Це рква Свято го Ю рія чинна церква в Яворові Львівська область парафія належить конфесії УГКЦ Церква Святого ЮріяЦерква

Це́рква Свято́го Ю́рія — чинна церква в Яворові (Львівська область), парафія належить конфесії УГКЦ.

Церква Святого Юрія
Церква Святого Юрія у Яворові
49°56′23″ пн. ш. 23°23′09″ сх. д. / 49.93972° пн. ш. 23.38583° сх. д. / 49.93972; 23.38583Координати: 49°56′23″ пн. ш. 23°23′09″ сх. д. / 49.93972° пн. ш. 23.38583° сх. д. / 49.93972; 23.38583
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Яворів (Львівська область)
Архітектор	Василь Нагірний
Початок будівництва	1899
Кінець будівництва	1902
Належність	УГКЦ
Стан	^d
Адреса	вул. Святоюрська, 8
Церква святого Юрія (Яворів) (Україна)

Церква святого Юрія у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Юрія.

Біля церкви розташована дерев'яна дзвіниця (1764), що є пам'яткою архітектури.

З історії храму

Дерев'яну греко-католицьку церкву святого Юра збудували 1744 року, причому, найвірогідніше, на місці ще старішого храму, також із дерева.

У 1749 році Ян Кароль Вандалін Мнішек, володар Яворова (також Вишнівця), наділив храм додатковими привілеями. У 1764 році на захід від церкви збудували дерев'яну дзвіницю з відкритою галереєю, вкриту куполом, а все церковне подвір'я тоді оточила дерев'яна огорожа з невеликим ґонтовим стрішком.

На початку XIX ст. внаслідок політики секуляризації, яку провадив австрійський уряд, церква Святого Юрія виявилась єдиною парафією в містечку. Саме їй підпорядковувалися дочірні храми Успіння та Різдва Богородиці. У 1822 провели ремонт споруди, зокрема, до нави прибудували бокові притвори, що зробило будівлю хрестоподібною в плані.

У 1887 році парафіяни постановили збудувати новий храм. 25 травня 1899 року заклали наріжний камінь новобудови, що освятив перемишльський єпископ Костянтин Чехович.

З проханням розробити проєкт храму церковний будівельний комітет звернувся до відомого архітектора Василя Нагірного. Проєкт нової п'ятикупольної церкви був готовий того ж 1899 р. і базувався на образі собору святої Софії в Стамбулі. Церкву будували віденські та місцеві майстри. Цеглу привозили фірами і складали при дорозі. Там була встановлена спеціальна скринька, куди перехожі кидали гроші за куплену цеглину. Куплені цеглини перекидалися через огорожу, і коли на вулиці не лишалося жодної цеглини, гроші виймали зі скриньки і перераховували. З'ясували, що сума за цеглу була значно більшою, аніж сподівана.

Парафіяни встановлювали чергування, під час якого добровільно допомагали будівничим. Допомагали й школярі. Гроші на іконостас пожертвував І. Бриттан (його пам'ятна дошка висить у церкві). Різьбив іконостас та один з вівтарів Микола Масюк, інші вівтарі — Осип Баланда, Григорій Щирба, Юрій Масюк та Лісовський.

У 1902 році будівництво церкви та реставрацію старої дерев'яної дзвіниці завершили.

Після більшовицької анексії Західної України храм тимчасово передали РПЦ, а 1990 року — повернуто громаді вірних УГКЦ.

Галерея

Головний фасад храму
Стара (1764 рік) дерев'яна дзвіниця біля церкви
Інтер'єр церкви
Купіль для Водохреща
Інформаційна табличка
Охоронна дошка дзвіниці

Див. також

Примітки

Мороз В. Вишнівець релігійний: старий і новий [ 30 січня 2017 у Wayback Machine.] // RISU.

Джерело-посилання

Пам'ятки Яворова на www.castles.com.ua (Замки та храми України)

[1] Мороз В. Вишнівець релігійний: старий і новий [ 30 січня 2017 у Wayback Machine.] // RISU.