ТЕС Делімара

ТЕС Делімара — теплова електростанція на Мальті, розташована на східному завершенні острова поблизу селища Марсашлокк.

ТЕС Делімара

35°49′58″ пн. ш. 14°33′21″ сх. д. / 35.83281000002777716° пн. ш. 14.55592000002777731° сх. д. / 35.83281000002777716; 14.55592000002777731Координати: 35°49′58″ пн. ш. 14°33′21″ сх. д. / 35.83281000002777716° пн. ш. 14.55592000002777731° сх. д. / 35.83281000002777716; 14.55592000002777731
Країна	Мальта
Розташування	Мальта, Мальта
Введення в експлуатацію	1992 (черга 1), 1994 (черга 2А), 1999 (черга 2В), 2012 (черга 3), 2017 (черга 4)
Вид палива	нафта, природний газ (черги 3, 4), нафта (черга 2)
Водозабір	теплообмін з терміналом ЗПГ Делімара (черга 4)
Енергоблоки	1х152,8 (3 черга), 1х205 (4 черга), 2х37 (черга 2А), 1х115 (черга 2В)
Котельні агрегати	8 котлів-утилізаторів Aalborg (черга 3), 3 котли-утилізатори Aalborg (черга 4), 2 котли-утилізатори Stork Ketels (черга 2В)
Турбіни	8 двигунів Wartsila + 1 парова турбіна Dresser Rand (черга 3), 3 газові Siemens SGT-800 + 1 парова Siemens SST-900 (черга 4), 2 газові John Brown Engineering MS6001B (черга 2А), 2 газові Nuovo Pignone MS6001B + 1 парова General Electric (черга 2В)
Електрогенератори	8 ABB + 1 Converteam (3 черга), Siemens (4 черга), Brush (черги 2А та 2В)
Встановлена електрична потужність	357,8 (діючі), 189 (в резерві)
Материнська компанія	Enemalta
ідентифікатори і посилання
ТЕС Делімара
ТЕС Делімара у Вікісховищі

Парогазовий блок четвертої черги

Першу чергу станції ввели в експлуатацію у 1992 році з двома класичними паровими турбінами потужністю по 120 МВт. Видалення продуктів згоряння із її котлів відбувалось за допомогою димаря діаметром 12 метрів та висотою 150 метрів, який був найвищою спорудою країни.

У 1994 році стала до ладу черга 2А, обладнана встановленими на роботу у відкритому циклі двома газовими турбінами MS6001B потужністю по 37 МВт, постаченими британською John Brown (ліцензія General Electric). Введена в експлуатацію у 1999 році черга 2В також мала дві газові турбіни того ж типу потужністю по 38,5 МВт, виготовлені по ліцензії італійською Nuovo Pignone, проте вони через котли-утилізатори Stork Ketels живили одну парову турбіну General Electric із показником 38 МВт.

У 2012-му майданчик доповнили третьою чергою із 8 генераторних установок із двигунами внутрішнього згоряння Wartsila, відпрацьовані якими продукти згоряння через котли-утилізатори Aalborg живлять одну парову турбіну Dresser Rand потужністю 13,2 МВт. Як і всі попередні черги, третя первісно розраховувалась на використання нафтопродуктів. Утім, у межах проєкту створення терміналу для імпорту зрідженого природного газу Делімара чотирьом із двигунів надали можливість споживати також блакитне паливо (їх потужність рахується по 16,6 МВт), тоді як чотири інші залишились однопаливними (потужність по 18,3 МВт).

У комплексі із зазначеним вище терміналом у 2017 році запустили розраховану на споживання природного газу четверту чергу номінальною потужністю 205 МВт, яка використовує технологію комбінованого парогазового циклу. Вона має три газові турбіни Siemens SGT-800 потужністю по 50,5 МВт, котрі через котли-утилізатори Aalborg живлять одну парову турбіну Siemens SST-900 із показником до 66 МВт. Особливістю цього парогазового блоку є те, що охолоджена під час регазифікації ЗПГ водно-гліколева суміш спрямовується до блоку забору повітря для ТЕС, де повторно нагрівається. Така теплообмінна система дає змогу збільшити ефективність роботи обладнання електростанції.

Поява четвертої черги дозволила почати у 2016 році демонтаж першої черги, крім того, вивели в резерв черги 2А та 2В.

Видача продукції станції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 132 кВ.

Примітки

1. Gravino, Lorraine (4 лютого 2016). Enemalta to dismantle oldest Delimara Power Station plant. Enemalta (амер.). Процитовано 15 липня 2020.
2. Gravino, Lorraine (16 листопада 2017). About us - Delimara Power Station. Enemalta (амер.). Процитовано 15 липня 2020.