Рост Сергій Анатолійович

Сергій Анатолійович Рост (справжнє ім'я — Сергій Анатолійович Тітівін; нар. 3 березня 1965, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський актор, сценарист, теле — і радіоведучий.

Рост Сергій Анатолійовичрос. Рост Сергей АнатольевичДата народження3 березня 1965(1965-03-03)^[1] (59 років)Місце народженняЛенінград, РРФСР, СРСРГромадянство СРСР
 РосіяAlma materРосійський державний інститут сценічних мистецтвПрофесіярежисерIMDbID 2473075sergeyrost.ru  Рост Сергій Анатолійович у Вікісховищі

Біографія

Народився 3 березня 1965 року в родині інженерів Раїси Іванівни (в дівоцтві Неткової) і Анатолія Федоровича Тітівіних.

Мати родом з України, частина родичів живе в Мелітополі. Має болгарські корені. Названий на честь Сергія Єсеніна. Закінчив Ленінградський театральний інститут за спеціальністю театральний режисер. Служив в армії, займався спортом.

Працював разом з Дмитром Нагієвим на радіо «Модерн».

Велику популярність принесла йому гумористична програма «Обережно, модерн!», в якій він не тільки виконував і чоловічі та жіночі ролі, але й у співдружності з Анною Пармас написав понад 300 сценаріїв. У січні 2004 року «Обережно, модерн! 2» був закритий після розбіжностей з актором цієї передачі Дмитром Нагієвим, який пропонував Росту залишатися тепер тільки сценаристом, а ролі у програмі, за проєкт Нагієва, мали виконувати запрошені «зірки» кіно і шоу-бізнесу. Рост не погодився з пропозицією партнера. Згідно з іншою версією, причиною розбіжностей стали фінансові протиріччя.

У 2005 році переїхав до Москви, де став працювати ведучим або конферансьє на телебаченні.

Дружина Ольга, за професією журналістка. Дочка Аліса (нар. 13 березня 2011).

Фільмографія

• 1995 , 1999 — 2000 — Повний модерн! — різні ролі
• 1996 — 1999 — Обережно, модерн! — різні ролі
• 1997 — Чистилище — оператор-наводчик танка
• 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів — Вітя Шершавий (серія «Аварійний захист»)
• 2001 — 2004 — Обережно, модерн! 2 — Ніна Задова / Петро Тракторенко / Тарас Пастушенко / Комбат Багратіонов / управдом Аполлонов та інші.
• 2002 — Дві судьби — фотограф
• 2003 — Мангуст — інформатор Сусліков
• 2003 — Пригоди мага — відвідувач салона
• 2005 — Право на кохання— Михайло Бондарьов
• 2005 — Королева бензоколонки 2 — DJ Катастрофа
• 2007 — Коли її зовсім не чекаєш— Андрій
• 2007 — Заповідник страху
• 2008 — Все можуть королі — Вадим Гудашкін, перукар
• 2008 — Заповідник страху 
• 2009 — Мій — Гарік
• 2009 — Ключи від щастя — продюсер
• 2011 — Пастка для Буратіно
• 2011 — Таксі — Валерік
• 2012 — Дєтка — Барков
• 2014 — Універ. Новий гуртожиток  — головний редактор «жовтої» газети
• 2014 — Поворот навпаки — помічник Миколи Баскова
• 2014 — 2015 — Анжеліка — Олег Вікторович
• 2015 — SOS, Дід Мороз, або Все збудеться! — Скрябін, чиновник
• 2015 — Лондонград — адвокат Борис Брікман
• 2015 — Експірієнс
• 2017 — Гроші— Самохвалов
• 2017 — Врятувати Пушкіна — видавець
• 2017 — Коли я кину пити — Пижик
• 2017 — Нічий
• 2018 — Перші — Фарварсон

Озвучування

• 2001 — Любов зла — Хел Ларсон (Джек Блек)
• 2016 — РВВС — режисер театру

Вистави

• «Риба на чотирьох»
• «Лівша»
• «Блазні міста N»
• «Шафа»
• «Тринадцятий ґудзик Наполеона»
• «Мої улюблені і я»
• «Дублери»

Телепрограми

• «Одного разу увечері» (СТС, ТНТ, 1996—2002, співведучий)
• «Велика прем'єра» («Перший канал», 2005, сценарист)
• «Шосте почуття» (REN-TV, 2005)
• «Очевидець» (REN-TV, 2005—2007)
• «Весна з Іваном Ургантом» («Перший канал», 2006, співведучий)
• "Кабаре «Сто зірок» (НТВ, 2007, конферансьє)
• «Слава Богу, ти прийшов!» (СТС, 2007—2008, актор)
• «Свої люди» (Москва. Довіра, 2013)
• «Суботній вечір» (Росія-1, 2017)

Ведучий на радіо

• «Модерн» («Кіно, вино і доміно»)
• «Маяк»
• «Срібний дощ»

Звання та нагороди

• «Кращий шоумен року» (2000)

Примітки

1. Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063
2. . Сайт биографий rusperson.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
3. Сергей Рост (21 лютого 2014). . . Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
4. Сергей Рост (26 серпня 2014). . Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
5. Вела беседу Нина Прибутковская (1998). . Официальный сайт Дмитрия Нагиева. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 23 лютого 2018.
6. . . 8 грудня 2005. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
7. . Piter.TV. 13 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 23 лютого 2018.
8. . . 15 грудня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.
9. . . Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 23 лютого 2018.
10. . Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
11. . . Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.
12. . . 6 серпня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.
13. . Комсомольская правда. 9 серпня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 лютого 2018.