Стемпковська Олена Костянтинівна жовтень 1921 26 червня 1942 Герой Радянського Союзу радист молодший сержант Стемпковськ

Стемпковська Олена Костянтинівна (жовтень 1921 — 26 червня 1942) — Герой Радянського Союзу, радист, молодший сержант.

Стемпковська Олена Костянтинівна

Народження

1921
Мазурщина, Q113973437?, Слуцький повіт, Російська імперія

Смерть

26 червня 1942
Q21336379?, ^d, Курська область, РРФСР, СРСР

Поховання

Q21336379?

Країна

СРСР

Звання

сержант

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Стемпковська Олена Костянтинівна у Вікісховищі

Біографія

Олена Стемпковська народилася в селі Мазурщина нині Солігорськ району Мінської області Білорусі в родині білоруського селянина, учасника оборони Порт-Артура і громадянської війни Костянтина Максимовича Стемпковського. Там вона закінчила 7 класів сільської школи.

В кінці 1930-х років родина переїхала в селище Сирдар'їнською області Узбекистану, де тоді почали розвивати бавовництво. Там вона пішла вчитися в 8-й клас. Після уроків вона разом з однокласниками працювала на плантаціях.

Після закінчення школи вступила в . Залишивши педагогічний інститут, добровольцем пішла в Червону Армію в червні 1941 року. Пройшла підготовку на 3-х радіотелеграфних курсах в Ташкенті. З січня 1942 року на фронті Великої Вітчизняної війни. Служила в стрілецькому батальйоні 216-го стрілецького полку (, 21-а армія, Південно-Західний фронт).

У липні 1942 року в районі села Шебекінського району Курської (нині Бєлгородської) області батальйон потрапив в оточення. Олена Стемпковська забезпечувала радіозв'язок зі штабом полку, а коли був убитий коректувальник, викликала вогонь на себе. При прориві кільця в складі взводу забезпечувала відхід батальйону до своїх. В результаті бою була захоплена гітлерівцями, після допитів, не виказавши військової таємниці, прийняла мученицьку смерть. За скоєний подвиг відзначена званням Герой Радянського Союзу (посмертно). Похована в селі Зімовенька.

Нагороди

Звання Героя Радянського Союзу (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року);
Орден Леніна (15.05.1946, посмертно);
Орден Червоного Прапора (5.11.1942, посмертно).

Пам'ять

У центральній садибі радгоспу «Баяут-1» встановлено пам'ятник.
Бюст встановлено в дитячому таборі Волгоградської області.
Вона була зарахована в списки студентів Ташкентського державного педагогічного інституту, на будівлі якого встановлено меморіальну дошку.
Ім'я героїні було присвоєно школам в селі Мазурщина, кишлаку Баяут-1, школі № 89 міста Ташкента, технічному училищу № 16 міста Волгограда.
Шебекинський радіоклуб «Ефір» заснував диплом імені Стемпковської.
Школа № 217 Чиланзарського району міста Ташкента носила ім'я Е. Стемпковської.

Примітки

. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 3 березня 2020.

Література

Стемпковская Елена Константиновна // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — С. 519—520. — 863 с. — 100 000 екз. — .
Савельев Л. Девушка из совхоза «Баяут» // Героини: очерки о женщинах — Героях Советского Союза / ред.-сост. Л. Ф. Торопов; предисл. Е. Кононенко. — Вып. 2. — М. : Политиздат, 1969. — 463 с.
Селиванов Ф. Поединок // Молодые герои Великой Отечественной войны. — М.: Молодая гвардия, 1970. — С. 337—352.
Худолеев В. Счастье венчает смелость и отвагу. // «Красная Звезда». — 2019, 25 сентября. — С.10. [ 28 вересня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

Стемпковська Олена Костянтинівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Г. Набойщиков. Смерть во имя жизни [ 7 липня 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)
Диплом имени Стемпковской [ 2 квітня 2009 у Wayback Machine.]. (рос.)

[1] . Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 3 березня 2020.