Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Черна́цьке — село в Україні, у Середино-Будській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 811 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Чернацька сільська рада.
| село Чернацьке | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Сумська область | ||||
| Район | Шосткинський район | ||||
| Громада | Середино-Будська міська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 811 | ||||
| Поштовий індекс | 41050 | ||||
| Телефонний код | +380 5451 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 52°10′47″ пн. ш. 33°55′27″ сх. д. / 52.17972° пн. ш. 33.92417° сх. д.Координати: 52°10′47″ пн. ш. 33°55′27″ сх. д. / 52.17972° пн. ш. 33.92417° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря | 162 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 41000, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Cередина-Буда, вул. Центральна, буд. 25 | ||||
| Карта | |||||
  Чернацьке | |||||
 Чернацьке | |||||
| Мапа | |||||
| | |||||
Географія
Село Чернацьке розташоване на березі річки Знобівка, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Ромашкове, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Перемога. Через село проходить автошлях територіального значення Т 1908.
Назва
Існує декілька версій-легенд з приводу заснування села. Основна версія-легенда свідчить, що село було засноване ченцями, що тікали від переслідування католиків з Подніпров'я та свою назву село отримало від слова «чернець». За іншою версією село заснували українські селяни, які втекли від польського гноблення — у той час українські селяни іменувалися «черню». За третьою версією село заснував козак Чорнота.
Символіка
Герб відображає легенду про заснування села ченцями, що тікали від переслідування католиків (скинутий на землю церковний дзвін) та за допомогою провідної зорі (семипроменева зірка з додатковими променями) знайшли собі новий дім і заснували село Чернацьке.
Історія
Точний час заснування Чернацького невідомий. На думку Філарета (Гумілевського) воно є поселенням «догетьманським, або навіть дотатарским». Відомий український історик А. М. Лазаревський дотримувався іншої точки зору і вважав, що воно було «поселено на порохінських землях Спаськими ченцями близько середини XVII століття». Сучасний дослідник Чернігово-Сіверщини П. М. Кулаковський схиляється до того, що Чернавська слобода (Чернацьке) була поселена в середині 1640-х років XVII століття.
Уперше Чернацьке згадується під назвою Чернавська слобода в указі царя Олексія Михайловича гетьману Богдану Хмельницькому від 14 січня 1656 року про розшук і покарання його жителів, які в 1655 році побили й пограбували новгород-сіверського помісного козака Афанасія Семенова з п'ятьма товаришами. На той момент воно знаходилося в диспозиції гетьманській і військовій, а 3 вересня 1667 року було подаровано царем Олексієм Михайловичем Чернігівській архієпископії і Новгород-Сіверськії архимандрії. У їхньому спільному володінні село перебувало до 6 серпня 1673 року, після чого архієпископ Лазар Баранович розділив володіння Чернігівської архієпископії і Новгород-Сіверської архимандрії і закріпив село Чернацьке за Чернігівською архієрейською кафедрою.
За ревізією 1723 року в Чернацькому значилося 85 дворів і 60 хат, з яких Чернігівській архієрейській кафедрі належало 63 двори і 60 хат, а козакам — 22 двори, а на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 роках — 120 дворів, 202 хати і 6 бездворових хат, з яких Борисоглібському кафедральному монастирю Чернігівської архієпископії належало 113 дворів, 190 хат і 6 бездворових хат, виборним козакам — 1 двір і 2 хати, підпомічникам — 4 двори і 6 хат, козачим підсусідкам — 2 двору і 2 хати, військовому товаришеві Семену Новикову — 1 хата і селянам — одна хата. У зазначений час у Чернацькому проживало 211 обивателів зі своїми сім'ями, які займалися землеробством, бондарським і колісним промислами. У селі діяло кілька торгових лавок, в яких продавалися сіль, сало, риба, дьоготь, дрова та інші товари; проводилася одна ярмарок на рік (21 листопада), торгувати на яку приїжджали купці з Глухова, Середини-Буди і інших місць.
