Токката і фуга ре мінор BWV 565 твір для органа Йоганна Себастьяна Баха один з найпопулярніших його творів Вперше був оп

«Токката і фуга ре мінор», BWV 565 — твір для органа Йоганна Себастьяна Баха, один з найпопулярніших його творів. Вперше був опублікований у 1833 році завдяки зусиллям Фелікса Мендельсона.

Токката і фуга ре мінор
нім. Toccata und Fuge d-Moll, BWV 565

Композитор	Йоганн Себастьян Бах
Каталог	565
Створено	1700-ті
Тональність	ре мінор
Інструментування	орган^[d]




Токката і фуга ре мінор у Вікісховищі

Фрагмент титульної сторінки BWV 565 в рукописній копії Йоганнеса Рінгка. Автограф Баха був загублений.

Проблема авторства

Починаючи з 1980-х років музикознавці оскаржують авторство твору (вперше Пітер Уїльямс в статті 1981 року, потім — в окремій книзі — Рольф-Дітріх Клаус)

Музичний аналіз виявляє елементи стилю, надзвичайно нетипові для Баха, або ті, що зовсім не зустрічаються в його музиці:

Паралельні октави на початку токати (у техніці Баха не зустрічаються);
Субдомінантова відповідь у фузі (зустрічається у Баха дуже рідко);
Педальне проведення теми (фуги) без супроводу в інших голосах (не зустрічається більше ніде);
«Примітивна» гармонія, особливо в противоскладаннях, де превалюють паралельні терції і сексти (дуже рідко у Баха);
Закінчення на плагальній каденції в мінорі (дуже рідко у Баха).

З іншого боку, один з найавторитетніших сучасних дослідників Баха Крістоф Вольф, навпаки, вважає Токату і фугу цілком автентичним бахівським твором, створеним в ранній період його творчості. Наприклад, на аргумент стильової чужорідності паралельних октав Вольф заперечує, що, виписуючи октаву, Бах таким чином компенсував відсутність 16-футового регістра на арнштадтському органі, для якого призначався твір. Той факт, що копія твору походить з оточення ^[en], на думку Вольфа, говорить не проти бахівського авторства, а навпаки, на його користь, оскільки багато ранніх його творів дійшли до нас як раз в копіях, створених переписувачами з цього оточення.

Твір «Токата і фуга ре мінор BWV 565» увійшов до всіх видань авторитетного каталогу BWV (у виданні Дюрра-Кобаясі — з необхідними застереженнями про проблему авторства) і в найповніше нове видання творів Баха (Neue Bach-Ausgabe).

Примітки

Williams P. BWV565: A toccata in D minor for organ by J. S. Bach?. In: Early Music. 9, Nr. 3, Juli 1981, ISSN 0306-1078, S. 330—337.
Claus R.D. Zur Echtheit von Toccata und Fuge d-moll BWV 565. 2. Auflage. Köln, 1998. .
Wolff Ch. Zum norddeutschen Kontext der Orgelmusik des jugendlichen Bach: Das Scheinproblem der Toccata d-Moll BWV 565. In: Wolfgang Sandberger (Hrsg.): Bach, Lübeck und die norddeutsche Musiktradition. Kassel 2002, S. 241—251.
Автограф не зберігся (як і більшості інших органних творів Баха).

Посилання

Toccata and Fugue in D minor: Ноти на сайті International Music Score Library Project.

Це незавершена стаття про музику.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Williams P. BWV565: A toccata in D minor for organ by J. S. Bach?. In: Early Music. 9, Nr. 3, Juli 1981, ISSN 0306-1078, S. 330—337.

[2] Claus R.D. Zur Echtheit von Toccata und Fuge d-moll BWV 565. 2. Auflage. Köln, 1998. .

[3] Wolff Ch. Zum norddeutschen Kontext der Orgelmusik des jugendlichen Bach: Das Scheinproblem der Toccata d-Moll BWV 565. In: Wolfgang Sandberger (Hrsg.): Bach, Lübeck und die norddeutsche Musiktradition. Kassel 2002, S. 241—251.

[4] Автограф не зберігся (як і більшості інших органних творів Баха).