Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Імперська або державна церква (нім. Reichskirche, Райхскірхе) — церковна політика, проведена Оттоном I Великим у Франко-Італійському королівстві, згодом у всій Священній Римській імперії для зміцнення влади та протистояння світським феодалам. Ця політика передбачала покровительство церкві, забезпечуючи її підтримку в обмін на політичну та військову підтримку королівства, включаючи право церковних ієрархів на самостійний вибір фогтів (світських чиновників), а також дозвіл на карбування монети, збирання мита та контроль над ринками. Встановивши централізовану структуру церкви, Оттон мав на меті консолідувати владу та впорядкувати процеси прийняття рішень у церковній інституції, використання церковного майна в інтересах королівства, згодом імперії.
Запровадження
Оттон І Великий мав чіткі мотиви для інтеграції церкви в структуру держави, спрямовані передусім на зміцнення своєї влади та встановлення централізованої системи. Вплітаючи вплив церкви в структуру держави, Оттон намагався використати моральний і духовний вплив церкви, щоб узаконити своє правління та зміцнити свій контроль над імперією. Цей стратегічний крок дозволив йому використати ресурси та вплив церкви для державних цілей, створивши симбіотичні стосунки, які принесли користь і церкві, і державі. Інтеграція церкви в структуру держави була не просто політичним маневром, а далекоглядним кроком до створення єдиної імперії під централізованою владою, де церква відігравала ключову роль у її управлінні та адмініструванні.
Роль єпископів і абатів в управлінні імперією під час правління Оттона І була ключовою для успішної реалізації політики. Призначивши єпископів і абатів відповідальними за території в межах імперії, Оттон ефективно використовував цих священнослужителів як королівських васалів. Що, по-перше, забезпечувало лояльність ключових територій до імператора, оскільки ці церковні чиновники часто були більш пов'язані з імперськими інтересами, ніж світська знать. По-друге, дозволило створити централізовану адміністрацію, яка могла ефективно забезпечувати виконання законів і політики імператора по всій імперії. Та по-третє, єпископи та абати, завдяки своїм позиціям у церкві, мали доступ до освітніх та адміністративних ресурсів, які були неоціненними для управління імперією.
Ця система управління не лише зміцнила контроль Оттона над імперією, але й підвищила статус церкви в державі, створивши потужний зв'язок релігійної та світської влади. Оттон І застосував кілька правових і політичних механізмів, які були інноваційними для свого часу. Однією з ключових стратегій було видання королівських грамот, які надавали землі та привілеї єпископам і абатам, тісно прив'язуючи їх до імператорської корони. Ці хартії були не просто символічними жестами, а слугували юридичними документами, які окреслювали права та обов'язки церковних чиновників, забезпечуючи їхню лояльність до імператора. Крім того, Оттон укладав стратегічні шлюби та призначення в церкві, щоб переконатися, що ключові посади обіймають лояльні до нього особи. Це не тільки забезпечило його контроль над церквою, але й забезпечило можливість використання впливу церкви для підтримки імперської політики. За допомогою цих правових і політичних механізмів Оттону І вдалося створити структуровані відносини між церквою та державою, які дозволили ефективно керувати імперією, а також забезпечили видатність і вплив церкви в державі.
Релігійні обряди та доктринальне забезпечення
Райхскірхе, згідно з церковною політикою Оттона, відіграла вирішальну роль у поширенні християнської віри по всій імперії. Поєднуючи церковну організацію з королівською владою, Оттон прагнув зміцнити єдність королівства через централізовану релігійну установу. Одним із ключових аспектів місії цієї політики було просування та поширення догматів християнської віри серед населення. Цей наголос на християнській пропаганді мав на меті прищепити почуття релігійної ідентичності та єдності серед людей, сприяючи спільній системі переконань, яка виходить за межі регіональних і культурних відмінностей. Через поширення християнських вчень і цінностей Райхскірхе прагнула об'єднати різноманітне населення під спільною релігійною структурою, сприяючи таким чином соціальній єдності та стабільності.