У 1786 році на підставі іменного указу Катерини II від 10 квітня 1786 року «Про штат Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархій» Чернацьке було вилучено у Борисоглібського кафедрального монастиря та передано в казенне відомство. З вказаного часу його частина місцевих жителів перебувала у відомстві скарбниці, мала статус державних селян і платила грошовий податок державі.
У роки французько-російської війни 1812 року 229 державних селян Чернацької волості були мобілізовані на військову службу і направлені в діючу армію. При цьому волосне правління забезпечило їх одягом, взуттям, провіантом на один місяць і зброєю: рушницями, багнетами, шаблями тощо.
Напередодні скасування кріпосного права, у 1859 році, в Чернацькому проживали 1159 чоловіків і 1317 жінок. Більшість з них перебували у віданні казни, і лише незначна частина відносилася до кріпосного стану і належала поміщикові Є. П. Сидоренко та іншим власникам.
На початку 1880-х років XIX століття в селі працювали 2 заїжджих двори, 1 лавка, 1 водяна і 16 вітряних млинів і 2 крупорушки. Значна частина місцевих земель в зазначений час належала дворянину Володимиру Григоровичу Сибилеву, вдові колезького асесора Марфі Іванівні Коробкіній, купцеві Івану Кирилович Щербакову, дворянам Миколі Михайловичу і Єгору Михайловичу Сидоренко, поручникові Леоніду Федоровичу Новикову й іншим.
З 1882 року в Чернацькому функціонував завод з виготовлення конопляної олії купця Івана Кириловича Щербакова, на якому в 1884 році працювало 9 робітників і вироблялося конопляної олії на суму 6000 рублів на рік, а в 1900 році — на суму понад 9000 рублів на рік. Після смерті І. К. Щербакова завод перейшов у спадок до його синів Івану Івановичу та Павлу Івановичу Щербаковим, які збільшили продуктивну потужність заводу і в 1912 році виготовляли на ньому конопляної олії на суму 33 525 рублів на рік.
На початку ХХ століття в селі діяло близько двадцяти млинів, в тому числі один водяний, і проводилися три ярмарки на рік (2 лютого, 26 вересня та 21 листопада), на яких продавалися вовняні та хутрові товари, різний посуд, вироби зі скла та металу, віск, конопля, конопляне насіння, тютюн, худобу та інші товари.
Звичайним одягом чоловіків дореволюційного Чернацького були свити (сувої), «юпки», сіряки і куртки, які шилися з чорного та білого сукна домашнього виготовлення, а також кожушки («кожухи»), пояса та шапки. Свита (сувій) являла собою довгий одяг, на зразок халата зі стоячим коміром з півкругом, які доходили до пояса. Вона мала дуже вайлуватий вигляд і носилася переважно людьми похилого віку, та й то дуже рідко. У більшості випадків селяни носили «юпки», що мали вигляд міщанської козачки. У довжину вони досягали до колін, мали стоячий або відкидний комір і часто прикрашалися у стану на задньому полі безліччю складок або збірок. Сіряк мав форму шуби, шився просторим і довгим, з великим відкидним коміром. Куртка мала форму піджака і вважалася літнім одягом. Кожушок шився з овчин домашніх овець і мав форму «юпки». Поверх одягу селяни носили червоний або зелений пояс.
Жіночий одяг складалася з юпки, безрукавки, плахти, спідниці, запаски, фартуха і пояса. Юпка шилася з білого сукна домашнього виготовлення, мала маленький, стоячий комір, у стана була зшита в три збірки і мала з правого боку кишеню, який прикривав зубчастий клапан. Безрукавка шилася з покупної матерії і мала форму корсета. Плахту ткали з вовняних ниток і вона мала картатий малюнок. Для підв'язки плахти служив пояс, який плентався з вовняних ниток і забарвлювався в червоний колір. Запаска мала форму звичайного жіночого фартуха. Фартух шився з домашнього полотна, а низ прикрашався в'язаним візерунком. У повсякденному житті чоловіки і жінки села носили личаки, а на свята чоловіки взували чоботи, а жінки черевики і півчобітки.
