Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Хе́йлівщина — село в Україні, у Чорнухинській селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 463 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Хейлівщинська сільська рада.
| село Хейлівщина | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Громада | Чорнухинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 463 |
| Поштовий індекс | 37113 |
| Телефонний код | +380 5340 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′52″ пн. ш. 33°03′02″ сх. д. / 50.31444° пн. ш. 33.05056° сх. д.Координати: 50°18′52″ пн. ш. 33°03′02″ сх. д. / 50.31444° пн. ш. 33.05056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 159 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37100, Полтавська обл, Лубенський р-н, селище Чорнухи, вул. Центральна, буд. 39 |
| Карта | |
  Хейлівщина | |
 Хейлівщина | |
| Мапа | |
| | |
Географія
Село Хейлівщина знаходиться на відстані 1 км від сіл Чаплинка та Яцюкове, за 1,5 км від села Новий Артополот (зняте з обліку) та за 2 км від села Богданівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.
Історія
Доісторичний період
Археологічні дослідження кургану поблизу с. Олександрівка (за 2.5 км від с. Хейлівщина — «Олександрівський курган») проведені археологічною експедицією А. Супруненка в серпні 1989 року, в якому було досліджено 6 поховальних комплексів ямної епохи ранньої бронзи, які датуються 2400 −1900 рр. до н. е. підтверджують існування населеного пункту в більш ранній період.
Російська імперія
На початку XIX століття єдиного села не було. На карті Лохвицького повіту воно значиться як хутір Хейлівський-Казенний, з числом домогосподарів 64 за подвірним переписом 1887 року (док. № 1).Село було розділене на дві частини земляним ровом, північна частина була кріпосною, південна належала казні.
Тут було декілька хуторів:
- Сотницьке, жили кріпосні селяни пана Ворони на прізвища: Машина, Білоус, Дейнека, Семенченко, Дробіт, Кононенко, Дворніченко та був розташований панський кінний завод.
- Сенецька гора — жив пан Таранський, та декілька сімей куплених ним кріпосних селян на прізвища: Коломієць, Усик, Ратушні. Ратушний Йосип був переселений з села Брисі Лохвицького повіту за непокору панові. Перші роки прожив з сім'єю в землянці, викопаній під Сенецькою горою, а в майбутньому став господарем і мав млин на Сенецькій горі.
- Чернечий хутір — належав до Свято — Троїцького монастиря Красногорського чорнуського монастиря, який володів 274 десятинами землі і був розташований за Сухою Лохвицею.
- Халещина — жив пан Ведмідь, який мав до 100 десятин землі та кріпосних селян.
Документального підтвердження походження назви с. Хейлівщина на сьогоднішній день немає. За переказами старожилів та не підтвердженими даними існує дві версії походження цієї назви:
- Після скасування кріпосного права в 1861 році селяни хуторів отримали особисту свободу і ввійшли до Кизлівської волості. Селяни щорічно платили державний податок, який збирав Хейло. Від його прізвища стали називати частину Сотницького (Низ), а пізніше і весь об'єднаний хутір Хейлівщиною.
- Хутір, який знаходився в степу за Артополотом належав Леонтію Хейлу і був придбаний Красногірським монастирем у 1717 році ?
До 1905 року село було майже повністю безграмотне. Крім Оверченка Тимофія Андрійовича, Литвина Андрія Прокоповича, Бутка Панасія Свиридоновича, які отримали початкову освіту від москаля Перепелиці Максима. На кінець 1905—1906 рр. у селі збудовано церковно-приходську 3-х класну школу, яка належала до Гілецької церкви. Першим учителем був Семикіп.
Українська Народна Республіка
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Перша радянська окупація
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
Після окупації села більшовиками старосту села Карбана Якова та писаря Оверченка Тимофія Андрійовича викликали до земського начальника Дорошенка в с. Білоусівка і дуже по-доброму, чого раніше не було, повідомили, що Тимчасового уряду не має, а влада переходить до революційного комітету бідноти, який потрібно створити в селі. Керівниками були Бородавка Антін Кіндратович, Семенченко Василь Никифорович. В роки українсько-більшовицької війни на територія села та навколишніх сіл діяв загін Хоменка.
