Седиментаційна стійкість

Седиментаційна стійкість (стабільність) (рос. седиментационная стойкость (стабильность), англ. sedimentation [settling] stability; нім. Sedimentationsstabilität) — властивість суспензії зберігати вертикальну однорідність за густиною без випадання твердих частинок на дно труби або резервуара при транспортуванні (динамічна седиментаційна стійкість) або зберіганні (статична седиментаційна стійкість).

Приклади

Седиментаційна стійкість висококонцентрованої водовугільної суспензії

Основними факторами, які визначають С.с. є концентрація ВВВС, дисперсність і властивості твердої фази, тип пластифікуючої домішки, параметри та режими роботи гідротранспортної системи. У залежності від призначення ВВП С.с. може бути від кількох (промислові гідротранспортні системи, котли побутової та промислової сфери) до десятків діб (магістральні гідротранспортні системи, енергетичні котли потужних електростанцій). Інколи поряд з С.с. ВВС характеризують стійкістю агрегативною.

Седиментаційна стійкість бурового розчину

Седиментаційна стійкість характеризується двома показниками: добовим відстоєм і стабільністю.

Добовий відстій — це об'єм дисперсійного середовища, який виділився за одну добу спокою із 100 см³ промивальної рідини, налитої у мірний циліндр.

Стабільність — це різниця густин промивальної рідини, що знаходиться у нижній і верхній половині спеціального циліндра (ЦС-1), після 1 доби спокою. В якісних промивальних рідинах добовий відстій дорівнює нулю, а показник стабільності не перевищує (20 - 30) кг/м³.

Див. також

• Седиментація

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Орловський В. М., Білецький В. С., Сіренко В. І. Буріння нафтових і газових свердловин. Редакція «Гірничої енциклопедії», Полтава: НТП «Бурова техніка», Львів, Видавництво «Новий Світ — 2000», 2024.