Окрім своєї ролі у просуванні християнської віри, політика також зосереджувалася на забезпеченні виконання церковних законів і правил. Церковна політика була спрямована на встановлення сильної церковної влади, яка могла б керувати та регулювати релігійні практики в імперії. Забезпечуючи дотримання церковних законів і правил, церковна політика прагнула підтримувати чистоту доктрин, дисципліну серед духовенства та мирян, а також дотримання релігійних звичаїв і традицій. Завдяки нагляду за релігійними обрядами та обрядами Райхскірхевідіграла вирішальну роль у підтримці цілісності та узгодженості християнської віри в імперії. Такий наголос на дотриманні церковних законів і правил допоміг встановити відчуття порядку та законності всередині церковної ієрархії, зміцнюючи авторитет держави-церкви в релігійних справах.
Вплив на управління
Заснування Райхскірхе Оттона I Великого значно зміцнило центральну владу шляхом стратегічного включення церковних призначень у сферу світського управління. Обираючи єпископів і абатів із знаті, Оттон I забезпечив, щоб ці церковні посади були зайняті особами, які були не лише лояльними до корони, але й були зацікавлені в стабільності та процвітанні Священної Римської імперії. Цей маневр спритно поєднав духовну владу церкви з адміністративним механізмом держави, створивши надійну систему підтримки правління імператора. Таким чином, Райхскірхе діяла як продовження королівської влади, зміцнюючи контроль Отто над його домініонами, призначаючи довірених дворян на ключові церковні ролі.
Роль цієї політики у судових і законодавчих процесах за Оттона I Великого була ключовою в консолідації правової бази Священної Римської імперії. Інтегрувавши церковну владу в ці області, Оттон зумів використати моральний і духовний вплив церкви для легітимізації та виконання світських законів. Ця інтеграція забезпечила більш плавне виконання законів, оскільки населення високо поважало церковних чиновників. Крім того, участь церкви в судових справах сприяла централізації юридичної влади, зменшуючи владу місцевих дворян і таким чином зміцнюючи контроль Отто над імперією. Таким чином, Райхскірхе служила ключовим посередником між імператором і його підданими, забезпечуючи узгодженість і однаковість правової практики в усьому царстві.
Фінансові вигоди, отримані від церковних земель і доходів за політикою Райхскірхе Оттона I Великого, були значними, забезпечуючи державу основними ресурсами для управління та військових зусиль. Контролюючи величезні території церковної землі, Оттон I зміг перенаправити багатство, отримане від цих маєтків, на зміцнення державної скарбниці. Цей стратегічний контроль над церковними доходами не тільки зміцнив фінансову стабільність Священної Римської імперії, але й зменшив її залежність від знаті щодо фінансових ресурсів. Райхскірхе фактично стала ключовою економічною опорою правління Отто, значно сприяючи процвітанню імперії та дозволяючи монарху здійснювати амбітні проекти та розширення.
Управління фінансовими ресурсами Райхскірхе відіграло вирішальну роль у підтримці діяльності церкви та її діяльності. Запроваджуючи фінансові правила, Отто мав на меті забезпечити фінансову стабільність і підзвітність церкви, ще більше зміцнюючи її роль як державної церкви. Ці правила також сприяли підвищенню прозорості та контролю за церковними фінансами, запобігаючи зловживанням або неправильному управлінню коштами всередині церковної установи. Завдяки ретельному фінансовому управлінню політика Оттона сприяла загальній консолідації церковно-державних відносин і підтримці порядку та стабільності всередині церковної структури.