Після українсько-більшовицької війни на заміну комітету бідноти була створена сільська рада першим головою якої був Ярмоленко Гнат Юхимович.
1924 році в центрі селі побудована нова церква святого Івана, якої до того часу не було. Новобудова проіснувала недовго. У зв'язку з політикою Комуністичної партії по відокремленню церкви від держави в 1935 році вона була розібрана. Самими активними руйнівниками були, Усик Максим Лук'янович, Карбан Іван, Голота Григорій, який в майбутньому став одним з активних учасників церковного хору Гілецької церкви. На місці церкви з її будівельних матеріалів було збудовано перший в селі сільський магазин.
В 1925 році була створена більшовицька партійна організація. Ініціаторами її створення були Патала Артем та Патала Лука, а в 1926 році створена комсомольська організація на чолі з Голотою Григорієм Андрійовичем і Машиною Антіном Прохоровичем.
У 1930 році в селі організовуються перші сільськогосподарські артілі: Територія Сенецької гори та хутора Низ — к-п «Нове життя» голова Комар Іван Ивович; к-п «Червона зірка» — Сотницьке, голова — Вертелецький Максим Макарович; к-п «Вільна праця» — центр села, голова Усик Максим Лук'янович; с. Олександрівка — к-п ім. Карла Маркса; с. Чаплинка — к-п ім. Леніна. В 1933 році три колгоспи (бригади) об'єдналися в колгосп ім. Блюхера. Головою обрали Комаря Івана Ивовича, а села Олександрівка і Чаплинка були об'єднані в колгосп ім. Карла Маркса, голова колгоспу Бурим Митрофан. Обидва колгоспи мали 1200 гектарів орної землі, яка оброблялася волами, кіньми та Чорнухинським МТС, яка було створена в 1935 році в Чорнухах, а в 1935 році її було переведено на межу з Чернігівською областю в хутір Роките, за 12 км від с. Хейлівщина.
У 30—40-х рр. XX ст. колгосп займався вирощуванням сільськогосподарських зернових культур, коноплі, базиліку і тютюну. Найкращих показників у вирощуванні базиліку добилася ланкова Дробіт Мотря Михайлівна, яка на площі 1 гектара вирощувала базиліку стільки, що з нього виробляли 110 кг камфори. За ці успіхи вона була нагороджена медаллю «За трудову доблесть», яку отримала в Москві.
В 1932–1933, під час примусової колективізації та утворення колгоспів, селяни пережили сталінський геноцид.
В 1935 році з ініціативи директора школи Пономаренка Олексія Григоровича та голови сільської ради Бутка Василя Свиридовича на загальних зборах колгоспників було поставлено питання про будівництво школи. Було доручено колгоспницям-стахановкам Дробіт Мотрі Степанівні, Семенченко Насті Василівні, голові сільської ради Бутку Василю Свиридоновичу, директору школи Пономаренку О. Г. та Машині Дмитру Петровичу написати листа від імені всіх колгоспників у Київ до Постишева, з проханням допомогти побудувати школу в с. Хейлівщина. Школу планувалося збудувати дерев'яною, але в селі побував Григорій Іванович Петровський, який сказав: «Нет, здесь будет школа каменная».[]
У будівництві школи брали активну участь всі навколишні села — Гільці, Білоусівка, Чорнухи, Лохвиця, з яких до с. Хейлівщина потяглися валки підвід (воли та коні) з цеглою. В селі був і свій цегельний завод біля Сергієнкового горба, в якому випалювали цеглу в ямах при допомозі соломи. Будівництво велося без використання техніки, вручну. Очевидці згадують Білоус Настю Пилипівну, яка ідучи з степу, після виснажливого робочого дня на жнивах, організовувала жінок на піднесення цегли на другий поверх школи.
