Станиславівська фортеця Станіславівська фортеця колишня фортифікаційна споруда заснована в 1662 залишки якої нині є істо

Станиславівська фортеця (Станіславівська фортеця) — колишня фортифікаційна споруда, заснована в 1662, залишки якої нині є історико-архітектурним пам'ятником XVII–XIX ст. Розташована на території нинішнього Івано-Франківська.

Станиславівська фортеця
Країна	Україна

Макет Станіславської фортеці. Автори П. Ричков, Д. Романюк

Історія

Місто-фортецю споруджено в короткий термін 5 місяців (початок будівництва в 1661), за проєктом з Авіньйону (Франція) у формі правильного шестикутника (з шириною сторони 400 м) з додатковими бастіонами, редутами й фортом. Фортецю будували за останнім словом новітньої фортифікаційної науки, яка вже не передбачала традиційних середньовічних башт, бійниць у стінах, бойового помосту для захисників з внутрішньої сторони. На вістрях шестикутника розташувались бастіони — зовнішні п'ятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати фланкуючий мушкетний обстріл уздовж стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал завширшки 20-30 м, зміцнений ззовні дубовими колодами. Вже після 15 років заснування Станиславівська фортеця була настільки сильною, що в 1672 змогла зупинити велику турецьку армію, витримавши тривалу облогу.

Роботи над зміцненням Станиславівської фортеці продовжували до середини XVIII ст.

У 1679–1682 інженер Карл Бенуа удосконалив фортецю в напрямі новозбудованого замку — . Близько 1680 р. твердиня набирає поздовжнього плану. Як писав французький мандрівник у 1687, «Серед усіх прикарпатських міст найбільшим і найкрасивішим є Станиславів… Його фортифікації вражають своєю довершеністю».

У 1734–1750 частокіл замінили на камінь і цеглу, а арсенал повністю перебудували. Мури стали цегляними, а брами — кам'яними. Всього налічувалося вісім великих і малих фортечних бастіонів. Висота фортечних мурів сягала 10 м. Фортецю оперізували земляні вали, за ними тяглися рови, які заповнювали водою зі ставка на території сучасного парку імені Шевченка і в місто можна було потрапити тільки через перекидні мости, які опускали за допомогою ручних коловоротів — відкривали міські брами , , також (Лисецьку) хвіртку. Галицька брама збереглася до нинішнього часу, але розташовується під землею на розі нинішніх вул. Галицької та .

Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії (з 1804 — Австрійська імперія, з 1867 — Австро-Угорщина) у 1772 Станиславівська фортеця втратила своє оборонне значення. Імператорським указом від 1804 знесено мури, засипано фортечні рови, а вали розбирали до 1870. По засипаних ровах прокладені вулиці, з каменю і цегли мурів викладено 4 площі, 24 вулиці та побудовано житлові будинки.

До нашого часу збереглася тільки частина оборонного цегляного муру на розі вул. Новгородської та Бельведерської (Фортечний провулок). Реставрація цієї частини завершена в 2012.

У 2018 під час ремонтних робіт комунальники випадково виявили ще одну частину Станиславівської фортеці — так звану Тисменецьку браму. У наш час висувають ідеї щодо відновлення Станиславівської Фортеці.

Особи

Єжи Гондорф — комендант у 1738 році, мав прихильне ставлення дідича, гетьмана Юзефа Потоцького
Христіан Дальке — керував роботами з реставрації фортеці
Йоган Шільцер (Шюльтцер) — галицький архітектор, інженер, комендант Станиславівської фортеці.

Примітки

Канал імені Шевченка
Gierowski J. Hondorff Jerzy (XVIII w.) generał-major // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX. — S. 606—607. (пол.)
Іван Драбчук. Станіславівська фортеця
Стецько В. Пінзель через призму музейної збірки.

Посилання

Іван Драбчук. Станіславівська фортеця ^{[недоступне посилання]}
Історичний документальний фільм «Історія Станиславівської фортеці» українською мовою
План фортеці на плані сучасного Івано-Франківська
http://www.mvk.if.ua/mfrank
http://www.bastion-if.com.ua

[1] Канал імені Шевченка

[2] Gierowski J. Hondorff Jerzy (XVIII w.) generał-major // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX. — S. 606—607. (пол.)

[3] Іван Драбчук. Станіславівська фортеця

[4] Стецько В. Пінзель через призму музейної збірки.