Старосольський Юрій

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Старосольський.

Ю́рій Володимирович Старосо́льський (28 лютого 1907, Львів, Австро-Угорщина — 21 жовтня 1991, Сілвер Спрінґ, США) — український вчений-правник у США, (1972—1991 рр).

Юрій Володимирович Старосольський
Народився	28 лютого 1907(1907-02-28) Львів
Помер	21 жовтня 1991(1991-10-21) (84 роки) Сілвер-Спринг, Монтґомері, Мериленд, США
Громадянство	Австрія →  США
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Титул
Попередник	Левицький Северин
Наступник	Романків Любомир
Батько	Старосольський Володимир
Мати	Старосольська Дарія Володимирівна
Брати, сестри	Старосольський Ігор Володимирович
У шлюбі з	Оксана Сілецька
Діти	донька Анна
Висловлювання у Вікіцитатах діти: Анна Старосольська. Спорт Спортивне зацікавлення проявлялося ще в учнівських роках — у 1921—1922 роках як учень австрійської гімназії здобув перше місце зі стрибків у висоту й у стометрівці. Також стає найкращим форвардом футбольної команди, хоч був у ній наймолодшим. У Львові займався лещатарством (член «Карпатського Лещатарського Клубу»), тенісом, легкою атлетикою (ряд перших місць у стрибках у висоту, довжину та потрійному стрибку, стрибках із жердиною) та туризмом (мандрував з пластунами, а також сам у Карпатах). Малювання Від дитячих років малював. Це було родинне захоплення, бо і батько, і дядько, і брат Ігор малювали. В усі мандрівки брав не тільки фотоапарат, але й пензлик. Виставки своїх картин експонував під назвою «Мандрівки з пензлем». Про своє ставлення до малювання писав: «Все тягнуло мене до малювання, не знаю чому. Зокрема серед природи, яку особливо люблю і відчуваю у формах і барвах. Люблю рисувати або малювати при нагоді подорожей, як свого роду денник з дороги. Маю малюнки з різних частин світу. Маю теж рисунки з поїзду Ді-Пі. Інші плакали в 'товаровому поїзді', а я маю шкіци. В кожному разі мені здається, що відтворювати краєвиди олівцем і фарбою є найкращий спосіб 'переживати природу'. Збірка моїх рисунків, або малюнків з датами і місцем малювання є особливим записом з життя». Наукова діяльність Автор університетських підручників «Einführung in das Handelsrecht» (1946), «Нарис карного процесу» (1947) та низки праць: «Basic Principles of Soviet Criminal Law» (1950), «The Principle of Analogy in Criminal Law: an Aspect of Soviet Legal Thinking» (1954), «Догма про володіння права» (1955), «Природа міжнародного злочину» (1963), «Принцип аналогії в карному (совєцькому) праві» 1953 року, яку кваліфіковано на Міжнародному симпозіумі як «справді найглибшу працю в цій ділянці за останні 50 років» («Ost-Probleme», July 1954; Columbia Law Review, Vol. 70 No.2, February 1970). Професор карного права і теорії права на Українському Вільному Університеті (1944—1949 рр.); професор права на Міжнародному Університеті УНРА в Мюнхені (1947—1949 рр.); професор права на Українському Католицькому Університеті в Римі (від 1974 року був двічі на літніх курсах); керівник філії УКУ у Вашингтоні. У Вашингтоні працював у Медичній бібліотеці Збройних Сил (1953—1955 рр.) та Бібліотеці Конгресу США у відділі іноземних мов. Досліди для Конгресу проводив у 1955—1977 роках Останніх 7 років був головою цього відділу. Одержав відзначення «Сурпіріор Сервіс Авард». Також у Вашингтоні став членом-засновником і головою «Об'єднання Українців Вашингтону» і головою осередку НТШ. Був членом Редакційної колегії Енциклопедії Українознавства (також її англомовного варіанту). Дійсний член НТШ та УВАН. Журналістика Писав статті, репортажі, нариси до журналів. Постійний дописувач до газети «Свобода» (70-ті роки), вів рубрику «Між Капітолем і Білим Домом». Одержав Першу нагороду на Другому конкурсі Спілки Українських Журналістів Америки в Нью-Йорку 1973 року. Під псевдонімом Володимирко написав ряд оповідань, які були друковані в пластових журналах («Дорога», «Юнак» та інших) — наприклад, «Василик», «Слово Приблуди», «Мавчин жарт» та інші. У 1948 р. публікує статтю «Ідейний виряд пластуна» (Мюнхен), 1970 р. «Мета Пласту» — стаття в «Посібнику зв'язкового» (Торонто). Вшанування пам'яті На честь видатного українця пластовий курінь Уладу пластунів юнаків ч. 29 у Тернополі носить його ім'я. Згідно ухвали Львівської міської ради від 4 липня 2024 року вулицю Олександра Карпінського перейменовано на вулицю Старосольських. Примітки У Львові перейменували вулицю Карпінського. Планується ще низка змін. zbruc.eu. Zbruč. 5 липня 2024. Процитовано 5 липня 2024. Джерела та література Спогади Уляни Старосольської. Спогади Романа Рогожи. Журнал «Пластовий Шлях». Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . Посилання Старосольський // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — . . zbruc.eu. Zbruč. 3 листопада 2022. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 6 липня 2024.