У 1937 році в селі побудовано двоповерхову семирічну школу, яка в вересні 1941 року перетворилася на місце перебування німців на території села. Територія навколо школи перетворилася на пустку, молодий сад, який уже почав давати перші плоди, зрубали для маскування машин і танків. Декілька разів на території школи зупинявся німецький каральний загін. На території міст Лохвиця, Лубни були розстріляні Машина Антон Іванович, Машина Дмитро Петрович, учитель Стефанович Василь Іванович, директор школи Пономаренко Олексій Григорович, Харевич Федір Пантелеймонович.
Німецька окупація
Під час німецької окупації (19.ІХ.1941 — 23.Х.1943) з території Хейлівщинської сільської ради до Німеччини вивезено 73 чол. (дані не повні, зібрані за свідченнями старожилів). З фронтів війни не повернулося 105 чоловік.
Друга радянська окупація
На основі проведеного дослідження історико-краєзнавчим загоном «Краяни» архівних даних Хейлівщинської сільської ради, погосподарського перепису 1948—1949 рр. чисельність населення становила 844 чол., та за спогадами старожилів села Малик Ольги Федорівни, Кононенко Григорія Павловича, Кононенко Уляни Трохимівни, Здоровик Ганни Григорівни, Карбан Уляни Степенівни, Матала Ганни Степанівни, в с. Хейлівщина було 218 дворів.
За станом на 1962—1963 рр.:
Кількість дворів — 345.
Населення: чоловіків — 577, жінок — 736.
З них працювало
- на будівництві — 18 чол.
- в сільському господарстві — 574 чол.
- на транспорті — 8 чол.
- в торгівлі 4 чол.
- в галузі освіти, науки та культури — 22 чол.
- в адміністративному апараті — 5 чол.
- в медичних установах — 3 чол.
У 1970-х — 1980-х рр. у зв'язку з політикою Комуністичної партії Радянського Союзу значна частина населення села, як і навколишніх сіл, виїхала за його межі. Село не мало доріг з твердим покриттям, газу, водопостачання, з 1974 по 1982 рік у селі не збудовано жодного житлового будинку, жодного господарського приміщення. З 1976 по 1982 роки з Хейлівщини виїхали в Лохвицю, Лубни, та інші навколишні населені пункти майже 20 молодих сімей. Відбувається поступовий занепад села, відродження якого розпочалося з приходом у 1983 році на посаду голови колгоспу Галушки Олексія Івановича, який до цього працював бригадиром в к-п. Перемога. Його наполегливою працею, бажанням і стараннями не та стала Хейлівщина, різко змінилося обличчя села, яке донедавна долею сліпого випадку вважалося неперспективним. Такими ж були і навколишні села Олександрівка і Чаплинка, які входять в одне господарство. В селі побудовано 27 одноквартирних будинків, з них 15 — господарським способом, будинок тваринників, їдальню на 50 місць, магазин, комплексно-побутовий приймальний пункт, фельдшерсько—акушерський пункт, лазня, гуртожиток, двоповерхове приміщення контори к-п. ім. Чапаєва. Прокладено більше 3 кілометрів доріг з твердим покриттям, 1.1 км водопроводу, проведено капітальний ремонт сільського клубу, добудовано дитячий садок. Як наслідок всього цього стало 20 весіль 1986—1987 рр. зросла чисельність населення як за рахунок народжуваності так і переселення молодих сімей з різних регіонів України в с. Хейлівщина. За збереження села, його процвітання, односельці одну з вулиць села назвали ім'ям Олексія Івановича Галушки. Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
З 1994 року в селі немає жодного не газифікованого будинку.
У демографічному плані в селі знову відбувається занепад; населення становить 461 чол. 14 .09.23. в Хейлівщині закрито школу.
Пам'ятки
На території села розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Хейлівщинський дуб».
Відомі мешканці
У селі народилися: ), доктор філософських наук, професор.
