Пірофо р грец πυροφόρος той що несе вогонь назва яка застосовується до хімічних сполук для яких достатньо контакту з пов

Пірофо́р (грец. πυροφόρος — «той, що несе вогонь») — назва, яка застосовується до хімічних сполук, для яких достатньо контакту з повітрям (від тертя або зіткнення), щоб спалахнути (утворювати іскри чи вогонь та світло).

Самозаймання плутонію, залишеного на повітрі

Пірофори — це підклас піротехнічних засобів, які не містять окислювачів, але самозапалюються, вступаючи в контакт з киснем.

Такими сполуками є фероцерій, залізо у вигляді пилу (утворюється при розкладанні ) та ін.

Примітки

Кабінет Міністрів України. Постанова Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (Загальні примітки) від 8 грудня 1997 року N 1358 м. Київ (див. текст) (Вилучено згідно з Постановою КМ N 184 від 15.02.2002) (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1807 від 20.11.2003)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Використання пірофорних властивостей урану в артилерійських снарядах (нім.)

Ця стаття є . Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити .

[1] Кабінет Міністрів України. Постанова Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (Загальні примітки) від 8 грудня 1997 року N 1358 м. Київ (див. текст) (Вилучено згідно з Постановою КМ N 184 від 15.02.2002) (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1807 від 20.11.2003)^{[недоступне посилання з липня 2019]}