Рале Рашич

Звоними́р „Рале“ Ра́шич (серб. Звонимир Рале Рашић, англ. Zvonimir «Rale» Rasic; 26 грудня 1935, с. Доле, Королівство Югославія — 8 червня 2023, Сідней) — югославський футболіст та австралійський тренер, захисник.

Рале Рашич
Особисті дані
Повне ім'я	Звонимир Рашич
Народження	26 грудня 1935(1935-12-26)
	с. Доле, Королівство Югославія
Смерть	8 червня 2023(2023-06-08) (87 років)
	Сідней, Австралія
Громадянство	Югославія  Австралія
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1952—1956 «Пролетер» (Зр) 56 (0) 1957 «Воєводина» 0 (0) 1957—1961 «Спартак» (Сб) ? (?) 1961—1962 «Борац» (БЛ) 2 (0) 1962—1969 «Футскрей ЮЮСТ» ? (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
	Югославія (U-21)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1969 1969—1974 1970 1971 1972—1973 1974—1975 1977—1978 1979—1980 1981—1982 1983 1987—1988 1992 1996 1997 1997—1999	«Футскрей ЮЮСТ»  Австралія «Мельбурн Унгарія» «Сент-Джордж» «Марконі Сталліонс» «Сідней Олімпік» «Марконі Сталліонс» «Аделаїда Сіті» «Блектаун Сіті» «Саут Мельбурн» «АПІА Лейхгардт» «Кентербері-Марквіль» «Рокдейл Ілінден» «Файрфілд Баллс» «Канберра Космос»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Народився в селі Доле, Приморська бановина. Футбольну кар'єру розпочав в Югославії. Також відомий як Звонко Расич. Виступав за «Пролетер» (Зренянин), «Воєводина», «Спартак» (Суботиця) та «Борац» (Баня-Лука). У 1962 році виїхав до Австралії. Виступав у клубі «Футскрей ЮЮСТ», який складався з югославських емігрантів. Через травму Рашич змушений був перервати футбольну кар’єру та повернувся в Югославію для проходження військової служби.

Кар'єра в збірній

Закінчивши військову службу в Югославії, Рале Рашич повернувся до Австралії, цього разу вже як тренер. У 1969 році став тренером свого колишнього клубу «Футскрей ЮЮСТ». У своєму дебютному сезоні на тренерському містку привів команду до перемоги в чемпіонаті штату Вікторія. Завдяки успіхам на клубному рівні прийняв запрошення очолити збірну Австралію. Дебютував на посаді тренера на тренерському містку збірної Австралії 10 листопада 1970 року у складі переможному (1:0) проти Ізраїлю в Тель-Авіві. 13 листопада 1973 року після перемоги в Гонконгу (1:0) над , Австралія вийшла у фінальну частину чемпіонату світу 1974 року. На турнірі в Західній Німеччині Австралія програла Східній Німеччині (0:2) та Західній Німеччині (0:3), а також зіграв внічию з Чилі (0:0). На хвилі критики виступу в Австралії після завершення Мундіалю Рашич пішов з займаної посади. Статистика виступів — 13 перемог, 7 нічиїх та 5 поразок, при різниці забитих та пропущених м'ячів 45:26.

Окрім роботи в збірній Австралії, працював і на клубному рівні. У 1971 році тренував «Сент-Джордж-Будапешт», з яким став віцечемпіоном штату Новий Південний Уельс. У 1972—1973 роках тренував клуб «Марконі Фаєрфілд», у складі якого двічі ставав віцечемпіоном штату Новий Південний Уельс (1972, 1973). У 1974 році його очолив «Пан Гелленік», з яким посів п'яте місце в чемпіонаті штату Новий Південний Уельс. У 1977—1978 роках тренував «Марконі Фаєрфілд». У сезоні 1977 роках разом з «Марконі» став віцечемпіоном Національної футбольної ліги Австралії, а наступного року повторив це досягнення (поступився в фіналі «Істерн Сабарбс Хакоах»). У 1977 році визнаний найкращим тренером НФЛ. У 1979—1980 роках очолював «Аделаїду Сіті», з яким він зайняв п’яте місце в обох сезонах чемпіонату Австралії. У 1981—1982 роках тренував «Блектаун Сіті», з яким 1981 року виграв з НФЛ. У 1983 році очолював «Саут Мельбурн», з яким посів 4-те місце в НФЛ.

У 1987 році тренував «АПІА Лейхгардт», з яким виграв чемпіонат Австралії, завдяки чому отримав звання тренера року в Австралії. У 1992 році очолював «Кентербері-Марквіль», з яким посів 7-ме місце в Суперлізі Новий Південний Уельс. У 1996 році тренував «Рокдейл Ілінден», а в 1997 році — «Файрфілд Баллс», з яким вийшов до Суперлізі Нового Південного Уельсу. У 1997—1999 роках тренував «Канберру Космос», з яким двічі займав останнє місце в НФЛ. Останнім клубом у тренерській кар’єрі став «Марконі Сталліонс», з яким зайняв друге останнє місце НФЛ у сезоні 2002-2003 років.

Рале Рашич нагороджений орденом Австралії за тренерську роботу.

Під час чемпіонату світу 2006 року працював ведучим на станції SBS. Того ж року вийшла його біографія «Історія Рале Рашича».

Примітки

1. https://wwos.nine.com.au/football/news-2023-former-socceroos-coach-1974-world-cup-rale-rasic-dies/462c2b8c-f613-4784-9f3a-324a7861b738
2. The Rale Rasic Story: The Socceroos First World Cup Coach, as told to Ray Gatt, New Holland Publishers, Frenchs Forest, NSW, 2006.
3. Klubovi at Football Association of Zrenjanin official website
4. Rale Srbin «izmislio» fudbal u Australiji at Večernje novosti, 13-6-2011, retrieved 13-11-2013 (серб.)
5. Match report Hungary vs Spartak Subotica from 1958 at magyarfutball.hu, retrieved 13-11-2013
6. FK Borac Banja Luka stats 1946-91 [Архівовано 2013-11-13 у Wayback Machine.] at EX YU Fudbal

Посилання

• Профіль гравця на сайті worldfootball.net
• Профіль гравця на сайті ozfootball.net
• Профіль тренера на сайті transfermarkt.com
• Профіль тренера на сайті zerozero.pt
• Rale Rasic OAM - Coach - Football (Soccer) (англ.)
• Rasic snubs Kewell and Viduka (англ.)
• The Spectator and the Beautiful Game (англ.)