Тихомандрицький

Матві́й Олекса́ндрович Тихомандри́цький (17 (29) січня 1844, Київ— 8 лютого 1921, Крим) — український математик, закінчив Петербурзький університет, 1885 — 1904 — професор Харківського університету.

Тихомандрицький Матвій Олександрович
Народився	17 (29) січня 1844 Київ, Російська імперія
Помер	8 лютого 1921(1921-02-08) (77 років) Ялта, Таврійська губернія, Російська СФРР^[2]
Країна	Російська імперія
Діяльність	математик, викладач університету
Галузь	математичний аналіз, комплексний аналіз, геометрія і математика^[3]
Alma mater	^d і ХНУ ім. В. Н. Каразіна^[4]
Знання мов	російська^[3]
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Батько	Q26218420?
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихомандрицький.

Життєпис

Народився у Києві в родині професора математики Університету Св. Володимира .

Початкову і середню освіту отримав у родині, для навчання також запрошували вчителів.

Після переводу батька до Казані відвідував публічні лекції в Казанському університеті.

У 1861—1866 рр. навчався в Петербурзькому університеті, закінчив його із золотою медаллю.

З 1867 р. працював вихователем у 2-й Петербурзькій прогімназії. З 1873 р. — вчитель математики у 2-му реальному училищі.

У 1876 р. захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «О гипергеометрических рядах».

У 1875—1878 рр. — учитель математики в 5-й прогімназії, у 1876—1878 рр. — викладач Інституту інженерів шляхів сполучення, у 1880—1881 рр. — викладач Вищих жіночих курсів.

З 1879 р. приват-доцент Петербурзького університету, викладав теорію еліптичних функцій і накреслювальну геометрію.

З 1883 р. працював у Харківському університеті й водночас у Харківському технологічному інституті.

У 1884 р. Тихомандрицького було відряжено за кордон (Лейпциг, Берлін, Париж). У Парижі написав докторську дисертацію «Обращение гиперэллиптических интегралов», захистив її у 1885 р. у Харківському університеті і отримав ступінь доктора чистої математики.

З 1886 р. — екстраординарний професор університету, з 1888 р. — ординарний професор. Читав 16 курсів лекцій, більшість з них були опубліковані.

Написаний Тихомандрицьким підручник з теорії ймовірності Петербурзька академія наук відзначила премією ім. В. Я. Буняковського.

Був одним із найактивніших членів Харківського математичного товариства, понад 10 років виконував обов'язки заступника його голови.

У 1898 р. подав заяву про тимчасову відставку, аби завершити роботу зі складання «Систематического каталога книг фундаментальной библиотеки Императорского Харьковского университета по отделению физико-математических наук, чистых и прикладных». На думку Тихомандрицького, без такого видання було неможливим використання фонду бібліотеки. У 1899 р. Тихомандрицький видав каталог власним коштом. Повернувшись до роботи в університеті у 1901 р., підготував і видав перше продовження «Систематического каталога…», у якому зібрано книги, що надійшли пізніше.

У 1906 р. Тихомандрицький одержав звання заслуженого професора.

Брав участь у ІІ Міжнародному математичному конгресі (Париж, 6-12 серпня 1909 р.).

У 1913 р. через хворобу дружини переїхав до Одеси. Отримав посаду приват-доцента кафедри математики Новоросійського університету. Викладав аналітичну геометрію, спецкурси з загальної теорії кривих і поверхонь, з теорії абелевих інтегралів. У 1915 р. став членом Математичного відділення Новоросійського товариства природознавців.

У 1917 р. переїхав з Одеси до Криму. Брав участь в організації Кримського (Таврійського) університету, з 1918 р. працював у ньому ординарним професором кафедри математики. Був одним із засновників Кримського математичного товариства (1919).

Тихомандрицький помер 8 лютого 1921 р. у Ялті.

Наукова діяльність

Сфера наукових інтересів — вища алгебра, теорія еліптичних функцій, абелевих інтегралів, теорія ймовірностей, інші розділи математики. Автор підручників з вищої алгебри та математичного аналізу.

Обрані роботи

• Краткий курс высшей алгебры. Харьков, 1887.
• Курс теории конечных разностей. Харьков, 1890.
• Курс дифференциального и интегрального исчисления (с примерами для упражнений). Харьков, 1891.
• Основания теории абелевых интегралов. — Харьков, 1895.
• Теория эллиптических интегралов и эллиптических функций — Харьков, 1895
• Курс теории вероятностей. Харьков, 1898.

Примітки

1. Д. Б. Тихомандрицкий, Матвей Александрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIII. — С. 289.
   d:Track:Q23892973d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q24491955d:Track:Q656
2. https://ta.cfuv.ru/history/professora-tavr-akad/tixomandrickij-matvej-aleksandrovich
3. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
5. Тихомандрицкий Матвей Александрович. bioslovhist.spbu.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
6. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Історія та сучасність (1865-2015) / кол. авт. ; гол. ред. І. М. Коваль (PDF). Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. 2015. с. 73, 204. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2018. Процитовано 3 травня 2020.
7. Тихомандрицкий Матвей Александрович | Таврическая академия КФУ им. Вернадского. ta.cfuv.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2020.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Березюк Н.М. Громадянський подвиг ученого-математика // Вісник Книжкової палати. — 2017. — № 8. — С. 50–52.