Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Рудник Уенза — гірничодобувне підприємство на північному сході Алжиру, яке здійснює видобуток залізної руди.
В 1897 році підприємець Паскаль отримав право на видобуток з Уензи міді та заліза підземним способом. Він не мав для цього достатніх фінансових ресурсів, тому продав ліцензію компанії Schneider et Cie (відома своїм металургійним виробництвом у Ле-Крезо), яка разом з партнерами створила в 1903-му для реалізації проєкту компанію Société d'Études de l'Ouenza. Того ж 1903-го право на видобуток відкритим способом отримала нідерландська компанія W. H. Muller and Co, що, зокрема, постачала руду німецьким заводам концерну Krupp та діяла через Société concessionaire des Mines de l'Ouenza. Як наслідок виникла тривала суперечка, оскільки межі концесій накладались. Також йшла боротьба щодо маршруту вивозу продукції — неподалік від родовища проходила залізниця з Тебесси до порту Бон (наразі Аннаба), проте вона мала низьку пропускну здатність та була завантажена вивозом фосфатів з копальні Джебель-Куїф, а тому первісно планували будувати нову лінію. Існували проєкти сполучення Уензи з туніською Бізертою або все тим же Боном, при цьому обговорення піднялось на рівень французького уряду та парламенту. У підсумку в 1913-му термін обох ліцензій сплив. Враховуючи попередній досвід, того ж 1913-го створили єдину компанію Société de l'Ouenza, в якій 45 % дісталось Schneider та її партнерам, 35 % отримала Muller, тоді як залишок розділили 5 французьких банків та ряд промисловців.
У 1916—1920 роках Société de l'Ouenza спорудила залізничну гілку завдовжки 24,4 км від Уензи до лінії Тебесса — Бон. Це все так же створювало проблеми для копалень Джебель-Куїф, проте велись роботи зі збільшення пропускної здатності. Передусім узялись за переведення ділянки Сук-Ахрас — Тебесса з вузької («метрової») на стандартну колію, що дозволяло уникнути перевантаження на станції Сук-Ахрас, а наприкінці 1920-х розпочали електрифікацію лінії, що отримувала живлення від ТЕС Бон.
Розробку Уензи вели відкритим способом, при цьому руда мала високу якість — містила 53 % заліза та мала дуже низький вміст фосфору та сірки. В 1921-му з копальні вилучили 11 тисяч тонн руди, у 1922-му експортували 224 тисячі тонн, в 1923-му рівень виробництва досягнув 418 тисяч тонн, а в 1926-му становив 640 тисяч тонн. Ця тенденція тривала навіть у початковий період Світової економічної кризи 1929—1933 років, коли в 1929 та 1930 роках Société de l'Ouenza виробила 882 та 1040 тисяч тонн руди відповідно (можливо відзначити, що в 1929-му проклали гілку до розташованого неподалік рудника Бу-Хадра, що також належав Société de l'Ouenza, проте діяльність на ньому лише розгорталась, а вимоги ліцензії щодо мінімального видобутку становили тільки 40 тисяч тонн).
Втім, криза не могла не вплинути на Société de l'Ouenza і того ж 1930-го попри рекордний видобуток, що вперше перевищив 1 млн тонн, відвантажили споживачам лише 772 тисячі тонн. Наступного року вилучили 321 тисячу тонн при поставках у 415 тисяч тонн, а в 1932-му ці показники становили вже лише 207 та 265 тисяч тонн відповідно (при цьому з того ж 1932-го рудник Бу-Хадра був зупинений).
З пожвавленням світової економічної активності рудник Уенза швидко наростив видоубток — 360 тисяч тонн в 1933-му, 748 тисяч тонн в 1934-му, 975 тисяч тонн в 1935-му, 1129 тисяч тонн у 1936-му, 1357 тисяч тонн у 1937-му та 1790 тисяч тонн у 1938-му. При цьому в 1937-му оголосили про відновлення видобутку на руднику Бу-Хадра, проте він в будь-якому випадку був набагато меншим за показник Уензи та мав досягнути рівня у 400 тисяч тонн лише через 5—6 років.