Значна частина місцевих жителів в кінці XIX століття займалася кустарним промислом, виготовленням дерев'яного посуду і возових коліс. Свої вироби вони продавали на ярмарках Середини-Буди та інших населених пунктів Чернігівської, Курської і Полтавської губерній і отримували від цього непоганий дохід — близько 50 рублів на рік. Незважаючи на це, багато з них жили бідно, зловживали спиртними напоями і залишали значну частину свого прибутку в трьох Чернацьких шинках, що продавали понад 1000 відер горілки на рік.
Здавна в Чернацькому функціонувала дерев'ян Введенська церква, в якій на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. служили 3 священика, 2 паламаря і 1 диякон. На початку 30-х років позаминулого століття дерев'яна церква згоріла від удару блискавки, а на її місці у 1836 році була зведена нова цегляна церква, до якої на початку 1860-х років була прибудована цегляна дзвіниця.
У церкві зберігалася ікона Введення Богоматері, яка була подарована їй командиром 1-ї піхотної дивізії Карлом Карловичем Фезі (1792—1848), відомим російським генералом, який брав участь у підкоренні Кавказу. У 30-их роках ХХ століття церква була передана місцевому колгоспу під зерносховище, а в роки німецько-радянської війни зруйнована.
У 1840 році в Чернацькому була відкрита земська школа. Довгий час вона перебувала в малопридатному приміщенні, а в 1894 році для неї було побудовано нове шкільне приміщення, що складалося з чотирьох класних кімнат. Школа утримувалася за рахунок земства та сільського суспільства. У 1901 році в школі навчалося 72 хлопчики і 5 дівчаток. У 1896 році в Чернацькому була відкрита школа грамоти, в якій станом на 1 січня 1899 року навчалося 30 хлопчиків і 6 дівчаток.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках.
Квітнем 1942 року та наступними місяцями нацистські окупанти спалили загалом 390 дворів села Чернацьке Середино-Будського району, де загинуло 56 жителів.
З 24 серпня 1991 року село у складі Незалежної України.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Середино-Будської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Середино-Будського району, село увійшло до Шосткинського району.
Особистість
- Заболотний Іван Петрович — український хоровий диригент, педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України.
Див. також
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 8 травня 2015.
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Чернацьке [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cherna cke selo v Ukrayini u Seredino Budskij miskij gromadi Shostkinskogo rajonu Sumskoyi oblasti Naselennya stanovit 811 osib Do 2020 organ miscevogo samovryaduvannya Chernacka silska rada selo ChernackeGerb PraporKrayina UkrayinaOblast Sumska oblastRajon Shostkinskij rajonGromada Seredino Budska miska gromadaOsnovni daniNaselennya 811Poshtovij indeks 41050Telefonnij kod 380 5451Geografichni daniGeografichni koordinati 52 10 47 pn sh 33 55 27 sh d 52 17972 pn sh 33 92417 sh d 52 17972 33 92417 Koordinati 52 10 47 pn sh 33 55 27 sh d 52 17972 pn sh 33 92417 sh d 52 17972 33 92417Serednya visota nad rivnem morya 162 mMisceva vladaAdresa radi 41000 Sumska obl Shostkinskij r n m Ceredina Buda vul Centralna bud 25KartaChernackeChernackeMapa Chernacke u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Chernacke