Петро Олексійович Хрустальов рос Пётр Алексеевич Хрусталёв 11 квітня 1904 Ардатов 8 листопада 1978 Київ генерал майор ка

Петро Олексійович Хрустальов (рос. Пётр Алексеевич Хрусталёв; 11 квітня 1904, Ардатов — 8 листопада 1978, Київ) — генерал-майор, кавалерист. Військовий комісар Дніпропетровської області УССР. Голова оганізаційного комітету ДТСААФ УССР. Учасник Другої світової війни на боці комуністів.

Петро Олексійович Хрустальов

рос. Пётр Алексеевич Хрусталёв

Народження

11 квітня 1904
Ардатов

Смерть

8 листопада 1978 (74 роки)
Київ

Поховання

Лук'янівський військовий цвинтар

Країна

Освіта

Харківська кавалерійська школа

Роки служби

1919—1955

Звання

Генерал-майор

Війни / битви

Громадянська війна в Росії
Радянсько-польська війна
Німецько-радянська війна

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хрустальов.

Біографія

Народився 11 квітня 1904 року в місті Ардатові (нині Мордовія). У грудні 1919 року пішов на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1920 році закінчив політичні курси при політичному відділі Західного фронту. Брав участь в боях Громадянської і радянсько-польської війн, придушенні антирадянських заколотів. У повоєнний час продовжив службу в Червоній армії.

У 1925 році закінчив Харківську кавалерійську школу, після чого служив в 5-й Ставропольській кавалерійській дивізії імені М. Ф. Блінова. З березня 1932 року його служив у кавалерійських частинах на Далекому Сході. Обирався делегатом VIII Надзвичайного з'їзду Рад. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 8 листопада 1941 року, був призначений командиром 8-ї кавалерійської дивізії.

З лютого 1943 року — на фронтах війни. На чолі своєї дивізії брав участь у боях у межах Смоленської області, України, Румунії, Угорщини. 17 січня 1944 року йому присвоєно військове звання генерал-майора. Особливо відзначилася його дивізія під час захоплення міста Дебрецена, за що їй дали комуністи найменування «Дебреценська».

Після закінчення Другої світової війни продовжив службу в сталінській армії. Спочатку продовжував командувати своєю дивізією, яка була перетворена в 13-у механізовану дивізію. З грудня 1946 служив республіканським військовим комісаром в окупованому Таджикистані, а з жовтня 1950 року — Дніпропетровським обласним військовим комісаром.

У жовтні 1951 року переведений в систему ДТСААФ, очолював Організаційний комітет ДТСААФ УРСР.

У травні 1955 року звільнений в запас. Проживав у Києві. Помер 8 листопада 1978 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Відзнаки

. Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня і Червоної Зірки, а також низкою медалей.

Література

Колектив авторів. «Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь.» — Москва.: Кучково поле, 2011. — Том 1. — 736 с. .