Романов Михайло Федорович (актор)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Романов Михайло.

Михайло Федорович Романов (нар. 16 жовтня 1896(18961016), Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 4 вересня 1963, Москва, Російська РФСР) — радянський український і російський актор театру та кіно, театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1940). Народний артист УРСР (1946). Народний артист СРСР (1951). Кавалер ордена Леніна (1960).

Романов Михайло Федорович
Народився	28 жовтня (9 листопада) 1896 або 1896 Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	4 вересня 1963(1963-09-04) або 1963 Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, кінорежисер
Партія	КПРС
Нагороди
IMDb	ID 0738657
У 1975 році на будинку № 19а по вулиці Пушкінській (сучасна Євгена Чикаленка), в якому М. Ф. Романов жив в 1944–1963 роки, відкрито меморіальну дошку (бронзовий барельєф; скульптор Н. М. Дерегус, архітектор А. А. Сницарев). Фільмографія Знявся у фільмах: «Діти капітана Гранта» (1936, Мангльс, «Мосфільм»), «Моряки» (1940), «Зигмунд Колосовський» (1945, Лангфельд), «В далекому плаванні» (1946, старший офіцер Берг), «Блакитні дороги» (1947, мічман Бережний), «Подвиг розвідника» (1947, Еріх фон Руммельсбург), «Третій удар» (1948, генерал армії Антонов), «Головний проспект» (професор Сотін), «Іван Франко» (1956, Михайло Коцюбинський), «Діти сонця» (1957, Павло Протасов), (1958. Письменник, «Мосфільм»), «Вогненний міст» (1959, Дубравін), де був також режисером спектаклю у співавт. з Г. Крикуном) та ін. Збереглися хронікальні кадри, коли М. Романов вітає Наталію Ужвій з 60-річчям її народження (фільм «Наталя Ужвій», 1953). Примітки Романов Михайло Федорович (narnecropol.narod.ru)(рос.) Література Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.356; Митці України. К., 1992. — С.500—501; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.512—513. Посилання