Сторубель Федір

Фе́дір Хоми́ч Стору́бель (22 (10) листопада 1884, село Мануйлівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії, нині у складі Дніпра — 24 жовтня 1938, Дніпропетровськ, нині м. Дніпро) — український громадський і політичний діяч на Катеринославщині.

Федір Хомич Сторубель
Народився	1884 Мануйлівка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	24 жовтня 1938(1938-10-24) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УНР →  СРСР
Національність	українець
Діяльність	український громадський і політичний діяч
Посада	^d
Партія	Українська Партія Соціалістів-Революціонерів
1917 — член Української партії соціалістів-революціонерів. 13 серпня 1917 на Другому губернському з'їзді Селянської спілки обраний головою з'їзду. Повітовий комісар. Член Катеринославського губернського виконавчого комітету. Член Української Центральної Ради. З листопада 1917 року отаман вільного козацтва Новомосковського повіту, прихильник Петлюри. В листопаді 1917 обраний до Всеросійських установчих зборів у Катеринославському виборчому окрузі за списком № 5 (від блоку Селянської спілки, Ради селянських депутатів, українських есерів, українських соціал-демократів). В газетах було опубліковано повідомлення про його розстріл в Катеринославі в січні 1918 більшовиками. Але більшовик Петро Солонуха згадував, що коли його 1919 року заарештували і засудили до розстрілу петлюрівці, за дверима його камери з'явився Строрубель: "- Петро, ​​ти тут? — Дізнаюся голос Сторубльов, — згадував Солонуха. Відчиняються двері, на порозі стоїть він: — Ти мене в 1917 врятував, коли ваші хотіли мене стратити. Тепер я рятую тебе. Іди і ховайся … ". Після революції працював в кооперації. Був членом правління Катеринославського Союзу Споживчих товариств. Знову був заарештований в 1927, але зміг звільнитися завдяки заступництву Петровського. За спогадами онука, Федір до революції переховував у себе Петровського. Пізніше жив у Полтаві, за протекцією Петровського отримав посаду заступника уповноваженого обласного заготторга по Полтавській області. Знову заарештований в березні 1938, у вересні за рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві засуджений до смертної кари. Розстріляний. Реабілітований у серпні 1960 року за ініціативою доньки. Сім'я Перша дружина Катерина, загинула під час революції. Сини Олексій (1906—1963), Петро (1908—1965), Микола (інвалідність). Друга дружина Варвара Миколаївна Попова (1896-?), директорка школи, одружені з 12 вересня 1922. Дочка Леся, після розстрілу Федора її удочерив дядько за материнською лінією Феоктист Миколайович Попов, проте її відрахували з медичного інституту. Працювала в пральні при лікарні. Вшанування пам'яті В Дніпрі існує . Примітки Державний архів дінпропетровської області, Ф. 193, оп. 4, спр. 81, арк. 319зв.-320. RUTHENOS. ruthenos.org.ua. Процитовано 3 січня 2017. Сторубель Федор Фомич. www.hrono.ru. Процитовано 3 січня 2017. Література Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти». Біобліографічний словник. Дніпропетровськ, 2002. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . Електронні джерела Сторубель Федір Хомич