З початком Другої світової війни поставки різко скоротились (до того близько 28 % руди експортувалось до Німеччини, а близько 50 % до Великої Британії, тоді як французька промисловість споживала до 8 %), проте за 1939 рік Société de l'Ouenza все-таки відвантажила рекордний обсяг у 1845 тисяч тонн (проти 1664 тисяч тонн роком раніше). Далі ситуація стрімко погіршилась і в 1941 та 1942 роках видобуток становив лише 175 та 198 тисяч тонн. У листопаді 1942-го порт Бона зазнав сильних пошкоджень від бомбардувань і в 1943-му відвантаження з Уензи взагалі припинились.
Втім, по завершенні бойових дій почалось стрімке відновлення і вже у 1944-му виробництво досягнуло 0,5 млн тонн, наступного року вийшло на 0,9 млн тонн, в 1946-му становило 1,23 млн тонн, в 1948-му — 1,38 млн тонн, а в 1949-му — 1,9 млн тонн. У 1951-му Société de l'Ouenza видобуло 2,14 млн тонн руди, з яких 15 % припадало на Бу-Хадру. У 1952-му досягнули показника 2,36 млн тонн.
Із розгортанням Алжирської війни за незалежність виробничі показники зменшились і в 1956-му поставки споживачам становили тільки 1,63 млн тонн. У 1957-му транспортна ситуація покращилась і Société de l'Ouenza змогла відправити споживачам 2,02 млн тонн руди. Надбання Алжиром незалежності в 1962-му мало лише короткостроковий негативний вплив на діяльність компанії і в 1964-му видобули 2,73 млн тонн, а в 1965-му — 3,13 млн тонн, що було найвищим показником з 1960 року.
Вже станом на початок 1950-х 66 % компанії належало державі, а в 1966-му активи Société de l'Ouenza були націоналізовані урядом тепер вже незалежного Алжиру та передані державній структурі BAREM.
Тривалий час продукція залізних рудників Алжиру призначалась для експорту (станом на середину 1960-х головними покупцями були Італія та Велика Британія), допоки в 1969-му не почав роботу Ель-Хаджарський металургійний комбінат, який після запуску на початку 1980-х другої домни збільшив свою потужність по чавуну більш ніж утричі — до 1,8 млн тонн. При цьому якщо раніше товарною продукцією була призначена для експорту руда із вмістом заліза 55 %, то тепер виникла можливість залучати до обігу більш бідні руди. У підсумку рудники Уенза та Бу-Хадра зосередились на живленні цього металургійного підприємства.
У середині 2010-х виробництво Ель-Хаджарського комплексу на тлі лібералізації місцевого ринку металопродукції впало до мінімуму (в 2014-му зафіксовано виплавку лише 0,2 млн тонн), що не могло не вплинути на рудники. До проблем комбінату з конкуренцією додавались забастовки робітників копалень, які зривали поставки руди. Іншою причиною недопоставок виступали проблеми на залізниці. У цей період на Уензу припадало біля 75 % поставок до Ель-Хаджару.
Примітки
- Societe_de_l_Ouenza (PDF).
- Une sensible reprise est constatée dans le secteur de l'industrie minière. Le Monde diplomatique (фр.). 1 жовтня 1965. Процитовано 6 червня 2024.
