Стерніт (анатомія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стерніт (значення).

Стерніт (лат. sternitis, від sternum — «груди») — черевна склеротизована частина сегментарного кільця членистоногих, на відміну від тергітів, склеротизованих утворів спинної поверхні сегменту, та , бічних частин.

Нижня поверхня тіла златки бронзової дубової. Грудні стерніти: зелений — простернум, синій — мезостернум, жовтий — метастернум

Ступінь розвитку стернітів і їхня будова у різних групах членистоногих різні. Як правило вони дещо менші (а на сегментах, що несуть кінцівки, нерідко значно менші), ніж тергіти, але в деяких групах стерніти можуть перевищувати тергіти за розмірами. Так, у імаго жуків стерніти черевця помітно ширше тергітів, причому останні занурені в западину та підносяться з боків краями перших.

У комах

Стерніти грудних сегментів крилатих комах утворюють , або грудку. Таким чином, перший стерніт має назву простернум, або передньоспинка; другий — мезостернум, або середньогрудка; третій — метастернум, задньогрудка. До стернітів грудей кріпляться дорзовентральні м'язи, що піднімають крило. У бабок ці м'язи редуковані, тому й грудні стерніти невеликі.

У імаго багатьох комах з повним перетворенням (наприклад двокрилих, метеликів, волохокрильців) основи ніг зближені, а стерніти, що розташовані між ними занурені всередину грудей і видимі лише при розтині. У цьому разі їх називають криптостернітами.

9-й стерніт черевця (гіпандрій) самця бабки роду коромисло

Кількість тергітів черевних сегментів у комах часто не збігається з кількістю стернітів. Зазвичай 1—3 стерніти редуковані. Зокрема в прямокрилих редукований 1-й стерніт, а 10-й та 11-й утрачені.

8-й чи 9-й стерніт черевця часто збільшений, його називають генітальною платівкою. У самця вона називається гіпандрій. Кінцевий стерніт у прямокрилоподібних несе короткі паличкоподібні придатки — грифельки. У термітів на 4 стерніті черевця відкриваються залози, що секретують феромони.

Примітки

1. Бей-Биенко, 1980 та с. 28.
2. Щербак, Вервес, Царічкова, 1996 та с. 221.
3. Щербак, Вервес, Царічкова, 1996 та с. 252.
4. Бей-Биенко, 1980 та с. 40.
5. Бей-Биенко, 1980 та с. 41.
6. Бей-Биенко, 1980 та с. 42.
7. Щербак, Вервес, Царічкова, 1996 та с. 227.

Джерела

• Бей-Биенко Г. Я. (1980). Общая энтомология. № 3-е. М.: Высшая школа. с. 416.(рос.)
• Щербак, Г. Й.; Царичкова, Д. Б.; Вервес, Ю. Г. (1996), Зоологія безхребетних: Підручник у 3 кн. Кн. 2, К.: Либідь, с. 320, ISBN