Серце матері (фільм, 1965)

У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж, або схожою назвою: Серце матері.

«Серце матері» (рос. «Сердце матери») — радянський художній фільм 1965 року, знятий на Кіностудії ім. М. Горького. Перший фільм дилогії про родину Ульянових, знятий на основі однойменної книги Зої Воскресенської.

Серце матері
рос. Сердце матери
Жанр	історичний біографічний
Режисер	Марк Донськой
Сценарист	Зоя Воскресенська Ірина Донська
У головних ролях	Данило Сагал Ніна Меньшикова
Оператор
Композитор	^d
Художник
Кінокомпанія	Кіностудія ім. М. Горького
Тривалість	100 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1965
IMDb	ID 0059702
Наступний	Вірність матері

Сюжет

Дія фільму відбувається в 1884—1890 роках в сім'ї Ульянових. У фільмі відтворено образ матері Володимира Ілліча Леніна — Марії Олександрівни, яка мужньо пережила всі негаразди, які випали на її долю. Будучи жінкою із заможної сім'ї, представницею російської освіченої інтелігенції, вона зуміла зрозуміти своїх дітей — революціонерів і до кінця свого життя залишалася їх найближчим другом. Життя Марії Олександрівни було надзвичайно важким. У 1886 році помирає голова сім'ї Ілля Миколайович — сподвижник російської освіти. Тепер на ній одній вся тяжкість турботи про дітей. Тільки-но оговталася Марія Олександрівна від цього удару, як її наздоганяє нове горе — арешт і страта старшого сина Олександра. Вона сидить в залі серед безлічі людей і не бачить нікого і нічого, крім свого сина, оточеного вартою. І він теж бачить тільки її, тільки до неї звернені його останні слова. У них — прохання пробачити, зрозуміти, що не міг він вчинити інакше. І він, коханий, талановитий, безрозсудний в своїй відчайдушної сміливості, втрачений для неї назавжди! Після страти Олександра арештована і заслана Анна, вмирає від важкої хвороби Оленька, за участь у студентських заворушеннях потрапляє під поліцейський нагляд Володимир. Хоча матері пророкують для її сина Володимира «блискучу кар'єру» присяжного повіреного… І знову Ульяновим довелося міняти місце проживання. Разом з дітьми Марія Олександрівна переїхала до Самари. Вона шиє на ручній машинці, а з сусідньої кімнати доносяться суперечки учасників нелегального гуртка. І матері здається, що знову вона чує мову страченого Олександра: «Серед російського народу завжди знайдеться десяток людей, які настільки віддані своїм ідеям і настільки гаряче співчувають нещастю своєї батьківщини, що для них не проблема померти за свою справу…» Померти за свою справу — ось що їм загрожує! І мати приймає рішення: вона піде з дітьми, буде для них опорою, а не перешкодою. Адже, яким би небезпечним був шлях її дітей, іншого для них і не може бути. Осінь 1893 року. Молодий Ленін переїжджає в Петербург, назустріч великим класовим битвам… А мати, за словами В. І. Леніна, «вірний однодумець» своїх дітей, що стали професійними революціонерами, завжди буде з ними, навіть в розлуці…

У ролях

•  — Марія Олександрівна Ульянова
• Данило Сагал — Ілля Миколайович Ульянов
• Ніна Меньшикова — Анна Іллівна Ульянова
•  — Олександр Ілліч Ульянов
• Родіон Нахапетов — Володимир Ілліч Ульянов
•  — Ольга Іллівна Ульянова]]
•  — Дмитро Ілліч Ульянов в дитинстві
• Юрій Соломін — Дмитро Ілліч Ульянов
•  — Марія Іллівна Ульянова в дитинстві
•  — Марія Іллівна Ульянова
• Георгій Епіфанцев — Марк Тимофійович Єлізаров
• Всеволод Сафонов — Іван Володимирович Іщерський, художник
• Федір Нікітін — Неклюдов, прокурор
•  — Горчилін
•  — міністр освіти
•  — Пашка Осьміхін
• Віталій Чуркін — Федько
•  — Льонька
•  — дама на похоронах
•  — співає баба
•  — член суду
•  — викладач гімназії
•  — епізод
• Меркур'єв Петро — ув'язнений

Знімальна група

• Автор сценарію: Зоя Воскресенська, Ірина Донська
• Режисер: Марк Донськой
• Оператор:
• Художник:

Посилання