Сила осцилятора

Си́ла осциля́тора — параметр дипольного оптичного переходу, що визначає інтенсивність оптичної лінії.

Для переходу між квантово-механічними станами ${\displaystyle |n\rangle }$ та ${\displaystyle |m\rangle }$ сила осцилятора визначається тензором

${\displaystyle f_{nm}^{ij}={\frac {2m\omega _{nm}}{e^{2}\hbar }}d_{nm}^{i}d_{nm}^{j}}$,

де m — маса електрона, e — заряд електрона, ${\displaystyle \hbar }$ — приведена стала Планка, ${\displaystyle \omega _{nm}}$ — частота переходу, а ${\displaystyle d_{nm}^{j}}$ — компоненти матричного елемента (дипольного переходу), i та j — індекси координат.

Матричний елемент дипольного переходу визначається, як

${\displaystyle \mathbf {d} _{nm}=-e\langle m|\mathbf {r} |n\rangle }$.

Кожен оптичний перехід характеризується трьома величинами: частотою, силою осцилятора й напівшириною лінії.

Див. також

Гармонічний осцилятор

Джерела

• ФедорченкоА. М. (1993). Теоретична фізика. Квантова механіка, термодинаміка і статистична фізика. Т.2. Київ: Вища школа., 415 с.
• Юхновський І. Р. (2002). Основи квантової механіки. Київ: Либідь.
• Венгер Є.Ф., Грибань В.М., Мельничук О.В. (2002) Основи квантової механіки. Київ: Вища школа, 286.