею, Музею сучасного образотворчого мистецтва України у Києві, а також у приватних зібраннях Європи та Америки.

Примітки

1. Шелюто Олександр Миколайович / Золотий фонд нації. Українці: творчість, інновації, інвестиції 2019. Українська конфедерація журналістів.

Література

• Шелюто Олександр Миколайович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.