Урхо Калева Кекконен

У́рго Ка́лева Ке́кконен (фін. Urho Kaleva Kekkonen, 3 вересня 1900, Піелавесі — 31 серпня 1986 Гельсінки) — фінський державний діяч, восьмий президент Фінляндії (1956—1982).

Урго Калева Кекконен Urho Kaleva Kekkonen
Урго Калева Кекконен
Прапор 8-й Президент Фінляндії
Попередник:	Юго Паасиківі
Наступник:	Мауно Койвісто
Прапор Прем'єр-міністр Фінляндії
17 березня 1950 року — 17 січня 1951 року
Попередник:	Карл-Август Фагерхольм
17 січня 1951 — 20 вересня 1951
Наступник:	Сакарі Туоміоя
20 вересня 1951 — 9 липня 1953
9 липня 1953 — 17 листопада 1953
20 жовтня 1954 — 15 лютого 1956
Попередник:	Ральф Торнгрен
Наступник:	Карл-Август Фагерхольм
Ім'я при народженні:	фін. Urho Kaleva Kekkonen
Народження:	3 вересня 1900(1900-09-03) Піелавесі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Смерть:	31 серпня 1986(1986-08-31) (85 років) Гельсінки, Фінляндія
Поховання:	Гієтаніємі^[1]
Національність:	фін
Країна:	Російська імперія→ Фінляндія
Релігія:	лютеранство
Освіта:	Гельсінський університет
Партія:	Фінляндський центр
Батько:	Юго Кекконен
Мати:	Еміліа Пюльвяняйнен
Шлюб:	^d
Діти:	Сини Матті та Танелі
Автограф:
Нагороди:	^d (1 жовтня 1969) орден Хреста Свободи ^d ^d ^d (1 грудня 1981) ^d ^d (1962)
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народився 3 вересня 1900 року в селищі Піелавесі провінції Саво, Великого князівства Фінляндського.

З 1918 — з початком громадянської війни у Фінляндії, 17-річний Урго брав участь у війні на боці Білої гвардії в лавах загонів самооборони. Після цього він був призваний на строкову службу в армію, служив сержантом в автомобільному батальйоні в Гельсінкі.

Освіта

У 1919 році Кекконен закінчив ліцей Каяані. У 1926 закінчив Гельсінський університет, юридичний факультет. Доктор юридичних наук (1936).

Урядова робота

Президент Кекконен в 80 років, марка Фінляндії, 1980

З 1926 по 1956 — член, один з очільників партії Селянська спілка.

З 1934 по 1956 — депутат парламенту від партії Селянська спілка.

З 1936 по 1937 — міністр юстиції Фінляндії.

З 1937 по 1939 — міністр внутрішніх справ Фінляндії.

З 1940 по 1943 — голова Комітету у справах переселенців.

З 1944 по 1946 — міністр юстиції Фінляндії.

З 1946 по 1947 — віце-спікер парламенту Фінляндії.

З 1948 по 1950 — спікер фінського парламенту.

З 1950 по 1956 — Прем'єр-міністр Фінляндії.

З 1950 по 1951 — міністр внутрішніх справ Фінляндії

З 1952 по 1953 — міністр внутрішніх справ Фінляндії

З 1954 — міністр закордонних справ Фінляндії.

Президент Фінляндії

З 1956 по 1962 — обраний президентом Фінляндії.

З 1962 по 1968 — вдруге обраний президентом Фінляндії.

З 1968 по 1978 — обраний президентом Фінляндії на третій термін.

З 1978 по 1982 — обраний президентом Фінляндії на четвертий термін.

У травні 1963 виступив з ініціативою перетворення Північної Європи на без'ядерну зону. У 1960-ті виступав за прикордонний договір із Норвегією і про Нараду з безпеки і співробітництво в Європі (НБСЄ).

Ратифікував другий Протокол (1970) про продовження дії терміну Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і Фінляндією. Тричі розпускав парламент за час свого безперервного 26-річного правління.

Після відставки з посади президента за станом здоров'я 1981, йому надано право залишатися жити в резиденції Таммініемі, де він і лікувався. Помер 31 серпня 1986 року.

Місце поховання Кекконена в Гельсінкі

Похований 7 вересня 1986 на кладовищі Гієтаніємі.

Співпраця з КДБ

Деякі дослідники звинувачують Кекконена у співпраці з КДБ. Так, за словами Анатолія Голіцина, Кекконен був завербований 1948 та отримав кодове ім'я «Кіма» (англ. timo). Вербуванню сприяла коханка Кекконена, Анна-Марія Снельман (англ. Anne-Marie Snellman), кореспондентка Ассошіейтед прес в Гельсінкі. Був завербований членом місцевої Іваном Пакканеном, а потім працював з Юрієм Вороніним та місцевим резидентом Михайлом Котовим.

У часи його президентства та з його ініціативи майже всіх перебіжчиків із СРСР арештовували та відсилали назад до Радянського Союзу.

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
2. . Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 10 лютого 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. West, Nigel (2009). Kekkonen, Urho. The A to Z of sexspionage. Lanham MD: Scarecrow Press. ISBN .
4. President Kekkonen insisted on sending back Soviet defectors. Helsingin Sanomat, International Edition. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 18 жовтня 2007.

Література

• В. І. Головченко. Кекконен Урхо Калева // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• Р. Кривонос. Кекконен Урхо Калева // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.325

Посилання

• Урхо Калева Кекконен^{[недоступне посилання з липня 2019]}