Се тунь рос Сетунь дореф Сѣтунь річка на заході Москви до 2012 р і в Московській області права притока річки Москви Зага

Се́тунь (рос. Сетунь, дореф. Сѣтунь) — річка на заході Москви (до 2012 р. і в Московській області), права притока річки Москви. Загальна довжина 38 км. Площа басейну — 190 км². Витрата води 1,33 м³/с. Відрізнювальною особливістю від багатьох інших московських річок є протікання переважно у відкритому руслі і в збереженій долині.

Сетунь

55°37′49″ пн. ш. 37°25′08″ сх. д. / 55.63027777780577310° пн. ш. 37.41888888891677567° сх. д.
Витік
• координати	55°37′49″ пн. ш. 37°25′08″ сх. д. / 55.63027777780577310° пн. ш. 37.41888888891677567° сх. д.
Гирло	Москва
• координати	55°43′40″ пн. ш. 37°32′37″ сх. д. / 55.72786111113877183° пн. ш. 37.54377777780577219° сх. д.
Басейн	^d
Країни:	Росія
Регіон	^d Москва
Довжина	38 км
Площа басейну:	190 км²
Середньорічний стік	1,33 м³/с
Притоки:	^d, Раменка^[d], ^d, Альошинка^[d], ^d і ^d

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сетунь.

Не слід плутати з із — однойменною річкою в Одинцовському міському окрузі.

Територія, що прилягає до обох берегів річки в межах Москви (від МКАД до гирла), включена в створений у 2003 році природний заказник — найбільший природний заказник, розташований у межах Москви. Його площа становить 693,2 гектара.

Назва

На думку В. М. Топорова (1972), назва балтійського походження, може бути пов'язана з географічним терміном sietuvà («глибоке чи широке місце річки», «середина річки», пор. латис. siets). Існують паралелі в прусській, латиській і литовській гідронімії, а також співзвучна назва у басейні у Верхньому Подніпров'ї.

(1997) звертає увагу на те, що в гідронімії Пооччя багато назв з основою «сет-» (Сетка, Сетниця, Сетуха, Сетушка та ін), але елемент «-унь» в назві не є характерним суфіксом в гідронімії басейну Москви-ріки і всієї Оки.

Московський дослідник XIX століття , маючи на увазі численні поховання в басейні річки (від курганів в'ятичів XII—XIII ст. до кладовищ сіл XIV—XVII ст.), припускав, що назва «Сетунь» (рос. дореф. Сѣтунь) може походити від російського дієслова сетовать (рос. дореф. сѣтовать), тобто «нарікати, жалітися»:

Въ верстѣ отъ Москвы, за этой же заставой [ ], на покатистомъ холмѣ, въ виду Воробьевых горъ, против монастыря [ Новодевичьего ], скромно пробирается рѣчка Сѣтунь; выходя изъ , она сливается с Москвой-рѣкой, недалеко от кургана (заключающаго в себѣ могилы падшихъ воиновъ), памятника многихъ битвъ московитянъ съ врагами. На эту рѣчку (по преданію,) приходили осиротѣвшіе сѣтовать о потерѣ своихъ родичей

.

Опис

Після свого витоку в Новомосковському окрузі річка протікає через московські райони і , повз селищ Передєлкіно, (заходячи в Московську область), і , перетинає МКАД в районі (тобто знову тече по території Москви), далі перетинає , , , Ніжинську, і вулиці. Впадає в річку Москва нижче .

Притоки

Альошинка (лв)
Самаринка (лв)
(пр)
(пр)
Троєкуровський струмок (пр)
Рум'янцевський струмок (пр)
Натошенка (Навершка) (пр)
(пр)
Трикотажний струмок (лв)
Давидковський струмок (лв)
Струмок Жуковський яр (лв)

Історія й археологія

У сетуньському басейні відомі такі : Матвєєвські (на лівому березі річки ), Раменські (на її правому березі), Очаковські (у верхів'ях ), Коньковські (у верхній течії ) і Тропаревські (у її середній течії).

На берегах Сетуні колись розташовувалося багато сіл: Троєкурово, Сетуні ( і ), Спаське-Манухіно, Аміньєво, Волинське, Давидково, Кам'яна Плотина, , а також слобода Потилиха і садиба Жуковка; а саму місцевість в районі села Спаське-Манухіно називали, як і річку, Сетунь. Сетунь дала назву чотирьом Сетуньським проїздам в районі , а також залізничній платформі Сетунь.

На лівому березі (на перетину Давидковської і Ніжинської вулиць) археологами виявлений могильник Бронзової доби, віднесений до .

Примітки

Сетунь (река) // Энциклопедия «Москва» 1997.
Малые реки Москвы. Сетунь. mosriver.narod.ru (рос.). Процитовано 11 вересня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Постановление Правительства Москвы № 482-ПП от 24.06.2003 «О создании государственных природоохранных учреждений города Москвы — Дирекций особо охраняемых природных ресурсов».{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
. Архів оригіналу за 26 грудня 2009. Процитовано 27 січня 2010.
Окликни улицы Москвы. Названия рек, ручьев, озер, прудов и оврагов Москвы. Топонимический словарь. moscow.gramota.ru (рос.). оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 11 вересня 2019.
Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 245. (рос.)
Московские окрестности, ближние и дальние, за всеми заставами, и в историческом отношении и в современном их виде, для выбора дач и гулянья. — Москва : тип. Индриха, 1877. — С. 33.
Векслер А.Г. Археологические памятники и находки. - В кн.: Москва. Энциклопедия. — Большая российская энциклопедия. — Москва, 1997. — С. 84—85.

[mos-1] Сетунь (река) // Энциклопедия «Москва» 1997.

[mrm-2] Малые реки Москвы. Сетунь. mosriver.narod.ru (рос.). Процитовано 11 вересня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[3] Постановление Правительства Москвы № 482-ПП от 24.06.2003 «О создании государственных природоохранных учреждений города Москвы — Дирекций особо охраняемых природных ресурсов».{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}

[zak-4] . Архів оригіналу за 26 грудня 2009. Процитовано 27 січня 2010.

[name-5] Окликни улицы Москвы. Названия рек, ручьев, озер, прудов и оврагов Москвы. Топонимический словарь. moscow.gramota.ru (рос.). оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 11 вересня 2019.

[6] Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 245. (рос.)

[7] Московские окрестности, ближние и дальние, за всеми заставами, и в историческом отношении и в современном их виде, для выбора дач и гулянья. — Москва : тип. Индриха, 1877. — С. 33.

[:0-8] Векслер А.Г. Археологические памятники и находки. - В кн.: Москва. Энциклопедия. — Большая российская энциклопедия. — Москва, 1997. — С. 84—85.