Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Віктор Вікторович Соболєв (рос. Виктор Викторович Соболев; 2 вересня 1915 - 7 січня 1999) — радянський астрофізик, академік АН СРСР (1981).
| Соболєв Віктор Вікторович | |
|---|---|
| Народився | 20 серпня (2 вересня) 1915 або 1915[1] Петроград, Російська імперія[2] |
| Помер | 7 січня 1999 Санкт-Петербург, Росія |
| Поховання | Комаровське селищне кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | фізик, астроном, астрофізик, історик, викладач університету |
| Alma mater | d |
| Галузь | астрофізика |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Вчителі | Амбарцумян Віктор Амазаспович |
| Аспіранти, докторанти | Іванов Всеволод Володимирович |
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Нагороди |    |
 Соболєв Віктор Вікторович у Вікісховищі | |
Наукова біографія
Родився в Петрограді. У 1938 закінчив Ленінградський університет, там же в 1941 — аспірантуру. З 1941 працює в Ленінградському університеті (з 1948 — професор, завідувач кафедрою астрофізики, в 1961-1962 був директором обсерваторії університету).
Наукові роботи відносяться до теоретичної астрофізики. Перші роботи присвячені фізиці . У них запропонований метод визначення температур туманностей, заснований на розгляді енергетичного балансу електронного газу, з'ясовано роль світлового тиску в динаміці туманностей. Інший цикл робіт присвячений вивченню нестаціонарних зірок. Розробив теорію світіння рухомих середовищ і застосував її до з'ясування фізичних умов в оболонках зірок типів Вольфа—Райє, Be, нових і інших. Вказав, що через наявність градієнта швидкості фотони спектральних ліній отримують можливість виходити з глибоких шарів атмосфери безпосередньо, минаючи звичайний процес дифузії; цим радикально спрощується дослідження променевої рівноваги рухомих атмосфер. Висловив ідею, що червоні гіганти і надгіганти мають гарячі ядра, оточені потужними атмосферами. Основні результати цього циклу досліджень підсумовані в його монографії "Рухомі оболонки зірок" (1947, англ. пер. 1960). У 1970-ті роки теорія рухомих оболонок зірок Соболєва отримала широке застосування при розробці послідовної теорії зоряного вітру.
У 1941 ввів у теорію утворення спектральних ліній наближення повного перерозподілу за частотами, що є основою сучасної теорії лінійчатих спектрів зірок, і в 1949 вперше отримав строгі рішення задачі про утворення ліній поглинання в спектрах зірок в цьому наближенні. Великий ряд робіт присвячений теорії переносу випромінювання та її астрофізичним застосуванням. Сформулював і вирішив в 1943 рівняння переносу випромінювання з урахуванням поляризації (для випадку релеївського розсіювання). Вказав на можливість виявлення поляризації у затемнено-подвійних, один з компонентів яких — зірка раннього типу (). Досліджував нестаціонарні поля випромінювання і дав застосування розвиненої ним теорії до пояснення ряду явищ при спалахах нових. Запропонував імовірнісне тлумачення проблеми переносу випромінювання. Перераховані результати викладені в його монографії «Перенесення променистої енергії в атмосферах зірок і планет» (1956, англ. пер. 1963).
Детально досліджував асимптотичні властивості полів випромінювання при анізотропному розсіянні (глибокі шари атмосфери; випромінювання, що виходить з оптично товстого шару). Істотно просунувшись вперед в розпочатому ще в 1940-ті роки в роботах В. А. Амбарцумяна і С. Чандрасекара побудові загальної теорії анізотропного розсіювання світла, Соболєв у 1960-і роки фактично завершив її створення. Дав низку застосувань розвиненої ним теорії анізотропного розсіювання до визначення оптичних властивостей планетних атмосфер. Результати всього цього циклу досліджень підсумував у книзі «Розсіювання світла в атмосферах планет» (1972, англ. пер. 1975).
Вів велику педагогічну роботу. Автор стандартного підручника «Курс теоретичної астрофізики» (3-тє вид. 1985). Творець ленінградської школи теорії переносу випромінювання.
Голова Комісії з фізики зірок і туманностей Астрономічної ради АН СРСР (1958-1972). З 1973 очолює Раду з підготовки астрономічних кадрів.
Герой Соціалістичної Праці (1985).
