У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Товтивіл значення Товтивіл лит Tautvilas 1264 Литовський Жемантійськи

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Товтивіл (значення).

Товтивіл (лит. Tautvilas, ?—1264) — Литовський (Жемантійський) князь, князь Полоцький (сер. ХІІІ ст.), племінник Міндовга, ймовірно, син його старшого брата Довспрунка.

Товтивіл
лит. Tautvilas

Князь Полоцький

1250-ті — 1264

Попередник:

Брячислав Василькович

Наступник:

Смерть:

Релігія:

Батько:

Мати:

^d

Шлюб:

^d

Діти:

Біля 1249 року Міндовг послав Товтивіла разом з його братом Ердивілом у похід на Смоленське князівство. Скориставшись відсутністю племінників Міндовг захопив їхні волості та організував невдалу спробу їхнього вбивства.

Товтивіл втік у Галицько-Волинське князівство, а звідти у Ригу, де прийняв католицизм. Противники Міндовга — Данило Романович, Лівонський Орден, ризький архиєпископ і Жемайтійський князь Вікинт підтримали Товтивіла як претендента на литовський престол та надали йому збройну допомогу. Проте завдати Міндовгу поразки цій коаліції не вдалось.

Після хрещення Міндовга у 1253 році коаліція на чолі з Товтивілом розпалась. Певний час останній перебував у Галицько-Волинському князівстві та брав участь у поході Данила в Чехію 1253 року.

Пізніше, очевидно, помирився з Міндовгом. Вже у 1258 році Товтивіл виступає полоцьким князем і бере участь у спільному поході полочан та литви на Смоленську землю та Торжок.

Під час татарського походу на Литву зимою 1258—1259 р. Товтивіл разом з Міндовговим сином Войшелком воював проти Данила Романовича, який був союзником татар. 1262 року знову згаданий як князь полоцький. Ймовірно був одним з організаторів вбивства Міндовга у 1263 р. Незабаром між Товтивілом та спадкоємцем Міндовга, Тройнатом розпочалась боротьба за владу у Литві під час якої Товтивіл загинув.

Література

Насевіч, В. Таўцівіл / Вячаслаў Насевія // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. / БелЭн; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. Т. 6. Кн. 1: Пузыны — Усая. — Мн.: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. — С. 513—514. — .