Примітки
- Рішення сесії №1118 «Про ліквідацію Хейлівщинської початкової школи Чорнухинської селищної ради Полтавської області» (PDF). 14.09.2023. Процитовано 19.09.2023.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.
- . esu.com.ua. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 18 червня 2016.
Посилання
- Погода в селі Хейлівщина [ 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
- http://heylivschina-sh.at.ua/index/istorija_skhejlivshhina/0-6 [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
He jlivshina selo v Ukrayini u Chornuhinskij selishnij gromadi Lubenskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 463 osib Do 2020 roku organ miscevogo samovryaduvannya Hejlivshinska silska rada selo Hejlivshina Krayina Ukrayina Oblast Poltavska oblast Rajon Lubenskij rajon Gromada Chornuhinska selishna gromada Oblikova kartka kartka Osnovni dani Naselennya 463 Poshtovij indeks 37113 Telefonnij kod 380 5340 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 18 52 pn sh 33 03 02 sh d 50 31444 pn sh 33 05056 sh d 50 31444 33 05056 Koordinati 50 18 52 pn sh 33 03 02 sh d 50 31444 pn sh 33 05056 sh d 50 31444 33 05056 Serednya visota nad rivnem morya 159 m Misceva vlada Adresa radi 37100 Poltavska obl Lubenskij r n selishe Chornuhi vul Centralna bud 39 Karta Hejlivshina Hejlivshina Mapa Hejlivshina u Vikishovishi 500 richnij dub pam yatnik prirodiGeografiyaSelo Hejlivshina znahoditsya na vidstani 1 km vid sil Chaplinka ta Yacyukove za 1 5 km vid sela Novij Artopolot znyate z obliku ta za 2 km vid sela Bogdanivka Po selu protikaye peresihayuchij strumok z zagatoyu IstoriyaDoistorichnij period Arheologichni doslidzhennya kurganu poblizu s Oleksandrivka za 2 5 km vid s Hejlivshina Oleksandrivskij kurgan provedeni arheologichnoyu ekspediciyeyu A Suprunenka v serpni 1989 roku v yakomu bulo doslidzheno 6 pohovalnih kompleksiv yamnoyi epohi rannoyi bronzi yaki datuyutsya 2400 1900 rr do n e pidtverdzhuyut isnuvannya naselenogo punktu v bilsh rannij period Rosijska imperiya Na pochatku XIX stolittya yedinogo sela ne bulo Na karti Lohvickogo povitu vono znachitsya yak hutir Hejlivskij Kazennij z chislom domogospodariv 64 za podvirnim perepisom 1887 roku dok 1 Selo bulo rozdilene na dvi chastini zemlyanim rovom pivnichna chastina bula kriposnoyu pivdenna nalezhala kazni Tut bulo dekilka hutoriv Sotnicke zhili kriposni selyani pana Voroni na prizvisha Mashina Bilous Dejneka Semenchenko Drobit Kononenko Dvornichenko ta buv roztashovanij panskij kinnij zavod Senecka gora zhiv pan Taranskij ta dekilka simej kuplenih nim kriposnih selyan na prizvisha Kolomiyec Usik Ratushni Ratushnij Josip buv pereselenij z sela Brisi Lohvickogo povitu za nepokoru panovi Pershi roki prozhiv z sim yeyu v zemlyanci vikopanij pid Seneckoyu goroyu a v majbutnomu stav gospodarem i mav mlin na Seneckij gori Chernechij hutir nalezhav do Svyato Troyickogo monastirya Krasnogorskogo chornuskogo monastirya yakij volodiv 274 desyatinami zemli i buv roztashovanij za Suhoyu Lohviceyu Haleshina zhiv pan Vedmid yakij mav do 100 desyatin zemli ta kriposnih