Саньсянь

Саньсянь (від кит. 三弦, піньїнь: sānxián — три струни) — традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент, що використовується як акомпанемент в китайській опері і традиційному  ансамблі , а також при виконанні оповідних пісень і  Буває двох видів: великий і малий.

Саньсянь

Класифікація	струнний щипковий музичний інструмент
Класифікація Горнбостеля-Закса	321.322-5
Подібні інструменти	сетар, танбур, сансин, сямісен
Саньсянь у Вікісховищі

Інша назва — сяньцзи.

Історія

Жінка грає на саньсяні (акварель, Китай, початок XIX століття)

До недавнього часу вважалося, що саньсянь з'явився в Китаї після монгольського завоювання, в XIV столітті, однак сучасні дослідження показують, що саньсянь був відомий ще в часи династії Тан (VII–X ст.).

Саньсянь структурно схожий з такими інструментами Центральної Азії, як сетар і танбур, а походження японського сямісена ведеться безпосередньо від саньсяня (тут проміжною стадією став також рюкюський сансин).

Саньсянь називають одним із чотирьох ключових музичних інструментів в пекінській опері (іншими трьома є цзінху, цзінерху і юецинь). Крім саньсяня і юециня, з щипкових інструментів в оркестрі пекінської опери може бути також піпа.

Опис

Великий саньсянь поширений на півночі Китаю, його довжина досягає 120 см, в центрально-східному Китаї більше поширений малий саньсянь завдовжки приблизно 95 см, а на півдні країни він може бути ще коротшим — від 80 см.

Закруглена прямокутна дека обтягнута спереду і ззаду зміїною шкірою. Тримач кілочків зігнутий назад і не має ладів. Шийка інструменту довга. У саньсяня три кілочка подовженої форми.

Традиційно три струни робилися з шовку; сучасні струни, зазвичай, робляться з обвитої нейлоном сталі.

Під час гри саньсянь тримається під нахилом, дека впирається в праве стегно музиканта. Грають нігтями або невеликим медіатором.

Налаштування

• малий саньсянь: A-d-a або d-a-d1
• великий саньсянь: G-d-g

Примітки

1. Sanxian (англ.). Encyclopædia Britannica. Процитовано 24 травня 2016.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
2. Alan R. Thrasher. Sanxian (англ.). Grove Music Online. Процитовано 24 травня 2016.
3. Laikwan Pang, Paul Clark, Tsan-Huang Tsai. Listening to China’s Cultural Revolution: Music, Politics, and Cultural Continuities. — Springer, 2016. — P. 22. — .
4. Ван Чуньмей. Специфические черты китайского оперного искусства // Музичне мистецтво і культура : сборник. — Одесса : Друкарський дім, 2011. — Вип. 13.

Посилання

• Таньци // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 459.