Наслідки для церковно-державних відносин
Політика Райхскірхе, запроваджена Оттоном I Великим, значно посилила контроль монархії над церквою, будучи новаторським кроком, який створив прецедент для переплетення церкви та держави в межах Священної Римської імперії. Використовуючи церкву як інструмент управління, Оттон I фактично централізував церковну та світську владу, забезпечивши лояльність єпископів та абатів до монархії. Такий підхід не тільки зміцнив владу Оттона, але й забезпечив імперію єдиною структурою, яка має вирішальне значення для її управління та захисту. Призначаючи єпископів і абатів, які також були досвідченими адміністраторами та воєначальниками, Оттон I забезпечив, щоб церква відігравала ключову роль в управлінні імперією, тим самим зміцнюючи свій контроль як над церковною, так і над світською сферами.
Незважаючи на користь, яку політика Райхскірхе принесла консолідації імперської влади, вона неминуче призвела до опору та викликів як з боку світських, так і церковних кіл. Переплетення церковних і державних справ, посилюючи контроль монархії, викликало також суперечки щодо юрисдикції та влади. Проти цієї політики виступили світські сеньйори, які вбачали у посиленні влади єпископів пряму загрозу власному впливу. Подібним чином у церкві спостерігався значний відштовх від тих, хто вірив в автономію церковної влади та був проти ідеї використання церкви як інструменту світського управління. Цей опір підкреслив притаманну напругу в політиці Оттона, виявивши складність управління балансом між церковною та державною владою. Опозиція, з якою зіткнулася система Райхскірхе Оттона I, підкреслила труднощі реалізації політики, яка докорінно змінила традиційні ролі церковних і світських лідерів в імперії.
Довгострокові наслідки політики Оттона I щодо автономії церкви в Священній Римській імперії були глибокими та стійкими. Інтегрувавши церкву в структуру імперського правління, Оттон I заклав основу для системи, де церковна незалежність часто перебувала в тіні імперських інтересів. Це створило прецедент, який вплинув на стосунки між церквою та державою на наступні століття. Система Райхскірхе, хоча спочатку посилювала владу монархії, зрештою сприяла постійним конфліктам щодо балансу влади між світською та церковною владою. Ці конфлікти були символом ширшої боротьби всередині імперії за юрисдикцію, управління та автономію. У довгостроковій перспективі ця політика мала подвійний ефект: вона зміцнила центральну владу імперії в короткостроковій перспективі, але також посіяла насіння для майбутніх суперечок щодо ролі та незалежності церкви в державі. Ця складна спадщина підкреслює заплутану взаємодію між церквою та державою, яка характеризувала управління Священною Римською імперією.
Див. також
Література
- Böhling, Björn. Die Politik des ostfraenkisch-deutschen Königs Otto I. d. Großen und die Reichskirche, der Klerus als abhängiger Beamtenapparat des Königs?. GRIN Verlag, 2007.
- Landersdorfer, A. (1995). Die Gründung des Erzbistums Magdeburg durch Kaiser Otto den Großen. Münchener theologische Zeitschrift, 46(1), 3-19.
- Callahan WJ, Higgs D. Church and Society in Catholic Europe of the Eighteenth Century. Cambridge University Press; 1979.
- David S. Bachrach, Religion and the Conduct of War c. 300—1215 (Woodbridge, 2003), pp. 32-63; and Goldberg, Struggle for Empire, passim.
- Гуменний В. Офіційна пропаганда і східна політика Римської імперії у першій половині І ст. н. е. (за нумізматичними джерелами) / В. Гуменний // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. — 2016. — Вип. 28. — С. 190—202
- Андрусишин Б. І., Бондаренко В. Д. Правові засади державно-церковних відносин в епоху Середньовіччя / Б. І. Андрусишин, В. Д. Бондаренко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 18. Економіка і право: зб. наукових праць. — Випуск 11. — К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. — С. 3-14.