selyan Dokumentalnogo pidtverdzhennya pohodzhennya nazvi s Hejlivshina na sogodnishnij den nemaye Za perekazami starozhiliv ta ne pidtverdzhenimi danimi isnuye dvi versiyi pohodzhennya ciyeyi nazvi Pislya skasuvannya kriposnogo prava v 1861 roci selyani hutoriv otrimali osobistu svobodu i vvijshli do Kizlivskoyi volosti Selyani shorichno platili derzhavnij podatok yakij zbirav Hejlo Vid jogo prizvisha stali nazivati chastinu Sotnickogo Niz a piznishe i ves ob yednanij hutir Hejlivshinoyu Hutir yakij znahodivsya v stepu za Artopolotom nalezhav Leontiyu Hejlu i buv pridbanij Krasnogirskim monastirem u 1717 roci Do 1905 roku selo bulo majzhe povnistyu bezgramotne Krim Overchenka Timofiya Andrijovicha Litvina Andriya Prokopovicha Butka Panasiya Sviridonovicha yaki otrimali pochatkovu osvitu vid moskalya Perepelici Maksima Na kinec 1905 1906 rr u seli zbudovano cerkovno prihodsku 3 h klasnu shkolu yaka nalezhala do Gileckoyi cerkvi Pershim uchitelem buv Semikip Ukrayinska Narodna Respublika V 1917 roci selo vhodit do skladu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Persha radyanska okupaciya Vnaslidok porazki Pershih vizvolnih zmagan selo nadovgo okupovane bilshovickimi zagarbnikami Pislya okupaciyi sela bilshovikami starostu sela Karbana Yakova ta pisarya Overchenka Timofiya Andrijovicha viklikali do zemskogo nachalnika Doroshenka v s Bilousivka i duzhe po dobromu chogo ranishe ne bulo povidomili sho Timchasovogo uryadu ne maye a vlada perehodit do revolyucijnogo komitetu bidnoti yakij potribno stvoriti v seli Kerivnikami buli Borodavka Antin Kindratovich Semenchenko Vasil Nikiforovich V roki ukrayinsko bilshovickoyi vijni na teritoriya sela ta navkolishnih sil diyav zagin Homenka Pislya ukrayinsko bilshovickoyi vijni na zaminu komitetu bidnoti bula stvorena silska rada pershim golovoyu yakoyi buv Yarmolenko Gnat Yuhimovich 1924 roci v centri seli pobudovana nova cerkva svyatogo Ivana yakoyi do togo chasu ne bulo Novobudova proisnuvala nedovgo U zv yazku z politikoyu Komunistichnoyi partiyi po vidokremlennyu cerkvi vid derzhavi v 1935 roci vona bula rozibrana Samimi aktivnimi rujnivnikami buli Usik Maksim Luk yanovich Karban Ivan Golota Grigorij yakij v majbutnomu stav odnim z aktivnih uchasnikiv cerkovnogo horu Gileckoyi cerkvi Na misci cerkvi z yiyi budivelnih materialiv bulo zbudovano pershij v seli silskij magazin V 1925 roci bula stvorena bilshovicka partijna organizaciya Iniciatorami yiyi stvorennya buli Patala Artem ta Patala Luka a v 1926 roci stvorena komsomolska organizaciya na choli z Golotoyu Grigoriyem Andrijovichem i Mashinoyu Antinom Prohorovichem U 1930 roci v seli organizovuyutsya pershi silskogospodarski artili Teritoriya Seneckoyi gori ta hutora Niz k p Nove zhittya golova Komar Ivan Ivovich k p Chervona zirka Sotnicke golova Verteleckij Maksim Makarovich k p Vilna pracya centr sela golova Usik Maksim Luk yanovich s Oleksandrivka k p im Karla Marksa s Chaplinka k p im Lenina V 1933 roci tri kolgospi brigadi ob yednalisya v kolgosp im Blyuhera Golovoyu obrali Komarya Ivana Ivovicha a sela Oleksandrivka i