Чулюкін Юрій Степанович

Ю́рій Степа́нович Чулю́кін (рос. Ю́рий Степа́нович Чулю́кин; 9 листопада 1929, Москва, Російська РФСР — 7 березня 1987, Мапуту, Мозамбік) — радянський кінорежисер, сценарист, кіноактор, автор текстів пісень. Член КПРС з 1956 року. Народний артист РРФСР (1979).

Чулюкін Юрій Степанович
Дата народження	9 листопада 1929(1929-11-09)^[1]
Місце народження	Москва, СРСР
Дата смерті	7 березня 1987(1987-03-07) (57 років)
Місце смерті	Мапуту, Мозамбік
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1956)
Професія	кінорежисер, сценарист, актор, поет
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Членство	СК СРСР
Нагороди
IMDb	ID 0161093

Біографія

Закінчив в 1956 році режисерський факультет ВДІКа, де навчався у Г. В. Александрова та М. Е. Чіаурелі. Деякий час працював на телебаченні (зняв близько трьох десятків нарисів). В 1958 році Чулюкін починає працювати на «Мосфільмі».

З 1982 року Юрій Чулюкін викладав у ВДІКу. Неодноразово виступав як сценарист і актор.

Загинув в Мапуту, причини загибелі досі невідомі. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Фільмографія

Режисерські роботи

• 1955 — «Дим у лісі» (дипломний, короткометражний, у співавт. з Є. Кареловим)
• 1959 — «Непіддатливі»
• 1961 — «Дівчата»
• 1963 — «І жартома, і всерйоз...»
• 1966 — «Королівська регата»
• 1968 — (у співавт.)
• 1969 — «Король манежу»
• 1969 — «Життя, що стало легендою» (у співавт.)
• 1973 — «І на Тихому океані...»
• 1975 — «Батьківщини солдат»/ есп. Soldato de patrujo
• 1978 — «Поговоримо, брате...»
• 1979 — «Весняна Олімпіада, або Начальник хору» (у співавт. з )
• 1982 — «Не хочу бути дорослим»
• 1983 — «Комета» (у співавт. з Р. Вікторовим)
• 1985 — «Як стати щасливим»
• 1986 — (радянсько-фінський т/ф) та ін.

Сценарист

• 1963 —
• 1963 — «Юнга зі шхуни „Колумб“»
• 1965 — «Двоє» (у співавт. з )
• 1967 — «Дубравка» (у співавт. з Р. Погодіним)
• 1968 — (у співавт.)
• 1969 — «Життя, що стало легендою» (у співавт.)
• 1969 — «На шляху в Берлін» (у співавт. з К. Рапопортом i Б. Васильєвим)
• 1969 — «Король манежу» (у співавт. з Ю. Казаковим i
• 1973 — «І на Тихому океані...» (у співавт. з i )
• 1973 — (у співавт. з О. Гороховим і Роберт Меркуном)
• 1975 — «Озирнись, знайдеш друзів» (у співавт. з Г. Кушніренком i Русланом Тотровим)
• 1975 — «Батьківщини солдат»/ есп. Soldato de patrujo (у співавт. з О. Гороховим і Г. Кушніренком)
• 1977 — «Ах, любов!..»
• 1977 — «Р. В. С.»/ рос. «Р. В. С.» («революционный военный совет»)
• 1978 — «Поговоримо, брате...» (у співавт. з Г. Кушніренком i )
• 1978 — «Бунтівний „Оріон“» (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1980 — «Кільце старого шейха»
• 1981 — «Під свист куль» (у співавт. з О. Гороховим)
• 1982 — «Чоловіче самолюбство» (у співавт. з Русланом Тотровим)
• 1982 — «Не хочу бути дорослим» (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1983 —
• 1983 — «Лицарі чорного озера» (у співавт.)
• 1983 — «Справа за тобою!» (у співавт. з А. Івановим)
• 1985 — «Як стати щасливим» (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1986 — (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1986 — «Тільки ти» та ін.

Актор

• 1973 — «Райські яблучка»
• 1977 — «А у нас була тиша...»
• 1983 — «Комета» та ін.

Нагороди та досягнення

• 1960 — Головний приз ВКФ в Мінську («Непіддатливі»)
• 1962 — Почесний диплом на МКФ для молоді в Каннах («Дівчата»)
• 1976 — Срібна медаль імені О. П. Довженко («Батьківщини солдат»)
• Народний артист РРФСР (1979)
• Премія Ленінського комсомолу (1979) — за художні фільми про молодь і на героїка-патріотичну тему
• Приз XII ВКФ в Ашхабаді (1979) — за фільм «Поговоримо, брат…»
• (1984) — за фільм «Не хочу бути дорослим» (1982)

Примітки

1. MAK
   d:Track:Q105192847

Посилання

• Юрій Чулюкин на сайті кінотеатр.ру [ 23 червня 2010 у Wayback Machine.]