Сіф

Сіф (Сів) (давньоскан. Sif) — в богиня плодючості, дружина Тора, мешканка Асґарда.

Сіф / Сів Sif
Богиня плодючості
Божество в	скандинавська міфологія
Місцевість	Скандинавія
Чоловік	Тор
Діти	Труд, , Улль
Частина від	скандинавська міфологія
Медіафайли у Вікісховищі

Вважалася другою після Фрейї за красою. Відома своїм чарівним волоссям. Мати валькірії Труд (Þrúðr), Моді та Улля (Тор не є батьком Улля).

За легендами Локі через заздрощі до Тора закрався до богині уночі й поки вона спала, постриг її наголо. Тор, дізнавшися про те, що трапилося, одразу здогадався, хто міг так вчинити з його дружиною. Він був готовий вбити Локі, але той заприсягся виправити здійснене. Локі вирушив до країни гномів до братів Івальді (інколи згадується гном Двалін), які славилися ковальською справою. Гноми, почувши прохання Локі, зраділи. Їм давно вже хотілося показати асам своє незвичайне мистецтво. Волосся, викуване гномами, було змальовано таким чином: «Довге та густе, воно було тоншим від павутиння, й, що найдивовижніше, досить прикласти його до голови, як воно моментально до неї приростало й починало рости, як справжнє, хоча й було зроблене з чистого золота». Так Сіф отримала своє золоте волосся.

Також в «Сварці Локі» та в «Пісні про Гарбарда» є натяк на те, що вона зраджувала Тору.

«Не буду пророчити, якби й справді ти

була недоступною;

але знаю, з одним — й чи мені то не знати! — ти зрадила мужа, — то був злобний Локі».

Гарбард сказав: «З коханцем Сів

зустрінься в будинкові, — важливіше тобі

здійснити цей подвиг!»

Визнання

На честь богині названа гора на Венері - Сіф.

Примітки

1. . web.archive.org. 5 червня 2018. Архів оригіналу за 5 червня 2018. Процитовано 12 лютого 2021.
2. «Сварка Локі». Тут і далі — переклад Ілька Біленко-Шумахера (якщо іншого не зазначено).
3. «Пісня про Гарбарда»:

Джерела

• Baker, Peter S. (1994) The Beowulf Reader. Garland reference library of the humanities 1431; Basic readings in Anglo-Saxon England 1. New York/London: Garland. .
• Byock, Jesse (Trans.) (2006). The Prose Edda. Penguin Classics.
• Ellis Davidson, H. R. (1965). Gods And Myths Of Northern Europe. Penguin.
• Ellis Davidson, H. R. (1975). Scandinavian Mythology. Paul Hamlyn.
• Enright, Michael J. (1996). Lady with a Mead Cup: Ritual, Prophecy, and Lordship in the European Warband from La Tène to the Viking Age. Blackrock, County Dublin/Portland, Oregon: Four Courts Press. .
• Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman.
• Grimm, Jacob (James Steven Stallybrass Trans.) (1882). Teutonic Mythology: Translated from the Fourth Edition with Notes and Appendix by James Stallybrass Vol. I. London: George Bell and Sons.
• Grimm, Jacob (James Steven Stallybrass Trans.) (1888). Teutonic Mythology: Translated from the Fourth Edition with Notes and Appendix by James Stallybrass. Volume IV. London: George Bell and Sons.
• Hollander, Lee (Trans.) (1990). The Poetic Edda. (2nd edition). University of Texas Press.
• Lang, Kenneth R. (2003). The Cambridge Guide to the Solar System.
• Larrington, Carolyne (Trans.) (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics.
• Lindow, John (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford University Press. .
• Mansour, David (2005). From Abba to Zoom: A Pop Culture Encyclopedia of the Late 20th Century. Andrews McMeel Publishing.
• North, Richard (1998). Heathen Gods in Old English Literature. Cambridge University Press.
• Orchard, Andy (1997). Dictionary of Norse Myth and Legend. Cassell.
• Simek, Rudolf (2007) translated by Angela Hall. Dictionary of Northern Mythology. D.S. Brewer.
• Turville-Petre, E. O. G. (1964). Myth and Religion of the North: The Religion of Ancient Scandinavia. Weidenfeld and Nicolson.
• Vigfusson, Gudbrandur (1874). An Icelandic-English Dictionary: Based on the Ms. Collections of the Late Richard Cleasby. Clarendon Press.