Chaplinka buli ob yednani v kolgosp im Karla Marksa golova kolgospu Burim Mitrofan Obidva kolgospi mali 1200 gektariv ornoyi zemli yaka obroblyalasya volami kinmi ta Chornuhinskim MTS yaka bulo stvorena v 1935 roci v Chornuhah a v 1935 roci yiyi bulo perevedeno na mezhu z Chernigivskoyu oblastyu v hutir Rokite za 12 km vid s Hejlivshina U 30 40 h rr XX st kolgosp zajmavsya viroshuvannyam silskogospodarskih zernovih kultur konopli baziliku i tyutyunu Najkrashih pokaznikiv u viroshuvanni baziliku dobilasya lankova Drobit Motrya Mihajlivna yaka na ploshi 1 gektara viroshuvala baziliku stilki sho z nogo viroblyali 110 kg kamfori Za ci uspihi vona bula nagorodzhena medallyu Za trudovu doblest yaku otrimala v Moskvi V 1932 1933 pid chas primusovoyi kolektivizaciyi ta utvorennya kolgospiv selyani perezhili stalinskij genocid V 1935 roci z iniciativi direktora shkoli Ponomarenka Oleksiya Grigorovicha ta golovi silskoyi radi Butka Vasilya Sviridovicha na zagalnih zborah kolgospnikiv bulo postavleno pitannya pro budivnictvo shkoli Bulo dorucheno kolgospnicyam stahanovkam Drobit Motri Stepanivni Semenchenko Nasti Vasilivni golovi silskoyi radi Butku Vasilyu Sviridonovichu direktoru shkoli Ponomarenku O G ta Mashini Dmitru Petrovichu napisati lista vid imeni vsih kolgospnikiv u Kiyiv do Postisheva z prohannyam dopomogti pobuduvati shkolu v s Hejlivshina Shkolu planuvalosya zbuduvati derev yanoyu ale v seli pobuvav Grigorij Ivanovich Petrovskij yakij skazav Net zdes budet shkola kamennaya dzherelo U budivnictvi shkoli brali aktivnu uchast vsi navkolishni sela Gilci Bilousivka Chornuhi Lohvicya z yakih do s Hejlivshina potyaglisya valki pidvid voli ta koni z cegloyu V seli buv i svij cegelnij zavod bilya Sergiyenkovogo gorba v yakomu vipalyuvali ceglu v yamah pri dopomozi solomi Budivnictvo velosya bez vikoristannya tehniki vruchnu Ochevidci zgaduyut Bilous Nastyu Pilipivnu yaka iduchi z stepu pislya visnazhlivogo robochogo dnya na zhnivah organizovuvala zhinok na pidnesennya cegli na drugij poverh shkoli U 1937 roci v seli pobudovano dvopoverhovu semirichnu shkolu yaka v veresni 1941 roku peretvorilasya na misce perebuvannya nimciv na teritoriyi sela Teritoriya navkolo shkoli peretvorilasya na pustku molodij sad yakij uzhe pochav davati pershi plodi zrubali dlya maskuvannya mashin i tankiv Dekilka raziv na teritoriyi shkoli zupinyavsya nimeckij karalnij zagin Na teritoriyi mist Lohvicya Lubni buli rozstrilyani Mashina Anton Ivanovich Mashina Dmitro Petrovich uchitel Stefanovich Vasil Ivanovich direktor shkoli Ponomarenko Oleksij Grigorovich Harevich Fedir Pantelejmonovich Nimecka okupaciya Pid chas nimeckoyi okupaciyi 19 IH 1941 23 H 1943 z teritoriyi Hejlivshinskoyi silskoyi radi do Nimechchini vivezeno 73 chol dani ne povni zibrani za svidchennyami starozhiliv Z frontiv vijni ne povernulosya 105 cholovik Druga radyanska okupaciya Na osnovi provedenogo doslidzhennya istoriko krayeznavchim zagonom Krayani arhivnih danih Hejlivshinskoyi silskoyi radi pogospodarskogo perepisu 1948 1949 rr chiselnist naselennya stanovila 844 chol ta za spogadami