GeografiyaSelo Chernacke roztashovane na berezi richki Znobivka vishe za techiyeyu na vidstani 1 5 km roztashovane selo Romashkove nizhche za techiyeyu na vidstani 3 km roztashovane selo Peremoga Cherez selo prohodit avtoshlyah teritorialnogo znachennya T 1908 NazvaIsnuye dekilka versij legend z privodu zasnuvannya sela Osnovna versiya legenda svidchit sho selo bulo zasnovane chencyami sho tikali vid peresliduvannya katolikiv z Podniprov ya ta svoyu nazvu selo otrimalo vid slova chernec Za inshoyu versiyeyu selo zasnuvali ukrayinski selyani yaki vtekli vid polskogo gnoblennya u toj chas ukrayinski selyani imenuvalisya chernyu Za tretoyu versiyeyu selo zasnuvav kozak Chornota SimvolikaGerb vidobrazhaye legendu pro zasnuvannya sela chencyami sho tikali vid peresliduvannya katolikiv skinutij na zemlyu cerkovnij dzvin ta za dopomogoyu providnoyi zori semipromeneva zirka z dodatkovimi promenyami znajshli sobi novij dim i zasnuvali selo Chernacke IstoriyaTochnij chas zasnuvannya Chernackogo nevidomij Na dumku Filareta Gumilevskogo vono ye poselennyam dogetmanskim abo navit dotatarskim Vidomij ukrayinskij istorik A M Lazarevskij dotrimuvavsya inshoyi tochki zoru i vvazhav sho vono bulo poseleno na porohinskih zemlyah Spaskimi chencyami blizko seredini XVII stolittya Suchasnij doslidnik Chernigovo Sivershini P M Kulakovskij shilyayetsya do togo sho Chernavska sloboda Chernacke bula poselena v seredini 1640 h rokiv XVII stolittya Upershe Chernacke zgaduyetsya pid nazvoyu Chernavska sloboda v ukazi carya Oleksiya Mihajlovicha getmanu Bogdanu Hmelnickomu vid 14 sichnya 1656 roku pro rozshuk i pokarannya jogo zhiteliv yaki v 1655 roci pobili j pograbuvali novgorod siverskogo pomisnogo kozaka Afanasiya Semenova z p yatma tovarishami Na toj moment vono znahodilosya v dispoziciyi getmanskij i vijskovij a 3 veresnya 1667 roku bulo podarovano carem Oleksiyem Mihajlovichem Chernigivskij arhiyepiskopiyi i Novgorod Siverskiyi arhimandriyi U yihnomu spilnomu volodinni selo perebuvalo do 6 serpnya 1673 roku pislya chogo arhiyepiskop Lazar Baranovich rozdiliv volodinnya Chernigivskoyi arhiyepiskopiyi i Novgorod Siverskoyi arhimandriyi i zakripiv selo Chernacke za Chernigivskoyu arhiyerejskoyu kafedroyu Za reviziyeyu 1723 roku v Chernackomu znachilosya 85 dvoriv i 60 hat z yakih Chernigivskij arhiyerejskij kafedri nalezhalo 63 dvori i 60 hat a kozakam 22 dvori a na moment opisu Novgorod Siverskogo namisnictva 1779 1781 rokah 120 dvoriv 202 hati i 6 bezdvorovih hat z yakih Borisoglibskomu kafedralnomu monastiryu Chernigivskoyi arhiyepiskopiyi nalezhalo 113 dvoriv 190 hat i 6 bezdvorovih hat vibornim kozakam 1 dvir i 2 hati pidpomichnikam 4 dvori i 6 hat kozachim pidsusidkam 2 dvoru i 2 hati vijskovomu tovarishevi Semenu Novikovu 1 hata i selyanam odna hata U zaznachenij chas u Chernackomu prozhivalo 211 obivateliv zi svoyimi sim yami yaki zajmalisya zemlerobstvom bondarskim i kolisnim promislami U seli diyalo kilka torgovih lavok v yakih prodavalisya sil salo riba dogot drova ta inshi tovari provodilasya odna yarmarok na rik 21 listopada torguvati na yaku priyizhdzhali kupci z Gluhova Seredini Budi i inshih misc U 1786 roci na pidstavi imennogo ukazu Katerini II vid 10 kvitnya 1786 roku Pro shtat Kiyivskoyi Chernigivskoyi ta Novgorod Siverskoyi yeparhij Chernacke bulo vilucheno u Borisoglibskogo kafedralnogo monastirya ta peredano v kazenne vidomstvo Z vkazanogo chasu jogo chastina miscevih zhiteliv perebuvala u vidomstvi skarbnici mala status derzhavnih selyan i platila groshovij podatok derzhavi U roki francuzko rosijskoyi vijni 1812 roku 229 derzhavnih selyan Chernackoyi volosti buli mobilizovani na vijskovu sluzhbu i napravleni v diyuchu armiyu Pri comu volosne pravlinnya zabezpechilo yih odyagom vzuttyam proviantom na odin misyac i zbroyeyu rushnicyami bagnetami shablyami tosho Naperedodni skasuvannya kriposnogo prava u 1859 roci v Chernackomu prozhivali 1159 cholovikiv i 1317 zhinok Bilshist z nih perebuvali u vidanni kazni i lishe neznachna chastina vidnosilasya do kriposnogo stanu i nalezhala pomishikovi Ye P Sidorenko ta inshim vlasnikam Na pochatku 1880 h rokiv XIX stolittya v seli pracyuvali 2 zayizhdzhih dvori 1 lavka 1 vodyana i 16 vitryanih mliniv i 2 kruporushki Znachna chastina miscevih zemel v zaznachenij chas nalezhala dvoryaninu Volodimiru Grigorovichu Sibilevu vdovi kolezkogo asesora Marfi Ivanivni Korobkinij kupcevi Ivanu Kirilovich Sherbakovu dvoryanam Mikoli Mihajlovichu i Yegoru Mihajlovichu Sidorenko poruchnikovi Leonidu Fedorovichu Novikovu j inshim Z 1882 roku v Chernackomu funkcionuvav zavod z vigotovlennya konoplyanoyi oliyi kupcya Ivana Kirilovicha Sherbakova na yakomu v 1884 roci pracyuvalo 9 robitnikiv i viroblyalosya konoplyanoyi oliyi na sumu 6000 rubliv na rik a v 1900 roci na sumu ponad 9000 rubliv na rik Pislya smerti I K Sherbakova zavod perejshov u spadok do jogo siniv Ivanu Ivanovichu ta Pavlu Ivanovichu Sherbakovim yaki zbilshili produktivnu potuzhnist zavodu i v 1912 roci vigotovlyali na nomu konoplyanoyi oliyi na sumu 33 525 rubliv na rik Na pochatku HH stolittya v seli diyalo blizko dvadcyati mliniv v tomu chisli odin vodyanij i provodilisya tri yarmarki na rik 2 lyutogo 26 veresnya ta 21 listopada na yakih prodavalisya vovnyani ta hutrovi tovari riznij posud virobi zi skla ta metalu visk konoplya konoplyane nasinnya tyutyun hudobu ta inshi tovari Zvichajnim odyagom cholovikiv dorevolyucijnogo Chernackogo buli sviti suvoyi yupki siryaki i kurtki yaki shilisya z chornogo ta bilogo sukna domashnogo vigotovlennya a takozh kozhushki kozhuhi poyasa ta shapki Svita suvij yavlyala soboyu dovgij odyag na zrazok halata zi stoyachim komirom z pivkrugom yaki dohodili do poyasa Vona mala duzhe vajluvatij viglyad i nosilasya perevazhno lyudmi pohilogo viku ta j to duzhe ridko U bilshosti vipadkiv selyani nosili yupki sho mali viglyad mishanskoyi kozachki U dovzhinu voni dosyagali do kolin mali stoyachij abo vidkidnij komir i chasto prikrashalisya u stanu na zadnomu poli bezlichchyu skladok abo zbirok Siryak mav formu shubi shivsya prostorim i dovgim z velikim vidkidnim komirom Kurtka mala formu pidzhaka i vvazhalasya litnim odyagom Kozhushok shivsya z ovchin domashnih ovec i mav formu yupki Poverh odyagu selyani nosili chervonij abo zelenij poyas Zhinochij odyag skladalasya z yupki bezrukavki plahti spidnici zapaski fartuha i poyasa Yupka shilasya z bilogo sukna domashnogo vigotovlennya mala malenkij stoyachij komir u stana bula zshita v tri zbirki i mala z pravogo boku kishenyu yakij prikrivav zubchastij klapan Bezrukavka shilasya z pokupnoyi materiyi i mala formu korseta Plahtu tkali z vovnyanih nitok i vona mala kartatij malyunok Dlya pidv yazki plahti sluzhiv poyas yakij plentavsya z vovnyanih nitok i zabarvlyuvavsya v chervonij kolir Zapaska mala formu zvichajnogo zhinochogo fartuha Fartuh shivsya z domashnogo polotna a niz prikrashavsya v yazanim vizerunkom U povsyakdennomu zhitti choloviki i zhinki sela nosili lichaki a na svyata choloviki vzuvali choboti a zhinki chereviki i pivchobitki Znachna chastina miscevih zhiteliv v kinci XIX stolittya zajmalasya kustarnim promislom vigotovlennyam derev yanogo posudu i vozovih kolis Svoyi virobi voni prodavali na yarmarkah Seredini Budi ta inshih naselenih punktiv Chernigivskoyi Kurskoyi i Poltavskoyi gubernij i otrimuvali vid cogo nepoganij dohid blizko 50 rubliv na rik Nezvazhayuchi na ce bagato z nih zhili bidno zlovzhivali spirtnimi napoyami i zalishali znachnu chastinu svogo pributku v troh Chernackih shinkah sho prodavali ponad 1000 vider gorilki na rik Zdavna v Chernackomu funkcionuvala derev yan Vvedenska cerkva v yakij na moment opisu Novgorod Siverskogo namisnictva 1779 1781 rr sluzhili 3 svyashenika 2 palamarya i 1 diyakon Na pochatku 30 h rokiv pozaminulogo stolittya derev yana cerkva zgorila vid udaru bliskavki a na yiyi misci u 1836 roci bula zvedena nova ceglyana cerkva do yakoyi na pochatku 1860 h rokiv bula pribudovana ceglyana dzvinicya U cerkvi zberigalasya ikona Vvedennya Bogomateri yaka bula podarovana yij komandirom 1 yi pihotnoyi diviziyi Karlom Karlovichem Fezi 1792 1848 vidomim rosijskim generalom yakij brav uchast u pidkorenni Kavkazu U 30 ih rokah HH stolittya cerkva bula peredana miscevomu kolgospu pid zernoshovishe a v roki nimecko radyanskoyi vijni zrujnovana U 1840 roci v Chernackomu bula vidkrita zemska shkola Dovgij chas vona perebuvala v malopridatnomu primishenni a v 1894 roci dlya neyi bulo pobudovano nove shkilne primishennya sho skladalosya z chotiroh klasnih kimnat Shkola utrimuvalasya za rahunok zemstva ta silskogo suspilstva U 1901 roci v shkoli navchalosya 72 hlopchiki i 5 divchatok U 1896 roci v Chernackomu bula vidkrita shkola gramoti v yakij stanom na 1 sichnya 1899 roku navchalosya 30 hlopchikiv i 6 divchatok Selo postrazhdalo vnaslidok genocidu ukrayinskogo narodu provedenogo uryadom SRSR v 1932 1933 rokah Kvitnem 1942 roku ta nastupnimi misyacyami nacistski okupanti spalili zagalom 390 dvoriv sela Chernacke Seredino Budskogo rajonu de zaginulo 56 zhiteliv Z 24 serpnya 1991 roku selo u skladi Nezalezhnoyi Ukrayini 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 723 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Sumskoyi oblasti uvijshlo do skladu Seredino Budskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Seredino Budskogo rajonu selo uvijshlo do Shostkinskogo rajonu OsobististZabolotnij Ivan Petrovich ukrayinskij horovij dirigent pedagog profesor zasluzhenij diyach mistectv Ukrayini Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Sumska oblast Primitki PDF Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 8 travnya 2015 www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 25 zhovtnya 2021 Procitovano 25 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaPogoda v seli Chernacke 19 grudnya 2011 u Wayback Machine Institut istoriyi Ukrayini 29 chervnya 2016 u Wayback Machine