Стіна Япета — кільцевий гірський хребет, що оперізує по екватору супутник Сатурна Япет. Стіна має висоту до 13 км, до 20 км ширини і довжину 1,3 тис. км. Дана геологічна структура була відкрита космічним апаратом «Кассіні» 31 грудня 2004 року. На «світлій» стороні супутника яскраво виражений хребет відсутній, але зате є ряд віддалених один від одного гірських піків, що проходять також по лінії екватора.
Існує гіпотеза, що ці гори сформувалися в результаті опадання на поверхню супутника його кільця. Однак ця гіпотеза спростовується останніми знімками Япета, які вказують на тектонічне походження цього гірського хребта.
Дві версії виникнення загадкового кільцевого гірського хребта, свого роду «стіни», навколишнього супутника Сатурна — Япета — майже точно по екватору, детально прораховані вченими з США і Тайваню.
Тепер дві конкуруючі теорії оформилися і отримали якесь обґрунтування в розрахунках.
Першу гіпотезу відстоює Джулі Кастілло (Julie Castillo) з Лабораторії реактивного руху. За її викладками виходить, що «стіна» з'явилася на супутнику Сатурна через різке його, супутника, уповільнення обертання.
Відразу після формування цього космічного тіла, коли воно ще було гарячим і рідким, як вважає дослідниця, його період обертання становив менше 10 годин. У той час по екватору Япет мав у 1,5 рази більший діаметр, ніж по полюсах.
Тепер цей період дорівнює 80 дням. Зрозуміло, в такому уповільненні винні потужні припливні сили. За розрахунками Кастілло, досить швидке гальмування (зниження частоти обертання на один оборот за кожні 20 годин) призвело до швидкого стискання супутника, що охолоджувався, який став куди більш сферичним, ніж раніше, але на якому утворилася надмірна «кірка» в районі екватора.
Іншу версію обґрунтовує Вин Хуень Іп (Wing-Huen Ip) з Національного центрального університету Тайваню. Мова йде про падіння на Япет пилу і скельних уламків з кільця, що оточувало колись сам супутник (а не кілець Сатурна, зауважимо).
Походження такого кільця може бути різним. Воно могло залишитися з часу формування супутника. Також воно могло виникнути в результаті удару по молодому супутнику іншого великого тіла. У цьому випадку вийшло б кільце з уламків і ще — «супутник супутника», який пізніше покинув своє місце або також впав на поверхню.
За обчисленнями тайванського вченого, кільця падали досить повільно, щоб утворити гірський хребет, замість ланцюжка ударних кратерів.
Так чи інакше, вірність тієї чи іншої гіпотези можуть довести не комп'ютерні моделі, а, швидше, нові дані з місця.
Див. також
Ресурси Інтернета
Примітки
- cfm? imageId = 2760 Cassini-Huygens: Multimedia-Images[недоступне посилання з липня 2019]
- W.-H Ip 2006. On a ring origin of the equatorial ridge of Iapetus. Geophysical Research Letters, Volume 33, L16203, doi: 10.1029/2005GL025386
- "Cassini Is on the Trail of a Runaway Mystery ".[недоступне посилання з травня 2019] — NASA
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stina Yapeta kilcevij girskij hrebet sho operizuye po ekvatoru suputnik Saturna Yapet Stina maye visotu do 13 km do 20 km shirini i dovzhinu 1 3 tis km Dana geologichna struktura bula vidkrita kosmichnim aparatom Kassini 31 grudnya 2004 roku Na svitlij storoni suputnika yaskravo virazhenij hrebet vidsutnij ale zate ye ryad viddalenih odin vid odnogo girskih pikiv sho prohodyat takozh po liniyi ekvatora Stina Yapeta Isnuye gipoteza sho ci gori sformuvalisya v rezultati opadannya na poverhnyu suputnika jogo kilcya Odnak cya gipoteza sprostovuyetsya ostannimi znimkami Yapeta yaki vkazuyut na tektonichne pohodzhennya cogo girskogo hrebta Dvi versiyi viniknennya zagadkovogo kilcevogo girskogo hrebta svogo rodu stini navkolishnogo suputnika Saturna Yapeta majzhe tochno po ekvatoru detalno prorahovani vchenimi z SShA i Tajvanyu Teper dvi konkuruyuchi teoriyi oformilisya i otrimali yakes obgruntuvannya v rozrahunkah Pershu gipotezu vidstoyuye Dzhuli Kastillo Julie Castillo z Laboratoriyi reaktivnogo ruhu Za yiyi vikladkami vihodit sho stina z yavilasya na suputniku Saturna cherez rizke jogo suputnika upovilnennya obertannya Vidrazu pislya formuvannya cogo kosmichnogo tila koli vono she bulo garyachim i ridkim yak vvazhaye doslidnicya jogo period obertannya stanoviv menshe 10 godin U toj chas po ekvatoru Yapet mav u 1 5 razi bilshij diametr nizh po polyusah Teper cej period dorivnyuye 80 dnyam Zrozumilo v takomu upovilnenni vinni potuzhni priplivni sili Za rozrahunkami Kastillo dosit shvidke galmuvannya znizhennya chastoti obertannya na odin oborot za kozhni 20 godin prizvelo do shvidkogo stiskannya suputnika sho oholodzhuvavsya yakij stav kudi bilsh sferichnim nizh ranishe ale na yakomu utvorilasya nadmirna kirka v rajoni ekvatora Inshu versiyu obgruntovuye Vin Huen Ip Wing Huen Ip z Nacionalnogo centralnogo universitetu Tajvanyu Mova jde pro padinnya na Yapet pilu i skelnih ulamkiv z kilcya sho otochuvalo kolis sam suputnik a ne kilec Saturna zauvazhimo Pohodzhennya takogo kilcya mozhe buti riznim Vono moglo zalishitisya z chasu formuvannya suputnika Takozh vono moglo viniknuti v rezultati udaru po molodomu suputniku inshogo velikogo tila U comu vipadku vijshlo b kilce z ulamkiv i she suputnik suputnika yakij piznishe pokinuv svoye misce abo takozh vpav na poverhnyu Za obchislennyami tajvanskogo vchenogo kilcya padali dosit povilno shob utvoriti girskij hrebet zamist lancyuzhka udarnih krateriv Tak chi inakshe virnist tiyeyi chi inshoyi gipotezi mozhut dovesti ne komp yuterni modeli a shvidshe novi dani z miscya Div takozhYapet suputnik Resursi InternetaPrimitkicfm imageId 2760 Cassini Huygens Multimedia Images nedostupne posilannya z lipnya 2019 W H Ip 2006 On a ring origin of the equatorial ridge of Iapetus Geophysical Research Letters Volume 33 L16203 doi 10 1029 2005GL025386 Cassini Is on the Trail of a Runaway Mystery nedostupne posilannya z travnya 2019 NASA