starozhiliv sela Malik Olgi Fedorivni Kononenko Grigoriya Pavlovicha Kononenko Ulyani Trohimivni Zdorovik Ganni Grigorivni Karban Ulyani Stepenivni Matala Ganni Stepanivni v s Hejlivshina bulo 218 dvoriv Za stanom na 1962 1963 rr Kilkist dvoriv 345 Naselennya cholovikiv 577 zhinok 736 Z nih pracyuvalo na budivnictvi 18 chol v silskomu gospodarstvi 574 chol na transporti 8 chol v torgivli 4 chol v galuzi osviti nauki ta kulturi 22 chol v administrativnomu aparati 5 chol v medichnih ustanovah 3 chol U 1970 h 1980 h rr u zv yazku z politikoyu Komunistichnoyi partiyi Radyanskogo Soyuzu znachna chastina naselennya sela yak i navkolishnih sil viyihala za jogo mezhi Selo ne malo dorig z tverdim pokrittyam gazu vodopostachannya z 1974 po 1982 rik u seli ne zbudovano zhodnogo zhitlovogo budinku zhodnogo gospodarskogo primishennya Z 1976 po 1982 roki z Hejlivshini viyihali v Lohvicyu Lubni ta inshi navkolishni naseleni punkti majzhe 20 molodih simej Vidbuvayetsya postupovij zanepad sela vidrodzhennya yakogo rozpochalosya z prihodom u 1983 roci na posadu golovi kolgospu Galushki Oleksiya Ivanovicha yakij do cogo pracyuvav brigadirom v k p Peremoga Jogo napoleglivoyu praceyu bazhannyam i starannyami ne ta stala Hejlivshina rizko zminilosya oblichchya sela yake donedavna doleyu slipogo vipadku vvazhalosya neperspektivnim Takimi zh buli i navkolishni sela Oleksandrivka i Chaplinka yaki vhodyat v odne gospodarstvo V seli pobudovano 27 odnokvartirnih budinkiv z nih 15 gospodarskim sposobom budinok tvarinnikiv yidalnyu na 50 misc magazin kompleksno pobutovij prijmalnij punkt feldshersko akusherskij punkt laznya gurtozhitok dvopoverhove primishennya kontori k p im Chapayeva Prokladeno bilshe 3 kilometriv dorig z tverdim pokrittyam 1 1 km vodoprovodu provedeno kapitalnij remont silskogo klubu dobudovano dityachij sadok Yak naslidok vsogo cogo stalo 20 vesil 1986 1987 rr zrosla chiselnist naselennya yak za rahunok narodzhuvanosti tak i pereselennya molodih simej z riznih regioniv Ukrayini v s Hejlivshina Za zberezhennya sela jogo procvitannya odnoselci odnu z vulic sela nazvali im yam Oleksiya Ivanovicha Galushki Nezalezhna Ukrayina Z 24 serpnya 1991 roku selo vhodit do skladu nezalezhnoyi Ukrayini Z 1994 roku v seli nemaye zhodnogo ne gazifikovanogo budinku U demografichnomu plani v seli znovu vidbuvayetsya zanepad naselennya stanovit 461 chol 14 09 23 v Hejlivshini zakrito shkolu Pam yatkiNa teritoriyi sela roztashovana botanichna pam yatka prirodi miscevogo znachennya Hejlivshinskij dub Vidomi meshkanciU seli narodilisya doktor filosofskih nauk profesor PrimitkiRishennya sesiyi 1118 Pro likvidaciyu Hejlivshinskoyi pochatkovoyi shkoli Chornuhinskoyi selishnoyi radi Poltavskoyi oblasti PDF 14 09 2023 Procitovano 19 09 2023 PDF Arhiv originalu PDF za 2 kvitnya 2015 Procitovano 23 bereznya 2015 esu com ua Arhiv originalu za 9 serpnya 2016 Procitovano 18 chervnya 2016 PosilannyaPogoda v seli Hejlivshina 25 chervnya 2008 u Wayback Machine http heylivschina sh at ua index istorija skhejlivshhina 0 6 30 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi