Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Микола Іванович Ро

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Микола Іванович Родін (23 квітня 1923(19230423) — 31 жовтня 2002) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945).

Микола Іванович Родін

рос. Николай Иванович Родин

Народження

23 квітня 1923
с. Орловка

Смерть

31 жовтня 2002 (79 років)
Санкт-Петербург

Поховання

^d

Країна

Приналежність

Освіта

Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна

Роки служби

1940–1978

Звання

Полковник авіації

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

(№ 8693)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Родін.

Біографія

Народився 23 квітня 1923 року в селі Орлівка (нині Тербунського району Липецької області) в селянській родині. Росіянин. Закінчив 9 класів і аероклуб.

У Червоній Армії з 1940 року. В 1943 році закінчив Балашовський військову авіаційну школу пілотів.

На фронтах німецько-радянської війни з листопада 1943 року. Заступник командира ескадрильї 525-го штурмового авіаційного полку (227-а штурмова авіаційна дивізія, 8-й штурмовий авіаційний корпус, 8-а повітряна армія, 4-й Український фронт) старший лейтенант Микола Родін до квітня 1945 року здійснив сто десять успішних бойових вильотів, завдавши противнику значних втрат у живій силі і техніці, знищив п'ять ворожих літаків на землі і один – в повітрі.

29 червня 1945 року Родіну М.І. присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8693).

Після війни М.І. Родін продовжував службу у ВПС СРСР. У 1955 році він закінчив Військово-повітряну академію, а в 1964 році – курси удосконалення офіцерського складу.

З 1978 року полковник Родін М.І. – у запасі. Жив і працював у Ленінграді (з 1991 року – Санкт-Петербург). Помер 31 жовтня 2002 року. Похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том 2: — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 361