Прозиметр

Прозиметр (лат. prosimetrum) — літературна форма, в якій чергуються віршовані та прозові елементи. Засновником вважається , хоча його твори не збереглися. Його наступник у латинській літературі — Марк Теренцій Варрон. Зі 150 його меніппових сатир збереглося бл. 600 фрагментів, але жодна не збереглося повністю. Варрон додав до суміші прози з віршами також суміш грецької та латинської мов.

До відомих прикладів прозиметрії, які дійшли до нашого часу, відносяться такі твори, як «Розрада філософією» Боеція, , «Книга про християнських правителів» , «Життя святого Галла» Ноткера Заїки, «Плач природи» (De planctu naturae) , «Нове життя» Данте, «Комедія німф» (інша назва — «Амето», 1341-42) Боккаччо, «Аркадія» Якопо Саннадзаро (1504; 2-га ред. 1514) тощо. Принцип прозиметрії широко використовувався в драматургії, зокрема в п'єсах Вільяма Шекспіра.

Див. також

• Шантефабль
• Якопо Саннадзаро, автор написаного прозиметром роману «Аркадія»

Джерела

• Harris, Joseph, and Karl Reichl, ed. Prosimetrum: Cross-Cultural Perspectives on Narrative in Prose and Verse. Cambridge, Eng.: D. S. Brewer, 1997.

Посилання

• Прозиметр // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 278.