Його ім'ям названий Астрономічний інститут ім. В. В. Соболєва в Петербурзі а також, астероїд головного поясу 2836 Соболєв, відкритий 22 грудня 1978 року.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Соболев Виктор Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Посилання
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Соболев Виктор Викторович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- В.В.Иванов. Памяти В.В.Соболева [ 2 березня 2022 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sobolyev Viktor Viktorovich Sobolyev ros Viktor Viktorovich Sobolev 2 veresnya 1915 19150902 7 sichnya 1999 radyanskij astrofizik akademik AN SRSR 1981 Sobolyev Viktor ViktorovichNarodivsya20 serpnya 2 veresnya 1915 abo 1915 1 Petrograd Rosijska imperiya 2 Pomer7 sichnya 1999 1999 01 07 Sankt Peterburg RosiyaPohovannyaKomarovske selishne kladovisheKrayina SRSR RosiyaDiyalnistfizik astronom astrofizik istorik vikladach universitetuAlma materdGaluzastrofizikaZakladSankt Peterburzkij derzhavnij universitetNaukovij stupindoktor fiziko matematichnih naukVchiteliAmbarcumyan Viktor AmazaspovichAspiranti doktorantiIvanov Vsevolod VolodimirovichChlenstvoRosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSRNagorodi Sobolyev Viktor Viktorovich u VikishovishiNaukova biografiyaRodivsya v Petrogradi U 1938 zakinchiv Leningradskij universitet tam zhe v 1941 aspiranturu Z 1941 pracyuye v Leningradskomu universiteti z 1948 profesor zaviduvach kafedroyu astrofiziki v 1961 1962 buv direktorom observatoriyi universitetu Naukovi roboti vidnosyatsya do teoretichnoyi astrofiziki Pershi roboti prisvyacheni fizici U nih zaproponovanij metod viznachennya temperatur tumannostej zasnovanij na rozglyadi energetichnogo balansu elektronnogo gazu z yasovano rol svitlovogo tisku v dinamici tumannostej Inshij cikl robit prisvyachenij vivchennyu nestacionarnih zirok Rozrobiv teoriyu svitinnya ruhomih seredovish i zastosuvav yiyi do z yasuvannya fizichnih umov v obolonkah zirok tipiv Volfa Rajye Be novih i inshih Vkazav sho cherez nayavnist gradiyenta shvidkosti fotoni spektralnih linij otrimuyut mozhlivist vihoditi z glibokih shariv atmosferi bezposeredno minayuchi zvichajnij proces difuziyi cim radikalno sproshuyetsya doslidzhennya promenevoyi rivnovagi ruhomih atmosfer Visloviv ideyu sho chervoni giganti i nadgiganti mayut garyachi yadra otocheni potuzhnimi atmosferami Osnovni rezultati cogo ciklu doslidzhen pidsumovani v jogo monografiyi Ruhomi obolonki zirok 1947 angl per 1960 U 1970 ti roki teoriya ruhomih obolonok zirok Sobolyeva otrimala shiroke zastosuvannya pri rozrobci poslidovnoyi teoriyi zoryanogo vitru U 1941 vviv u teoriyu utvorennya spektralnih linij nablizhennya povnogo pererozpodilu za chastotami sho ye osnovoyu suchasnoyi teoriyi linijchatih spektriv zirok i v 1949 vpershe otrimav strogi rishennya zadachi pro utvorennya linij poglinannya v spektrah zirok v comu nablizhenni Velikij ryad robit prisvyachenij teoriyi perenosu viprominyuvannya ta yiyi astrofizichnim zastosuvannyam Sformulyuvav i virishiv v 1943 rivnyannya perenosu viprominyuvannya z urahuvannyam polyarizaciyi dlya vipadku releyivskogo rozsiyuvannya Vkazav na mozhlivist viyavlennya polyarizaciyi u zatemneno podvijnih odin z komponentiv yakih zirka rannogo tipu Doslidzhuvav nestacionarni polya viprominyuvannya i dav zastosuvannya rozvinenoyi nim teoriyi do poyasnennya ryadu yavish pri spalahah novih Zaproponuvav imovirnisne tlumachennya problemi perenosu viprominyuvannya Pererahovani rezultati vikladeni v jogo monografiyi Perenesennya promenistoyi energiyi v atmosferah zirok i planet 1956 angl per 1963 Detalno doslidzhuvav asimptotichni vlastivosti poliv viprominyuvannya pri anizotropnomu rozsiyanni gliboki shari atmosferi viprominyuvannya sho vihodit z optichno tovstogo sharu Istotno prosunuvshis vpered v rozpochatomu she v 1940 ti roki v robotah V A Ambarcumyana i S Chandrasekara pobudovi zagalnoyi teoriyi anizotropnogo rozsiyuvannya svitla Sobolyev u 1960 i roki faktichno zavershiv yiyi stvorennya Dav nizku zastosuvan rozvinenoyi nim teoriyi anizotropnogo rozsiyuvannya do viznachennya optichnih vlastivostej planetnih atmosfer Rezultati vsogo cogo ciklu doslidzhen pidsumuvav u knizi Rozsiyuvannya svitla v atmosferah planet 1972 angl per 1975 Viv veliku pedagogichnu robotu Avtor standartnogo pidruchnika Kurs teoretichnoyi astrofiziki 3 tye vid 1985 Tvorec leningradskoyi shkoli teoriyi perenosu viprominyuvannya Golova Komisiyi z fiziki zirok i tumannostej Astronomichnoyi radi AN SRSR 1958 1972 Z 1973 ocholyuye Radu z pidgotovki astronomichnih kadriv Geroj Socialistichnoyi Praci 1985 Jogo im yam nazvanij Astronomichnij institut im V V Sobolyeva v Peterburzi a takozh asteroyid golovnogo poyasu 2836 Sobolyev vidkritij 22 grudnya 1978 roku PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Sobolev Viktor Viktorovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135PosilannyaKolchinskij I G Korsun A A Rodriges M R 1977 Sobolev Viktor Viktorovich Astronomy Biograficheskij spravochnik na sajte Astronet otv redaktor Bogorodskij A F vid 2 ge 416 s Kiev Naukova dumka ros V V Ivanov Pamyati V V Soboleva 2 bereznya 2022 u Wayback Machine