Ця стаття не містить посилань на джерела Ви можете допомогти поліпшити цю статтю додавши посилання на надійні авторитетн

Архієпископ Серафим (в миру Олександр Миколайович Аретинський; 1812, Орел — 22 квітня (4 травня) 1886) — український релігійний діяч фіно-угорського походження, церковний педагог. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Чигиринський, вікарій Київської митрополії РПЦ, з правом управління Златоверхим Михайлівським монастирем. Випускник і викладач Київської духовної академії.

Архієпископ Серафим

Єпископ Чигиринський,
вікарій Київської єпархії

10 січня 1860 — 4 січня 1865

Попередник:

Наступник:

Порфирій (Успенський)

Альма-матер:

Київська духовна академія

Науковий ступінь:

^d

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Олександр Миколайович Аретинський

Народження:

3 (15) серпня 1812
Орел, Російська імперія

Смерть:

4 (16) травня 1886 (73 роки)
Воронеж, Російська імперія

Похований:

^d

Єп. хіротонія:

10 січня 1860

Серафим у Вікісховищі

Життєпис

Народився в сім'ї православного священика Орловської єпархії. Навчався в Орловській духовній семінарії, а після її завершення, згідно з негласним правилом осадження московитами українських духовних закладів, скерований до Київської духовної академії (1833).

26 травня 1837 — пострижений в чернецтво; 16 червня рукопокладений в ієродиякона; 31 липня — в ієромонаха; 1 вересня закінчив Київську духовну академію і залишений у ній вчителем для посилення русифікації.

15 грудня 1837 — отримав ступінь магістра богослов'я, призначений бакалавром Київської духовної академії.

1 липня 1842 — призначений інспектором Казанської духовної академії. 16 липня 1842 — зведений в сан архімандрита.

21 серпня 1846 — переведений на посаду ректора у Кавказькій духовній семінарії, що відкрилася в Самарі.

20 жовтня 1848 — переведений до Могилева настоятелем Братського Богоявленського монастиря.

17 травня 1852 — переміщений ректором до Херсонської духовної семінарії та настоятелем Одеського Успенського монастиря.

2 грудня 1858 — ректор Тамбовської духовної семінарії та настоятель Козловського Троїцького монастиря.

10 січня 1860 — хіротонія в єпископа Чигиринського, вікарія Київської митрополії, з правом управління Златоверхим Михайлівським монастирем.

4 січня 1865 — єпископ Воронезький та Задонський.

28 березня 1871 — архієпископ.

Помер 22 квітня 1886. Похований у Благовіщенському монастирі у Воронежі.