Фітоценолог

Фітоценологія — розділ геоботаніки, який вивчає фітоценози, або рослинні угруповання. У її рамках досліджується склад, структура, динаміка та поширення фітоценозів.

Геоботаніка є наукою про рослинний покрив Земної кулі, що крім фітоценології включає ботанічну географію (географію рослин і географію рослинності), синфітосозологію, агрофітоценологію тощо.

Напрями фітоценології

Задачами фітоценології є всебічне вивчення фітоценозів, а також їхня класифікація та інвентаризація на Землі.

Історія

Дослідження рослинних угруповань на противагу вивченню окремих рослин потроху відбувалися впродовж XVIII—XIX століть, починаючи ще з праць Карла Ліннея. Натомість важливість вивчення саме угруповань було підкреслене на III Міжнародному ботанічному конгресі в Брюсселі 1910 року. Там було прийняте рішення виділяти «рослинну асоціацію» як елементарну одиницю класифікації рослинності. Піонерами фітоценології вважають швейцарського ботаніка ^[en] і француза ^[en].

У СРСР розвивалася школа фітоценологів Володимира Сукачова. У Європі домінуючою була франко-швейцарська школа Жозіаса Браун-Бланке. Також сильними були шведська (Ейнар Дю Рі) та американська (Фредерік Клементс) школи.

Примітки

1. Фельбаба-Клушина, Комендар, 2001 та с. 12.
2. Фельбаба-Клушина, Комендар, 2001 та с. 14.
3. Фельбаба-Клушина, Комендар, 2001 та с. 16.
4. Фельбаба-Клушина, Комендар, 2001 та с. 18.

Джерела

• Л. М. Фельбаба-Клушина, В. І. Комендар (2001). Фітоценологія з основами синфітосозології: навчальний посібник. Ужгород: Ужгород. ун-т. с. 212. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума ()

Посилання

• Кучерявий В. П. Екологія. — Львів: Світ, 2001. — 500 с.