Цехновіцер Марко Мойсейович

Марко Мойсе́йович Цехнові́цер (1890—1945) — мікробіолог родом з м. Старий Оскіл на Курщині, дійсний член Академії медичних наук СССР (з 1944).

Цехновіцер Марко Мойсейович
Народився	1890 Старий Оскол, Курська губернія, Російська імперія
Помер	1945 Москва, СРСР
Діяльність	мікробіолог
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Посада	керівник Харківського Бактеріологічного Інституту
Науковий ступінь	академік АМН СРСР
Відомий завдяки:	вакцинації «БЦЖ» в СРСР

Біографія

Народився в сім'ї лікаря. У 1913 році закінчив природничий факультет Харківського університету та вступив на його медичний факультет. який закінчив у 1915 році.

Ще в роки студентства почав працювати бактериологом в Українському бактеріологічному інституті ім. І. І. Мечникова. Одночасно з цим з 1918 р почав працювати асистентом професора С. В. Коршуна на кафедрі гігієни Першого Харківського медінституту.

Захистив кандидатську дисертацію на тему про імунітет (під керівництвом проф. Н. Ф. Білоусова).

У 1924 р. захистив докторську дисертацію на тему «Проблема парціальних антигенів за Дейке-Муха».

У 1925 році був обраний доцентом медичного факультету Харківського університету, а в 1930 р. — професором кафедри бактеріології і епідеміології Харківського інституту удосконалення лікарів.

У 1925—1930 рр. працював за кордоном в бактеріологічних інститутах Парижа, Берліна, Відня, Рима, Генуї, Неаполя, Копенгагена тощо.

У 1935 р. був обраний професором кафедри мікробіології Першого Харківського медичного інституту, завідував одночасно цією кафедрою і кафедрою мікробіології в Інституті удосконалення лікарів.

З початком німецько-радянської війни евакуйований до Сталінграду разом з Українським бактеріологічним інститутом ім. І. І. Мечникова.

У 1942 р. перевівся до Москви для роботи в Центральному державному науково-контрольному інституті ім. Л. А. Тарасевича. У роки війни працював над питаннями ранових і особливо небезпечних інфекцій.

Нагороджений орденом Леніна і удостоєний звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР.

Обставини смерті невідомі.

Наукова діяльність

Автор 75 наукових праць, головним чином у галузі мікробіології та імунології туберкульозу, дитячих хвороб, а також алерґії, хіміотерапії тощо.

Був організатором першого в СРСР виробництва туберкуліну.

Разом з Борисом Яхнисом вивчав профілактичну вакцинацію «БЦЖ», був одним із піонерів її застосування в СРСР і організатором виробництва цієї вакцини в УРСР. Був доповідачем із питань туберкульозу в Гігієнічній комісії Ліги націй (1927 г.).

Очолюючи кафедри мікробіології в Інституті удосконалення лікарів і в 1-му Харківському медичному інституті впродовж багатьох років, підготував велику кількість лікарів-мікробіологів, епідеміологів, бактеріологів.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
• Академик Цехновицер М. М. Основные вехи жизни и научной деятельности (К 125- летию со дня рождения) / Волянский Ю. Л., Моисеенко Т. Н., Волянская Н. П.