- Diplomacy of Medieval Rus’ (10th–16th centuries). Publication from the 10th International Scientific Conference, Krakow, 9th–11th October, 2019, edited by V. Nagirnyy, Kraków: Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagelloniaca», 2021, 348 p. (Seria: Colloquia Russica. Series I, vol. 10).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Imperska abo derzhavna cerkva nim Reichskirche Rajhskirhe cerkovna politika provedena Ottonom I Velikim u Franko Italijskomu korolivstvi zgodom u vsij Svyashennij Rimskij imperiyi dlya zmicnennya vladi ta protistoyannya svitskim feodalam Cya politika peredbachala pokrovitelstvo cerkvi zabezpechuyuchi yiyi pidtrimku v obmin na politichnu ta vijskovu pidtrimku korolivstva vklyuchayuchi pravo cerkovnih iyerarhiv na samostijnij vibir fogtiv svitskih chinovnikiv a takozh dozvil na karbuvannya moneti zbirannya mita ta kontrol nad rinkami Vstanovivshi centralizovanu strukturu cerkvi Otton mav na meti konsoliduvati vladu ta vporyadkuvati procesi prijnyattya rishen u cerkovnij instituciyi vikoristannya cerkovnogo majna v interesah korolivstva zgodom imperiyi ZaprovadzhennyaKafedralnij sobor yeparhiyi Ahena v yakomu storichchya koronuvalisya imperatori Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Otton I Velikij mav chitki motivi dlya integraciyi cerkvi v strukturu derzhavi spryamovani peredusim na zmicnennya svoyeyi vladi ta vstanovlennya centralizovanoyi sistemi Vplitayuchi vpliv cerkvi v strukturu derzhavi Otton namagavsya vikoristati moralnij i duhovnij vpliv cerkvi shob uzakoniti svoye pravlinnya ta zmicniti svij kontrol nad imperiyeyu Cej strategichnij krok dozvoliv jomu vikoristati resursi ta vpliv cerkvi dlya derzhavnih cilej stvorivshi simbiotichni stosunki yaki prinesli korist i cerkvi i derzhavi Integraciya cerkvi v strukturu derzhavi bula ne prosto politichnim manevrom a dalekoglyadnim krokom do stvorennya yedinoyi imperiyi pid centralizovanoyu vladoyu de cerkva vidigravala klyuchovu rol u yiyi upravlinni ta administruvanni Rol yepiskopiv i abativ v upravlinni imperiyeyu pid chas pravlinnya Ottona I bula klyuchovoyu dlya uspishnoyi realizaciyi politiki Priznachivshi yepiskopiv i abativ vidpovidalnimi za teritoriyi v mezhah imperiyi Otton efektivno vikoristovuvav cih svyashennosluzhiteliv yak korolivskih vasaliv Sho po pershe zabezpechuvalo loyalnist klyuchovih teritorij do imperatora oskilki ci cerkovni chinovniki chasto buli bilsh pov yazani z imperskimi interesami nizh svitska znat Po druge dozvolilo stvoriti centralizovanu administraciyu yaka mogla efektivno zabezpechuvati vikonannya zakoniv i politiki imperatora po vsij imperiyi Ta po tretye yepiskopi ta abati zavdyaki svoyim poziciyam u cerkvi mali dostup do osvitnih ta administrativnih resursiv yaki buli neocinennimi dlya upravlinnya imperiyeyu Cya sistema upravlinnya ne lishe zmicnila kontrol Ottona nad imperiyeyu ale j pidvishila status cerkvi v derzhavi stvorivshi potuzhnij zv yazok religijnoyi ta svitskoyi vladi Otton I zastosuvav kilka pravovih i politichnih mehanizmiv yaki buli innovacijnimi dlya svogo chasu Odniyeyu z klyuchovih strategij bulo vidannya korolivskih gramot yaki nadavali zemli ta privileyi yepiskopam i abatam tisno