- Algérie : le complexe sidérurgique El-Hadjar améliore ses capacités de stockage de fer. La Tribune (фр.). 10 вересня 2019. Процитовано 6 червня 2024.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rudnik Uenza girnichodobuvne pidpriyemstvo na pivnichnomu shodi Alzhiru yake zdijsnyuye vidobutok zaliznoyi rudi UenzaRajon roztashuvannya rudnika V 1897 roci pidpriyemec Paskal otrimav pravo na vidobutok z Uenzi midi ta zaliza pidzemnim sposobom Vin ne mav dlya cogo dostatnih finansovih resursiv tomu prodav licenziyu kompaniyi Schneider et Cie vidoma svoyim metalurgijnim virobnictvom u Le Krezo yaka razom z partnerami stvorila v 1903 mu dlya realizaciyi proyektu kompaniyu Societe d Etudes de l Ouenza Togo zh 1903 go pravo na vidobutok vidkritim sposobom otrimala niderlandska kompaniya W H Muller and Co sho zokrema postachala rudu nimeckim zavodam koncernu Krupp ta diyala cherez Societe concessionaire des Mines de l Ouenza Yak naslidok vinikla trivala superechka oskilki mezhi koncesij nakladalis Takozh jshla borotba shodo marshrutu vivozu produkciyi nepodalik vid rodovisha prohodila zaliznicya z Tebessi do portu Bon narazi Annaba prote vona mala nizku propusknu zdatnist ta bula zavantazhena vivozom fosfativ z kopalni Dzhebel Kuyif a tomu pervisno planuvali buduvati novu liniyu Isnuvali proyekti spoluchennya Uenzi z tuniskoyu Bizertoyu abo vse tim zhe Bonom pri comu obgovorennya pidnyalos na riven francuzkogo uryadu ta parlamentu U pidsumku v 1913 mu termin oboh licenzij spliv Vrahovuyuchi poperednij dosvid togo zh 1913 go stvorili yedinu kompaniyu Societe de l Ouenza v yakij 45 distalos Schneider ta yiyi partneram 35 otrimala Muller todi yak zalishok rozdilili 5 francuzkih bankiv ta ryad promislovciv U 1916 1920 rokah Societe de l Ouenza sporudila zaliznichnu gilku zavdovzhki 24 4 km vid Uenzi do liniyi Tebessa Bon Ce vse tak zhe stvoryuvalo problemi dlya kopalen Dzhebel Kuyif prote velis roboti zi zbilshennya propusknoyi zdatnosti Peredusim uzyalis za perevedennya dilyanki Suk Ahras Tebessa z vuzkoyi metrovoyi na standartnu koliyu sho dozvolyalo uniknuti perevantazhennya na stanciyi Suk Ahras a naprikinci 1920 h rozpochali elektrifikaciyu liniyi sho otrimuvala zhivlennya vid TES Bon Rozrobku Uenzi veli vidkritim sposobom pri comu ruda mala visoku yakist mistila 53 zaliza ta mala duzhe nizkij vmist fosforu ta sirki V 1921 mu z kopalni viluchili 11 tisyach tonn rudi u 1922 mu eksportuvali 224 tisyachi tonn v 1923 mu riven virobnictva dosyagnuv 418 tisyach tonn a v 1926 mu stanoviv 640 tisyach tonn Cya tendenciya trivala navit u pochatkovij period Svitovoyi ekonomichnoyi krizi 1929 1933 rokiv koli v 1929 ta 1930 rokah Societe de l Ouenza virobila 882 ta 1040 tisyach tonn rudi vidpovidno mozhlivo vidznachiti sho v 1929 mu proklali gilku do roztashovanogo nepodalik rudnika Bu Hadra sho takozh nalezhav Societe de l Ouenza prote diyalnist na nomu lishe rozgortalas a vimogi licenziyi shodo minimalnogo vidobutku stanovili tilki 40 tisyach tonn Vtim kriza ne mogla ne vplinuti na Societe de l Ouenza i togo zh 1930 go popri rekordnij vidobutok sho vpershe perevishiv 1 mln tonn vidvantazhili spozhivacham lishe 772 tisyachi tonn Nastupnogo roku viluchili 321 tisyachu tonn pri postavkah u 415 tisyach tonn a v 1932 mu ci pokazniki stanovili vzhe lishe 207 ta 265 tisyach tonn vidpovidno pri comu z togo zh 1932 go rudnik Bu Hadra buv zupinenij Z pozhvavlennyam svitovoyi ekonomichnoyi aktivnosti