Хіманич Ігор Миколайович

І́гор Микола́йович Хіма́нич (11 червня 1966, Кривий Ріг, УРСР) — радянський та український футболіст, воротар. Відомий за виступами у складі сєвєродонецького «Хіміка», чернігівської «Десни» та низки інших клубів. Нині — тренер воротарів липоводолинського «Альянсу»

Ігор Хіманич
Особисті дані
Повне ім'я	Хіманич Ігор Миколайович
Народження	11 червня 1966(1966-06-11) (58 років)
	Кривий Ріг, УРСР
Зріст	177 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1986 «Зірка» К 2 (-?) 1989 «Колос» Н 4 (-?) 1989—1990 «Кривбас» 5 (-?) 1991—1992 / «Хімік» С 52 (-?) 1993 «Рось» 2 (-1) 1995—1996 «Десна» 57 (-38;4) 1997 «Славутич-ЧАЕС» 16 (-13;3) 1999 «Система-Борекс» 2 (-0) 2003 «Сморгонь» 6 (-7)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 23 жовтня 2017.

Життєпис

Ігор Хіманич народився у Кривому Розі, де й почав займатися футболом у ДЮСШ «Кривбас» під проводом Володимира Яшника. Захищав кольори місцевої команди «Авіаучилище», що виступала у чемпіонаті області. 1986 року дебютував у складі кіровоградської «Зірки», за яку провів 2 поєдинки та зник з радарів футбольних спеціалістів. Наступну спробу закріпитися у команді майстрів здійснив у 1989 році, приєднавшись до нікопольського «Колоса», однак вже у тому ж сезоні повернувся до рідного міста, уклавши угоду з «Кривбасом». Втім у жодній з перерахованих команд Хіманич так і не став основним голкіпером, задовольняючись нечастими появами на футбольному полі.

По справжньому розкритися голкіпер зміг лише у Сєвєродонецьку, де виступав за «Хімік» у останньому чемпіонаті СРСР та двох перших чемпіонатах України. У 1993—1994 роках нетривалий час захищав кольори білоцеркіцвської «Росі» та аматорського клубу .

Навесні 1995 року Хіманич приєднався до чернігівської «Десни», з виступами у складі якої пов'язані його основні успіхи. Саме у Чернігові Хіманич вперше зарекомендував себе як воротар-бомбардир, чотири рази вразивши ворота суперників. Разом з командою він здобув «золото» другої ліги та право на підвищення у класі, однак у першій лізі так і не зіграв, перейшовши з «Десни» до «Славутича-ЧАЕС».

Наприкінці 1999 року захищав кольори бородянської «Системи-Борекс», згодом грав у аматорському чемпіонаті за варвинський «Факел» та менську , що виступала у обласних змаганнях.

2003 року переїхав до сусідньої Білорусі, де протягом двох сезонів суміщав функції голкіпера та тренера воротарів у «Сморгоні». У дебютному чемпіонаті здобув «бронзу» першої білоруської ліги. Після повернення 2005 року до України працював у южноукраїнській «Олімпії ФК АЕС», у одному з матчів потрапив до заявки команди, однак на полі так і не з'явився.

Влітку 2011 року Ігор Хіманич слідом за Володимиром Уткіним, з яким він працював у «Сморгоні» та «Олімпії ФК АЕС», перебрався до Таджикистану, де тренував воротарів в «Худжанді» та «ЦСКА-Памір».

Після вояжу до Середньої Азії Хіманич повернувся на Київщину, де приєднався до клубу , що виступав у чемпіонаті області. Нетривалий час виконував обов'язки головного тренера команди, а згодом допомагав керувати тренувальним процесом Миколі Литвину. Паралельно з тренерською роботою продовжував кар'єру футболіста, зайнявши місце у воротах клубу. Після того, як інвестор «Володарки» вирішив підтримати фінансово білоцерківський «Арсенал», Хіманич разом з Литвином та великою групою футболістів перебрався до клубу другої ліги. У Білій Церкві працював до кінця 2016 року. Паралельно з роботою в «Арсеналі», у 2015 році виконував обов'язки головного тренера «Росі», що виступала на першість Київської області.

2017 року перейшов на посаду тренера воротарів київського «Арсенала».

Досягнення

• Переможець групи «А» другої ліги чемпіонату України (1): 1996/97
• Бронзовий призер першої ліги чемпіонату Білорусі (1):

Сім'я

• Дружина — Оксана.
• Син — (1997 р.н), український футболіст, півзахисник.

Примітки

1. (рос.) . «Николаевские новости». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
2. (рос.) . «Cissoccer». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
3. . «Бородянський футбол». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
4. . Офіційний сайт КОФФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
5. . Офіційний сайт КОФФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
6. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
7. . Офіційний сайт КОФФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.

Посилання

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця. «Український футбол. Історія та статистика». Процитовано 23 жовтня 2017.

Інтерв'ю

• Рустам Хакимов (13 грудня 2011). (рос.) . «TopTJ». Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.