priv yazuyuchi yih do imperatorskoyi koroni Ci hartiyi buli ne prosto simvolichnimi zhestami a sluguvali yuridichnimi dokumentami yaki okreslyuvali prava ta obov yazki cerkovnih chinovnikiv zabezpechuyuchi yihnyu loyalnist do imperatora Krim togo Otton ukladav strategichni shlyubi ta priznachennya v cerkvi shob perekonatisya sho klyuchovi posadi obijmayut loyalni do nogo osobi Ce ne tilki zabezpechilo jogo kontrol nad cerkvoyu ale j zabezpechilo mozhlivist vikoristannya vplivu cerkvi dlya pidtrimki imperskoyi politiki Za dopomogoyu cih pravovih i politichnih mehanizmiv Ottonu I vdalosya stvoriti strukturovani vidnosini mizh cerkvoyu ta derzhavoyu yaki dozvolili efektivno keruvati imperiyeyu a takozh zabezpechili vidatnist i vpliv cerkvi v derzhavi Religijni obryadi ta doktrinalne zabezpechennya Rajhskirhe zgidno z cerkovnoyu politikoyu Ottona vidigrala virishalnu rol u poshirenni hristiyanskoyi viri po vsij imperiyi Poyednuyuchi cerkovnu organizaciyu z korolivskoyu vladoyu Otton pragnuv zmicniti yednist korolivstva cherez centralizovanu religijnu ustanovu Odnim iz klyuchovih aspektiv misiyi ciyeyi politiki bulo prosuvannya ta poshirennya dogmativ hristiyanskoyi viri sered naselennya Cej nagolos na hristiyanskij propagandi mav na meti prishepiti pochuttya religijnoyi identichnosti ta yednosti sered lyudej spriyayuchi spilnij sistemi perekonan yaka vihodit za mezhi regionalnih i kulturnih vidminnostej Cherez poshirennya hristiyanskih vchen i cinnostej Rajhskirhe pragnula ob yednati riznomanitne naselennya pid spilnoyu religijnoyu strukturoyu spriyayuchi takim chinom socialnij yednosti ta stabilnosti Okrim svoyeyi roli u prosuvanni hristiyanskoyi viri politika takozh zoseredzhuvalasya na zabezpechenni vikonannya cerkovnih zakoniv i pravil Cerkovna politika bula spryamovana na vstanovlennya silnoyi cerkovnoyi vladi yaka mogla b keruvati ta regulyuvati religijni praktiki v imperiyi Zabezpechuyuchi dotrimannya cerkovnih zakoniv i pravil cerkovna politika pragnula pidtrimuvati chistotu doktrin disciplinu sered duhovenstva ta miryan a takozh dotrimannya religijnih zvichayiv i tradicij Zavdyaki naglyadu za religijnimi obryadami ta obryadami Rajhskirhevidigrala virishalnu rol u pidtrimci cilisnosti ta uzgodzhenosti hristiyanskoyi viri v imperiyi Takij nagolos na dotrimanni cerkovnih zakoniv i pravil dopomig vstanoviti vidchuttya poryadku ta zakonnosti vseredini cerkovnoyi iyerarhiyi zmicnyuyuchi avtoritet derzhavi cerkvi v religijnih spravah Vpliv na upravlinnya Zasnuvannya Rajhskirhe Ottona I Velikogo znachno zmicnilo centralnu vladu shlyahom strategichnogo vklyuchennya cerkovnih priznachen u sferu svitskogo upravlinnya Obirayuchi yepiskopiv i abativ iz znati Otton I zabezpechiv shob ci cerkovni posadi buli zajnyati osobami yaki buli ne lishe loyalnimi do koroni ale j buli zacikavleni v stabilnosti ta procvitanni Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Cej manevr spritno poyednav duhovnu vladu cerkvi z administrativnim mehanizmom derzhavi stvorivshi nadijnu sistemu pidtrimki pravlinnya imperatora Takim chinom Rajhskirhe diyala yak prodovzhennya korolivskoyi vladi zmicnyuyuchi kontrol Otto nad jogo dominionami priznachayuchi dovirenih dvoryan