Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олексій Павлович Родіонов (рос. Алексей Павлович Родионов; 30 березня 1898, Єлець — 24 жовтня 1965) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир 77-ї стрілецької дивізії 51-ї армії 4-го Українського фронту, полковник.
| Олексій Павлович Родіонов | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Алексей Павлович Родионов | |||||||||
 | |||||||||
| Народження | 30 березня 1898 Єлець | ||||||||
| Смерть | 24 жовтня 1965 (67 років) Москва, СРСР | ||||||||
| Поховання | Кузьмінське кладовище | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Рід військ | піхота | ||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | ||||||||
| Роки служби | 1918—1957 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання |  Генерал-майор | ||||||||
| Командування | d і 77-ма стрілецька дивізія (СРСР) | ||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія
Народився 30 березня 1898 року в місті Єльці (нині Липецької області) в робітничій родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1926 року. Закінчив неповну середню школу.
У Червоній Армії з 1918 року. Учасник Громадянської війни. Брав участь в боях з білогвардійцями Мамонтова, Денікіна, Шкуро, з білополяками. Закінчив курси «Постріл» в 1921 році, КУКС в 1925 році, прискорений курс Військової академії Генерального штабу в 1942 році.
На фронтах німецько-радянської війни з 1942 року. Громив ворогів загарбників під Сталінградом і Ленінградом. 77-та стрілецька дивізія 51-ї армії 4-го Українського фронту під командуванням полковника Родіонова, зламавши оборону противника на підступах до Сімферополя, однією з першим 11 квітня 1944 року вступила в місто. Переслідуючи ворога, підрозділи дивізії 7 травня 1944 року штурмували укріплення на Сапун-горі (під Севастополем). Зайнявши гребінь гори, воїни дивізії поставили там Червоний прапор. Звання Героя Радянського Союзу Родіонову присвоїли 16 травня 1944 року. Закінчив війну на території фашистської Німеччини.
Після війни продовжував службу в армії. У 1952 закінчив ВАК при Військовій академії Генштабу. З 1957 року генерал-майор Родіонов в запасі. Жив у Москві. Помер 24 жовтня 1965 року.
Нагороди
Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.
Пам'ять
6 травня 1969 року в Нахімовському районі Севастополя (колишня Забалканська) була названа іменем генерала Родіонова. На будинку № 1 по ній встановлена анотаційна дошка.
Література
- Герои боев за Крым. Сімферополь, 1972. / стр. 214;
- Дорогой славы и бессмертия. Воронеж, 1966. / стр. 290.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Pavlovich Rodionov ros Aleksej Pavlovich Rodionov 30 bereznya 1898 Yelec 24 zhovtnya 1965 radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu v roki nimecko radyanskoyi vijni komandir 77 yi strileckoyi diviziyi 51 yi armiyi 4 go Ukrayinskogo frontu polkovnik Oleksij Pavlovich Rodionovros Aleksej Pavlovich RodionovNarodzhennya30 bereznya 1898 1898 03 30 YelecSmert24 zhovtnya 1965 1965 10 24 67 rokiv Moskva SRSRPohovannyaKuzminske kladovisheKrayina SRSRRid vijskpihotaOsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi1918 1957PartiyaKPRSZvannya General majorKomanduvannyad i 77 ma strilecka diviziya SRSR Vijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijnaNagorodiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rodionov BiografiyaNarodivsya 30 bereznya 1898 roku v misti Yelci nini Lipeckoyi oblasti v robitnichij rodini Rosiyanin Chlen VKP b z 1926 roku Zakinchiv nepovnu serednyu shkolu U Chervonij Armiyi z 1918 roku Uchasnik Gromadyanskoyi vijni Brav uchast v boyah z bilogvardijcyami Mamontova Denikina Shkuro z bilopolyakami Zakinchiv kursi Postril v 1921 roci KUKS v 1925 roci priskorenij kurs Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu v 1942 roci Na frontah nimecko radyanskoyi vijni z 1942 roku Gromiv vorogiv zagarbnikiv pid Stalingradom i Leningradom 77 ta strilecka diviziya 51 yi armiyi 4 go Ukrayinskogo frontu pid komanduvannyam polkovnika Rodionova zlamavshi oboronu protivnika na pidstupah do Simferopolya odniyeyu z pershim 11 kvitnya 1944 roku vstupila v misto Peresliduyuchi voroga pidrozdili diviziyi 7 travnya 1944 roku shturmuvali ukriplennya na Sapun gori pid Sevastopolem Zajnyavshi grebin gori voyini diviziyi postavili tam Chervonij prapor Zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Rodionovu prisvoyili 16 travnya 1944 roku Zakinchiv vijnu na teritoriyi fashistskoyi Nimechchini Pislya vijni prodovzhuvav sluzhbu v armiyi U 1952 zakinchiv VAK pri Vijskovij akademiyi Genshtabu Z 1957 roku general major Rodionov v zapasi Zhiv u Moskvi Pomer 24 zhovtnya 1965 roku NagorodiNagorodzhenij dvoma ordenami Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 stupenya ordenom Chervonoyi Zirki medalyami Pam yat6 travnya 1969 roku v Nahimovskomu rajoni Sevastopolya kolishnya Zabalkanska bula nazvana imenem generala Rodionova Na budinku 1 po nij vstanovlena anotacijna doshka LiteraturaGeroi boev za Krym Simferopol 1972 str 214 Dorogoj slavy i bessmertiya Voronezh 1966 str 290