Ратко Свилар

Ратко Свилар (серб. Ratko Svilar / Ратко Свилар, нар. 6 травня 1950) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — сербський тренер.

Ратко Свилар
Особисті дані
Народження	6 травня 1950(1950-05-06) (74 роки)
	Црвенка, Кула, САК Воєводина, НР Сербія, ФНРЮ
Зріст	183 см
Громадянство	Югославія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1970–1973  ? (-?) 1973–1980 «Воєводина» 201 (-?) 1978 →  16 (-?) 1980–1996 «Антверпен» 243 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1983 Югославія 9 (-15)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1995 «Антверпен» 1995–1996 «Антверпен» (помічник) 1996 «Антверпен» 1996–1998 «Антверпен» (помічник) 1998 «Антверпен» 1999–2000 2008–2009 «Антверпен» (помічник) 2009 «Антверпен»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Воєводина» та «Антверпен», а також національну збірну Югославії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1970 року виступами за команду з однойменного рідного міста, в якій провів три сезони, перший з яких у вищому дивізіоні, взявши участь у 31 матчі чемпіонату, після чого ще два роки грав з командою у Другій лізі.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Воєводина», до складу якого приєднався 1973 року. Відіграв за команду з Нового Сада наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Воєводини», був основним голкіпером команди і к у квітні 1977 року Свилар виграв єдиний трофей з клубом — Кубок Мітропи. Крім того у 1978 році нетривалий час виступав у американському клубі у NASL, куди потрапив на запрошення свого співвітчизника і тодішнього головного тренера клубу .

1980 року перейшов до бельгійського клубу «Антверпен», який тренував інший югослав ^[en], і відіграв за нову команду 16 сезонів і в сезоні 1991/92 допоміг клубу виграти кубок Бельгії. При цьому у фінальному матчі проти «Мехелена» 42-річний воротар став головним героєм. Матч закінчився внічию (2:2) після додаткового часу, а у серії пенальті Ратко відбив два удари, а потім сам забив переможний пенальті «Антверпена», принісши перемогу в серії 9:8. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду у 1996 році.

Виступи за збірну

25 вересня 1976 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в товариському матчі проти Італії (0:3).

У складі збірної був учасником домашнього чемпіонату Європи 1976 року та чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, але на обох турнірах був лише запасним воротарем і на поле не виходив.

Останній матч у футболці збірної провів 1 червня 1983 року у товариському матчі з Румунією (1:0) в Сараєво. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 9 матчів.

Кар'єра тренера

Ще будучи формально гравцем, хоча і не основним воротарем «Антверпена», Свилар став головним тренером клубу — після відставки керманича ^[nl] в лютому 1995 року Свилара призначили тимчасовим тренером до кінця сезону. У наступному сезоні він став помічником угорця Ласло Фазекаша. Коли той подав у відставку у квітні 1996 року, Свилар знову тимчасово зайняв посаду. Після сезону 1995/96 Ратко офіційно завершив свою ігрову кар'єру і став помічником нового головного тренера німця Георга Кесслера. Після відставки Кесслера в березні 1998 року Свилар втретє став тимчасовим головним тренером антверпенського клубу.

В листопаді 1999 року Свилар став головним тренером аматорського бельгійського клубу ^[nl], а у 2000 році 50-річний Свилар повернувся на поле і недовго захищав ворота іншого невеличкого місцевого клубу ^[nl], де в той час тренером був його співвітчизник ^[fr]. У сезоні 2003/04 Перазич став головним тренером «Антверпена» за порадою Свилара і Ратко також повернувся до цього клубу.

У 2008 році Свилар став помічником ^[en] в антверпенському клубі. У лютому 2009 року Давидовича звільнили з посади і Ратко Свилар вчетверте обійняв посаду головного тренера клубу. Його звільнили з посади в листопаді 2009 року, замінивши британця з ^[nl].

Титули і досягнення

• Володар Кубка Бельгії (1):

«Антверпен»:

Особисте життя

Його син, Міле Свілар (нар. 1999), також став футболістом і воротарем.

8 серпня 2009 року Ратко Свилар серйозно постраждав внаслідок пожежі, готуючи газовий гриль у своєму сімейному будинку у Вільрайку. Ратко отримав сильні опіки обличчя та спини. Через побоювання лікаря, що його легені отримали серйозні пошкодження внаслідок пожежі, його три дні тримали в штучній комі. Під час інциденту будинку було завдано великої матеріальної шкоди.

Примітки

1. . www.nasljerseys.com. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
2. . RSSSF. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 27 травня 2016.
3. . www.rafcmuseum.be. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
4. . web.archive.org. 30 вересня 2007. Архів оригіналу за 25 листопада 2007. Процитовано 9 липня 2021.
5. . eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
6. . eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
7. . reprezentacija.rs. 20 січня 2010. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
8. [‘I love Antwerp. And I hate Antwerp’]. De Standaard (Dutch) . 23 вересня 2014. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
9. [Anderlecht goalkeeper Mile Svilar: “I want to be the best in the world”]. (Dutch) . 18 лютого 2015. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
10. Fernandes Garcia, Filipa (28 серпня 2017). [Svilar signs for five seasons] (Portuguese) . S.L. Benfica. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2017.
11. [Ratko Svilar in a coma after house fire] (Dutch) . Vandaag. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 травня 2016.

Посилання

• Ратко Свилар на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Ратко Свилар на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Ратко Свилар на сайті Eu-football.info (англ.)
• Профіль на сайті reprezentacija.rs [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)