na klyuchovi cerkovni roli Rol ciyeyi politiki u sudovih i zakonodavchih procesah za Ottona I Velikogo bula klyuchovoyu v konsolidaciyi pravovoyi bazi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Integruvavshi cerkovnu vladu v ci oblasti Otton zumiv vikoristati moralnij i duhovnij vpliv cerkvi dlya legitimizaciyi ta vikonannya svitskih zakoniv Cya integraciya zabezpechila bilsh plavne vikonannya zakoniv oskilki naselennya visoko povazhalo cerkovnih chinovnikiv Krim togo uchast cerkvi v sudovih spravah spriyala centralizaciyi yuridichnoyi vladi zmenshuyuchi vladu miscevih dvoryan i takim chinom zmicnyuyuchi kontrol Otto nad imperiyeyu Takim chinom Rajhskirhe sluzhila klyuchovim poserednikom mizh imperatorom i jogo piddanimi zabezpechuyuchi uzgodzhenist i odnakovist pravovoyi praktiki v usomu carstvi Finansovi vigodi otrimani vid cerkovnih zemel i dohodiv za politikoyu Rajhskirhe Ottona I Velikogo buli znachnimi zabezpechuyuchi derzhavu osnovnimi resursami dlya upravlinnya ta vijskovih zusil Kontrolyuyuchi velichezni teritoriyi cerkovnoyi zemli Otton I zmig perenapraviti bagatstvo otrimane vid cih mayetkiv na zmicnennya derzhavnoyi skarbnici Cej strategichnij kontrol nad cerkovnimi dohodami ne tilki zmicniv finansovu stabilnist Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi ale j zmenshiv yiyi zalezhnist vid znati shodo finansovih resursiv Rajhskirhe faktichno stala klyuchovoyu ekonomichnoyu oporoyu pravlinnya Otto znachno spriyayuchi procvitannyu imperiyi ta dozvolyayuchi monarhu zdijsnyuvati ambitni proekti ta rozshirennya Upravlinnya finansovimi resursami Rajhskirhe vidigralo virishalnu rol u pidtrimci diyalnosti cerkvi ta yiyi diyalnosti Zaprovadzhuyuchi finansovi pravila Otto mav na meti zabezpechiti finansovu stabilnist i pidzvitnist cerkvi she bilshe zmicnyuyuchi yiyi rol yak derzhavnoyi cerkvi Ci pravila takozh spriyali pidvishennyu prozorosti ta kontrolyu za cerkovnimi finansami zapobigayuchi zlovzhivannyam abo nepravilnomu upravlinnyu koshtami vseredini cerkovnoyi ustanovi Zavdyaki retelnomu finansovomu upravlinnyu politika Ottona spriyala zagalnij konsolidaciyi cerkovno derzhavnih vidnosin i pidtrimci poryadku ta stabilnosti vseredini cerkovnoyi strukturi Naslidki dlya cerkovno derzhavnih vidnosin Politika Rajhskirhe zaprovadzhena Ottonom I Velikim znachno posilila kontrol monarhiyi nad cerkvoyu buduchi novatorskim krokom yakij stvoriv precedent dlya perepletennya cerkvi ta derzhavi v mezhah Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Vikoristovuyuchi cerkvu yak instrument upravlinnya Otton I faktichno centralizuvav cerkovnu ta svitsku vladu zabezpechivshi loyalnist yepiskopiv ta abativ do monarhiyi Takij pidhid ne tilki zmicniv vladu Ottona ale j zabezpechiv imperiyu yedinoyu strukturoyu yaka maye virishalne znachennya dlya yiyi upravlinnya ta zahistu Priznachayuchi yepiskopiv i abativ yaki takozh buli dosvidchenimi administratorami ta voyenachalnikami Otton I zabezpechiv shob cerkva vidigravala klyuchovu rol v upravlinni imperiyeyu tim samim zmicnyuyuchi svij kontrol yak nad cerkovnoyu tak i nad svitskoyu sferami Nezvazhayuchi na korist yaku politika Rajhskirhe prinesla konsolidaciyi imperskoyi vladi vona neminuche