Чернітка білокрила Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство Твар

Чернітка білокрила

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Піснярові (Parulidae)
Рід:	Чернітка (Myioborus)
Вид:	Чернітка білокрила

Біноміальна назва

Myioborus castaneocapilla
(Swainson, 1829)

Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року

Підвиди

M. p. pictus (Swainson, 1829)
M. p. guatemalae Chapman, 1929

Синоніми

Setophaga pictus

Посилання

Вікісховище:	Myioborus pictus
Віківиди:	Myioborus pictus
ITIS:	178986
МСОП:	22721894
NCBI:	182940

Чернітка білокрила (Myioborus pictus) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae). Мешкає в США, Мексиці і Центральній Америці.

Таксономія

Білокрила чернітка була описана в 1829 році американським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном. Початково птах був віднесений до роду Setophaga. В середині 1960-тих він був переведений до роду Чернітка (Myioborus). Однак білокрила чернітка багато в чому відрізняється від інших птахів свого роду. Вона є сестринським таксоном для усіх інших представників свого роду

. Деякі дослідники вважають, що білокрилу чернітку необхідно виділити в окремий монотиповий рід.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

M. p. pictus (Swainson, 1829) — південний захід США, північна і центральна Мексика;
M. p. guatemalae (Sharpe, 1885) — південна Мексика, Гватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа.

Опис

Білокрила чернітка є найбільшою черніткою. Довжина її тіла становить 13-15 см, вага 8-11 г, розмах крил 21 см. Забарвлення птахів здебільшого чорне, груди і живіт яскраво-червоні, на крилах. хвості і обличчі помітні білі смуги. Дзьоб і лапи чорні. Молоді птахи мають коричнювато-сіре забарвлення зі світлішим животом і гузкою і блідо-кремовими або жовтувато-коричневими смужками на крилах. Виду не притаманний статевий диморфізм, хоча самці дещо більші за самиць. Білокрилі чернітки є незвичними серед співочих птахів, оскільки самиця добре співає, подібно до самця. Навесні птахи часто співають в дуеті.

Поширення і екологія

Білокрилі чернітки мешкають в дубових, соснових і ялівцевих лісах і рідколіссях, особливо в каньйонах, на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. Вони харчуються виключно комахами. Гнізда великі і неглибокі, розміщуються на землі, серед каміння або високої трави. В кладці 3-4 яйця білого або кремового кольору, поцятковані коричневими плямками. Інкубаційний період триває 14 днів.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Book of North American birds. Reader's Digest Association. Pleasantville, N.Y.: Reader's Digest Association. 1990. ISBN . OCLC 20852436.
Parkes, Kenneth C (December 1961). (PDF). The Wilson Bulletin. 73 (4): 374—379. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 липня 2021.
Ficken, Millicent S; Ficken, Robert W. (PDF). The Wilson Bulletin. 77 (4): 363—375. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 липня 2021.
Lovette, I.J.; Pérez-Emán, J.L.; Sullivan, J.P.; Banks, R.C.; Fiorentino, I.; Córdoba-Córdoba, S.; Echeverry-Galvis, M.; Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Bermingham, E. (2010). A comprehensive multilocus phylogeny for the wood-warblers and a revised classification of the Parulidae (Aves). Molecular Phylogenetics and Evolution. 57 (2): 753—770. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.018. PMID 20696258.
Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2015). New insights into New World biogeography: An integrated view from the phylogeny of blackbirds, cardinals, sparrows, tanagers, warblers, and allies. Auk. 132 (2): 333—348. doi:10.1642/AUK-14-110.1.
F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
Curson, John; Quinn, David; Beadle, David (1994). New World Warblers. London: Christopher Helm. с. 193–4. ISBN .

Джерела

Jon Curson, David Quinn, David Beadle: New World Warblers. Helm, London 1994, , S. 72 ; 196.

Посилання

Stamps [ 19 липня 2021 у Wayback Machine.] (for ) with RangeMap
Painted redstart photo gallery [ 19 липня 2021 у Wayback Machine.] VIREO (with photo of egg clutch)
; borderland-tours

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Book of North American birds. Reader's Digest Association. Pleasantville, N.Y.: Reader's Digest Association. 1990. ISBN . OCLC 20852436.

[4] Parkes, Kenneth C (December 1961). (PDF). The Wilson Bulletin. 73 (4): 374—379. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 липня 2021.

[5] Ficken, Millicent S; Ficken, Robert W. (PDF). The Wilson Bulletin. 77 (4): 363—375. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 липня 2021.

[6] Lovette, I.J.; Pérez-Emán, J.L.; Sullivan, J.P.; Banks, R.C.; Fiorentino, I.; Córdoba-Córdoba, S.; Echeverry-Galvis, M.; Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Bermingham, E. (2010). A comprehensive multilocus phylogeny for the wood-warblers and a revised classification of the Parulidae (Aves). Molecular Phylogenetics and Evolution. 57 (2): 753—770. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.018. PMID 20696258.

[7] Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2015). New insights into New World biogeography: An integrated view from the phylogeny of blackbirds, cardinals, sparrows, tanagers, warblers, and allies. Auk. 132 (2): 333—348. doi:10.1642/AUK-14-110.1.

[ioc-8] F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.

[Helm-9] Curson, John; Quinn, David; Beadle, David (1994). New World Warblers. London: Christopher Helm. с. 193–4. ISBN .