rudnik Uenza shvidko narostiv vidoubtok 360 tisyach tonn v 1933 mu 748 tisyach tonn v 1934 mu 975 tisyach tonn v 1935 mu 1129 tisyach tonn u 1936 mu 1357 tisyach tonn u 1937 mu ta 1790 tisyach tonn u 1938 mu Pri comu v 1937 mu ogolosili pro vidnovlennya vidobutku na rudniku Bu Hadra prote vin v bud yakomu vipadku buv nabagato menshim za pokaznik Uenzi ta mav dosyagnuti rivnya u 400 tisyach tonn lishe cherez 5 6 rokiv Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni postavki rizko skorotilis do togo blizko 28 rudi eksportuvalos do Nimechchini a blizko 50 do Velikoyi Britaniyi todi yak francuzka promislovist spozhivala do 8 prote za 1939 rik Societe de l Ouenza vse taki vidvantazhila rekordnij obsyag u 1845 tisyach tonn proti 1664 tisyach tonn rokom ranishe Dali situaciya strimko pogirshilas i v 1941 ta 1942 rokah vidobutok stanoviv lishe 175 ta 198 tisyach tonn U listopadi 1942 go port Bona zaznav silnih poshkodzhen vid bombarduvan i v 1943 mu vidvantazhennya z Uenzi vzagali pripinilis Vtim po zavershenni bojovih dij pochalos strimke vidnovlennya i vzhe u 1944 mu virobnictvo dosyagnulo 0 5 mln tonn nastupnogo roku vijshlo na 0 9 mln tonn v 1946 mu stanovilo 1 23 mln tonn v 1948 mu 1 38 mln tonn a v 1949 mu 1 9 mln tonn U 1951 mu Societe de l Ouenza vidobulo 2 14 mln tonn rudi z yakih 15 pripadalo na Bu Hadru U 1952 mu dosyagnuli pokaznika 2 36 mln tonn Iz rozgortannyam Alzhirskoyi vijni za nezalezhnist virobnichi pokazniki zmenshilis i v 1956 mu postavki spozhivacham stanovili tilki 1 63 mln tonn U 1957 mu transportna situaciya pokrashilas i Societe de l Ouenza zmogla vidpraviti spozhivacham 2 02 mln tonn rudi Nadbannya Alzhirom nezalezhnosti v 1962 mu malo lishe korotkostrokovij negativnij vpliv na diyalnist kompaniyi i v 1964 mu vidobuli 2 73 mln tonn a v 1965 mu 3 13 mln tonn sho bulo najvishim pokaznikom z 1960 roku Vzhe stanom na pochatok 1950 h 66 kompaniyi nalezhalo derzhavi a v 1966 mu aktivi Societe de l Ouenza buli nacionalizovani uryadom teper vzhe nezalezhnogo Alzhiru ta peredani derzhavnij strukturi BAREM Trivalij chas produkciya zaliznih rudnikiv Alzhiru priznachalas dlya eksportu stanom na seredinu 1960 h golovnimi pokupcyami buli Italiya ta Velika Britaniya dopoki v 1969 mu ne pochav robotu El Hadzharskij metalurgijnij kombinat yakij pislya zapusku na pochatku 1980 h drugoyi domni zbilshiv svoyu potuzhnist po chavunu bilsh nizh utrichi do 1 8 mln tonn Pri comu yaksho ranishe tovarnoyu produkciyeyu bula priznachena dlya eksportu ruda iz vmistom zaliza 55 to teper vinikla mozhlivist zaluchati do obigu bilsh bidni rudi U pidsumku rudniki Uenza ta Bu Hadra zoseredilis na zhivlenni cogo metalurgijnogo pidpriyemstva U seredini 2010 h virobnictvo El Hadzharskogo kompleksu na tli liberalizaciyi miscevogo rinku metaloprodukciyi vpalo do minimumu v 2014 mu zafiksovano viplavku lishe 0 2 mln tonn sho ne moglo ne vplinuti na rudniki Do problem kombinatu z konkurenciyeyu dodavalis zabastovki robitnikiv kopalen yaki zrivali postavki rudi Inshoyu prichinoyu nedopostavok vistupali problemi na zaliznici U cej period na Uenzu pripadalo bilya 75 postavok do El Hadzharu PrimitkiSociete de l Ouenza PDF Une sensible reprise est constatee dans le secteur de l industrie miniere Le Monde diplomatique fr 1 zhovtnya 1965 Procitovano 6 chervnya 2024 Algerie le complexe siderurgique El Hadjar ameliore ses capacites de stockage de fer La Tribune fr 10 veresnya 2019 Procitovano 6 chervnya 2024