prizvela do oporu ta viklikiv yak z boku svitskih tak i cerkovnih kil Perepletennya cerkovnih i derzhavnih sprav posilyuyuchi kontrol monarhiyi viklikalo takozh superechki shodo yurisdikciyi ta vladi Proti ciyeyi politiki vistupili svitski senjori yaki vbachali u posilenni vladi yepiskopiv pryamu zagrozu vlasnomu vplivu Podibnim chinom u cerkvi sposterigavsya znachnij vidshtovh vid tih hto viriv v avtonomiyu cerkovnoyi vladi ta buv proti ideyi vikoristannya cerkvi yak instrumentu svitskogo upravlinnya Cej opir pidkresliv pritamannu naprugu v politici Ottona viyavivshi skladnist upravlinnya balansom mizh cerkovnoyu ta derzhavnoyu vladoyu Opoziciya z yakoyu zitknulasya sistema Rajhskirhe Ottona I pidkreslila trudnoshi realizaciyi politiki yaka dokorinno zminila tradicijni roli cerkovnih i svitskih lideriv v imperiyi Dovgostrokovi naslidki politiki Ottona I shodo avtonomiyi cerkvi v Svyashennij Rimskij imperiyi buli glibokimi ta stijkimi Integruvavshi cerkvu v strukturu imperskogo pravlinnya Otton I zaklav osnovu dlya sistemi de cerkovna nezalezhnist chasto perebuvala v tini imperskih interesiv Ce stvorilo precedent yakij vplinuv na stosunki mizh cerkvoyu ta derzhavoyu na nastupni stolittya Sistema Rajhskirhe hocha spochatku posilyuvala vladu monarhiyi zreshtoyu spriyala postijnim konfliktam shodo balansu vladi mizh svitskoyu ta cerkovnoyu vladoyu Ci konflikti buli simvolom shirshoyi borotbi vseredini imperiyi za yurisdikciyu upravlinnya ta avtonomiyu U dovgostrokovij perspektivi cya politika mala podvijnij efekt vona zmicnila centralnu vladu imperiyi v korotkostrokovij perspektivi ale takozh posiyala nasinnya dlya majbutnih superechok shodo roli ta nezalezhnosti cerkvi v derzhavi Cya skladna spadshina pidkreslyuye zaplutanu vzayemodiyu mizh cerkvoyu ta derzhavoyu yaka harakterizuvala upravlinnya Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu Div takozhOtton I VelikijLiteraturaBohling Bjorn Die Politik des ostfraenkisch deutschen Konigs Otto I d Grossen und die Reichskirche der Klerus als abhangiger Beamtenapparat des Konigs GRIN Verlag 2007 Landersdorfer A 1995 Die Grundung des Erzbistums Magdeburg durch Kaiser Otto den Grossen Munchener theologische Zeitschrift 46 1 3 19 Callahan WJ Higgs D Church and Society in Catholic Europe of the Eighteenth Century Cambridge University Press 1979 David S Bachrach Religion and the Conduct of War c 300 1215 Woodbridge 2003 pp 32 63 and Goldberg Struggle for Empire passim Gumennij V Oficijna propaganda i shidna politika Rimskoyi imperiyi u pershij polovini I st n e za numizmatichnimi dzherelami V Gumennij Aktualni problemi vitchiznyanoyi ta vsesvitnoyi istoriyi 2016 Vip 28 S 190 202 Andrusishin B I Bondarenko V D Pravovi zasadi derzhavno cerkovnih vidnosin v epohu Serednovichchya B I Andrusishin V D Bondarenko Naukovij chasopis NPU imeni M P Dragomanova Seriya 18 Ekonomika i pravo zb naukovih prac Vipusk 11 K Vid vo NPU imeni M P Dragomanova 2010 S 3 14 Diplomacy of Medieval Rus 10th 16th centuries Publication from the 10th International Scientific Conference Krakow 9th 11th October 2019 edited by V Nagirnyy Krakow Towarzystwo Wydawnicze Historia Iagelloniaca 2021 348 p Seria Colloquia Russica Series I vol 10