Се рро Гала н ісп Cerro Galán кальдера супервулкану в Центральних Андах адміністративно розташовані у департаменті арген

Се́рро-Гала́н (ісп. Cerro Galán) — кальдера супервулкану в Центральних Андах, адміністративно розташовані у департаменті аргентинської провінції провінції Катамарка. Має еліпсоїдну форму і є однією з найбільших кальдер у світі з розмірами 35 × 25 км і об'ємом близько 2000 км³. Утворена 2,2 млн років тому в результаті катастрофічного виверження понад 1000 км³ матеріалу. Флора і фауна кальдери типові для центральноандійської сухої пуни.

Серро-Галан Cerro Galán

25°56′00″ пд. ш. 66°55′00″ зх. д. / 25.93333333336077828334964579° пд. ш. 66.9166666666947804742449080° зх. д.Координати: 25°56′00″ пд. ш. 66°55′00″ зх. д. / 25.93333333336077828334964579° пд. ш. 66.9166666666947804742449080° зх. д.
Країна	Аргентина
Регіон	Катамарка
Система	Анди
Тип	супервулкан
Висота	5912 м
Вік	2,2 млн років
Серро-Галан Серро-Галан (Аргентина)

Серро-Галан у Вікісховищі

Через величезні розміри Серро-Галан була визнана кальдерою лише в 1970-і роки згідно з фотознімками із супутника.

Утворення кальдери

Активний вулканізм в межах місцевості почався приблизно 15 млн років тому з вивержень декількох стратовулканів. При цьому на поверхню вилиті переважно високосилікатні лави: дацитові та андезитові. Кальдера Серро-Галан, так само як і , що знаходиться на північніше, ближче до кордону з Болівією, приурочена до двох меридіонально прямуючих геологічних розломів, що розташовані за 20 км один від одного. Вчені вважають що в проміжку 7-4 млн років тому супервулкан зазнав не менше 9 експлозивних вивержень.

Катастрофічне виверження супервулкану, яке призвело до виверження понад 1000 км³ матеріалу, є одним з найбільших в історії Землі з показником вулканічної експлозивності (VEI) 8. Воно відбулося, за оцінками, 2,2 млн років тому, в плейстоцені. Вулканічні фації, представлені виверженими ігнімбритами, поширені в радіусі 100 км навколо кальдери. Потужність ігнимбритів в самій кальдері досягає 1,2 км. Через кілька тисяч років після виверження почався процес ^[en] аж до максимальної позначки в 6100 м над рівнем моря.

Дно кальдери

Дно кальдери (понад 4900 м над рівнем моря) в цілому пласке і в період після виверження супервулкану і до початку відродження купола було заповнене озером. На початок ХХІ сторіччя від нього залишилися розташовані в західній частині кальдери солоні і неглибокі озера з бірюзовою водою: Діаманте (ісп. Laguna Diamante) та Ескондіда (ісп. Laguna Escondida). Бірюзовий відтінок водам Діаманте надають бактерії-ендоліти що живуть тут на невеликій глибині. Озеро примітно гранично суворими природними умовами, до яких пристосувалися ці організми: висока солоність (240 ‰), сильно лужне середовище (pH 11), інтенсивне ультрафіолетове випромінювання (через значну абсолютну висоту), можливі джерела парів сірки, пов'язані з сучасним вулканізмом території, і рекордно високий для навколишнього середовища і біологічних спільнот рівень вмісту арсену (230 мг/л). Не зрозуміла природа гірської породи, що є місцем проживання для ендолітних мікроорганізмів озера Діаманте. Вона складається з карбонату кальцію і кристалічних жил червоного кольору. Рентгеноструктурний аналіз, втім, не виявив збігу з відомими досі мінералами і гірськими породами.

Незважаючи на несприятливі фізико-хімічні умови середовища, Діаманте та Ескондіда є місцем проживання трьох видів фламінго: чилійського, андійського та жовтодзьобого (Джеймса)..

Джерела

, from How Volcanoes Work, by Vic Camp, Department of Geological Sciences, San Diego State University

Примітки

(англ.). Oregon State University. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 29 травня 2015.
Joan Marti, Gerald G. J. Ernst. Volcanoes and the Environment. — Cambridge University Press, 2005. — P. 49. — 471 p. — .
Cerro Galan Caldera, Argentina. How Volcanoes Work (англ.). Vic Camp, Department of Geological Sciences, San Diego State University. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 29 травня 2015.
Scott E. Bryan, Ingrid Ukstins Peate, David W. Peate, Stephen Self, Dougal A. Jerram, Michael R. Mawby, J.S. Marsh, Jodie A. Miller. The largest volcanic eruptions on Earth // Earth-Science Reviews. — 2010. — № 3–4. — P. 207–229. — DOI:10.1016/j.earscirev.2010.07.001.
María Eugenia Farías. Microorganismos que viven en condiciones extremas en lagunas altoandinas // Ciencia Hoy. — abril - mayo 2012. — № 126. — P. 27—33.
Travel Guide of Catamarca Province (англ.) (недоступная ссылка). Дата обращения 29 мая 2015. Архивировано 29 мая 2015 года.
Ana Belluscio (2 квітня 2010). Hostile volcanic lake teems with life (англ.). Nature.com. doi:10.1038/news.2010.161. Процитовано 1 червня 2015.

Це незавершена стаття з географії Аргентини.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[oregon-1] (англ.). Oregon State University. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 29 травня 2015.

[2] Joan Marti, Gerald G. J. Ernst. Volcanoes and the Environment. — Cambridge University Press, 2005. — P. 49. — 471 p. — .

[San_Diego-3] Cerro Galan Caldera, Argentina. How Volcanoes Work (англ.). Vic Camp, Department of Geological Sciences, San Diego State University. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 29 травня 2015.

[4] Scott E. Bryan, Ingrid Ukstins Peate, David W. Peate, Stephen Self, Dougal A. Jerram, Michael R. Mawby, J.S. Marsh, Jodie A. Miller. The largest volcanic eruptions on Earth // Earth-Science Reviews. — 2010. — № 3–4. — P. 207–229. — DOI:10.1016/j.earscirev.2010.07.001.

[micro-5] María Eugenia Farías. Microorganismos que viven en condiciones extremas en lagunas altoandinas // Ciencia Hoy. — abril - mayo 2012. — № 126. — P. 27—33.

[travel_guide-6] Travel Guide of Catamarca Province (англ.) (недоступная ссылка). Дата обращения 29 мая 2015. Архивировано 29 мая 2015 года.

[naturecom-7] Ana Belluscio (2 квітня 2010). Hostile volcanic lake teems with life (англ.). Nature.com. doi:10.1038/news.2010.161. Процитовано 1 червня 2015.