Сафіна Юлія Василівна

Юлія Василівна Сафіна (дівоче прізвище Атрошенко; 1 липня 1950(19500701), с. Смирново Алтайського краю) — радянська гандболістка, олімпійська чемпіонка московської Олімпіади у складі збірної СРСР з гандболу.

Юлія Сафіна Юлія Василівна Сафіна
Загальна інформація
Прізвиська	«Шпіллер»
Громадянство	Росія
Місце проживання	Норвегія
Народження	1 липня 1950(1950-07-01) (73 роки) с. Смирново Алтайського краю
Зріст	180
Вага	74
Спорт
Країна	СРСР
Вид спорту	Гандбол
Клуб	«Металург» (Бровари) «Азот» () «Ростсільмаш» (Ростов)
Команда	ГК Ростов-Дон
Нац. збірна	СРСР
Участь і здобутки
Сафіна Юлія Василівна у Вікісховищі
Нагороди Гандбол Золото Літні Олімпійські ігри 1980 Гандбол на літніх Олімпійських іграх 1980

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сафіна.

Біографія

Спочатку, ще живучи з батьками на Алтаї, Юлія Сафіна захопилася лижами. Незабаром виконала норматив першого спортивного розряду. Входила до молодіжної збірної СРСР. Але батьки перебралися в Україну, і дівчина почала займатися бігом на середні дистанції. Через рік вона вже взяла участь в чемпіонаті країни з легкої атлетики, на яких потім виступала ще п'ять років, а результат 2 хв. 0,1 сек. приніс їй у 1974 р. бронзову медаль на 800-метрівці. Це дозволило їй взяти участь в Універсіаді, що проходила в Італії, де Юлія теж виборола бронзову нагороду і звання майстра спорту міжнародного класу.

Сафіна почала готуватися до Олімпіади в Монреалі, але отримала важку травму, яка не дозволила їй далі займатися легкою атлетикою. Якось будучи в Броварах, Юлія потрапила на товариський матч з гандболу. Знайомі з місцевого «Металурга» дівчата попросили замінити травмовану спортсменку. Сафіній сподобалася емоційність цієї гри. Так у 26 років вона вирішила ще раз змінити спортивне амплуа. У броварський «Металург» її прийняли без обговорення. Ази майстерності нового виду спорту довелося удосконалювала в місцевій ДЮСШ разом із зовсім юними дівчатками.

У Броварах її помітили тренери «Азоту» і запросили до цієї команди. Не без її вкладу «Азот» став третім у чемпіонаті Росії, перебрався в першу, а потім і у вищу лігу чемпіонату СРСР. І у вищому ешелоні радянського гандболу став третім, услід за київським «Спартаком» і .

Заслужений тренер СРСР, головний наставник збірної країни і київського «Спартака» Ігор Турчин запросив її готуватися до Московської олімпіади в складі збірної СРСР. Вигравши матчі у Конго, Угорщини, Чехословаччини, а в фіналі у збірної НДР (18:13), команда СРСР, у складі якої вже була і Ю. Сафіна, до речі, єдина представниця від Російської Федерації (10 гравців представляли Україну, з них 9 — київський «Спартак»), та єдиний гравець першої ліги, стала переможницею Олімпіади в Москві. За сім днів поки тривав жіночий олімпійський турнір з гандболу, з кандидатів у майстри спорту Юлія Сафіна стала заслуженим майстром спорту.

Грала також ща команду «Ростсільмаш» (Ростов). У 1995 році була граючим тренером з гандболу в Норвегії.

Спортивні досягнення

• Заслужений майстер спорту з гандболу (1980)
• Чемпіонка Олімпіади в Москві (1980 р.)
• Чемпіонка світу (1982)
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР у складі «Азоту» (1985)
• Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР з бігу на 800 м
• Член молодіжної команди СРСР з лижного спорту.

Державні нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Дружби народів
• Медаль «За трудову доблесть».

Примітки

Джерела

• Олімпійська енциклопедія(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Юлия Сафина: «Семь дней и вся жизнь». , 12 липня 2008 (рос.)
• Бібліотека міжнародної спрортивної інформації(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}