Солітарні тварини види тварин популяції яких являють собою розрізнені поселення окремих особин що ведуть поодинокий усам

Солітарні тварини — види тварин, популяції яких являють собою розрізнені поселення окремих особин, що ведуть поодинокий, усамітнений спосіб життя.

Сліпак звичайний (*Spalax microphthalmus*)

Переважну частину свого життєвого циклу солітарні тварини проводять усамітнено, проте у періоди репродукції або сезонних чи репродуктивних міграцій можуть формувати тимчасові скупчення (наприклад, материнські колонії, , тощо).

Типовими представниками солітарних тварин є гризуни-землериї. Власне, саме при аналізі екології цієї групи поняття "солітарний" і введено в обіг в українській зоологічній літературі (Коробченко та ін., 2010).

Зокрема, солітарність надзвичайно виразна у всіх видів сліпаків (Spalacidae) у т.ч. й поширених на теренах України:

сліпак звичайний
сліпець понтичний та ін.

Приклади солітарних видів

Солітарність дуже поширена серед найрізноманітніших груп тварин: комах, павуків, варанів, змій, птахів, ссавців.

Прикладами солітарних тварин серед останніх є:

Ноторикт, або сумчастий кріт (Notoryctes)
"Сріблястий землекоп" (Heliophobius argenteocinereus)
вівера індійська (Viverra zibetha)
мангуст Bdeogale crassicauda
ящірка піщана (Eremias arguta)
панголін велетенський (Manis gigantea)
росомаха (Gulo gulo)

та багато інших.

Природа солітарності

Солітарність формується у видів, що мешкають у середовищі з украй низькою концентрацією життєвих ресурсів. Як правило, у всіх солітарних видів яскраво виразна агресивність у відношенні до особин свого і близьких видів. Солітарність є механізмом уникнення внутрішньовидової конкуренції і прямої агресії. Найпоширенішим шляхом такого уникнення є територіальна поведінка, у т.ч. маркування території запаховими мітками (наприклад, у хижих ссавців), звуками (наприклад, у птахів) тощо.

Див. також

Посилання

Коробченко М. А., Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Підземні гризуни як життєва форма ссавців [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8. - С. 5-32

[1] Коробченко М. А., Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Підземні гризуни як життєва форма ссавців [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8. - С. 5-32