Поттсвілл Марунс

{{Infobox Недіюча команда НФЛ | name = Поттсвіл Марунс
Бостон Буллдогс | logo = Pottsville Maroons.png | founded = 1920 | suspended = | relocated = | folded = 1929 | location = Поттсвілл (Пенсильванія) (1920–1928)
Бостон (Масачусетс) (1929)
США | field = | league = Самостійні(1920–1923)
(1924)
Національна футбольна ліга (1925–1929) | division = | colors = Бордовий, золотий, білий
             | history = Поттсвілл 11 (1920–1924)
Поттсвілл Марунс (1924–1929)<br Бостон Буллдогс (1929) | nickname = | coach = (1925–1927, 1929)
(1928) | manager = | owner = Yorkville Hose Company (1920–1922)
Kingsbury, Heinz & Schoeneman (1923)
Джон Штрейгель (1924–1928)
(1929) | championships = Жодного
(Чемпіонство оскаржується Марунс
Не визнано НФЛ) | Other League championships =
Чемпіон Антрацитової ліги | website = }}

Поттсвілл Марунс була професійна команда з американського футболу, яка базувалася у Поттсвіллі, що знаходиться на штату. Засновані у 1920 році, вони змагалися у НФЛ з 1925 по 1928 роки. У 1929 році вони переїхали Бостона, де відіграли сезон під назвою Бостон Булдогс.

Команду спершу назвали Поттсвілл 11', як незалежну, що брала участь у змаганнях на південному сході . Домашні матчі команда грала на , стадіоні старшої школи сусіднього . У 1924 році команда змінила назву на Марунс та переможно долучилася до . Наступного сезону під керівництвом Джона Штрейгеля вони вже грали у НФЛ. Незважаючи на домінантне положення, коштувало їм чеміонства. Наступного року їм дозволили грати знову, але після невдач 1927 та 1928 року Штрейгель продав Марунс групі підприємців з Бостона, де вони відіграли останній сезон напередодні ліквідації.

1925 був їх найкращим сезоном. Ростер 1928 мав трьох майбутніх членів : , та тренера , але показала найгірший результат в історії франшизи. Гру команди у місцевій газеті висвітлював письменник Джон О'Гара, який прославився на увесь світ .

Історія

Походження

Подібно до інших вугільних міст південно-східної Пенсільванії, Поттсвілл мав футбольні команди, як мінімум з 1910-х років. Команда, яка у майбутньому стала називатися Марунс, була заснована у 1920 як Поттсвілл 11, яка складалася переважно з пожежників Yorkville Hose Company. Першочергово вона не реєструвалася у жодній з ліг, граючи проти інших команд з вуглевидобувних міст східної Пенсильванії. У 1922 році футболісти отримали спонсорську підтримку місцевих бізнесменів Гарольда Кінгсбері, Ірвіна Хайнца та Франка Ширмана, які долучили до клубу професійних гравців, таких як Карл Бек, та . Та команда залишалася місцевою , закликаючи до складу місцевих вихідців. Поттсвільці стабільно перемагали та збирали повний стадіон уболівальників.

Антрацитова ліга

У 1924 році місцевий хірург Джон Штригель придбав Потсвілл 11 за 1500 доларів. Того ж року місцеві команди вирішили створити лігу, яка стала відомою як . Того ж року команда отримала назву Марунс; згідно з легендою, вони замовили партію нових футболок місцевому постачальнику Джо Зако, зазначивши відсутність вимог щодо кольору. Зако надіслав 25 темно-червоних футболок, давши команді відповідну назву.

Протягом сезону Антрацитової ліги 1924, Марунс залучили трьох гравців чемпіонської команди НФЛ 1923 року . Серед них були , та майбутній член Залу Слави . Президент НФЛ був незадоволений, що зірки ліги гратимуть за незалежну команду вуглевидобувного регіону, але не міг нічого зробити, якщо б Поттсвілл долучився до ліги. Справу, яку започаткувала колишня команда Генрі, відхилив з технічних питань суддя у Пенсильванії. The Maroons then posted a 6–0–1 record against Anthracite League teams and clinched the league title that November with a victory over Coaldale..

Вигравши Антрацитову лігу, Марунс надіслали запрошення зіграти чемпіону НФЛ та , які змагалися за перемогу на сході. Отримавши відмову, команда запланувала гру з командою НФЛ , що не перемагала суперника у лізі з 1921 року. Обидві команди зустрілися у фіналі сезону в останню недіфлю листопада. Рочестер зміг перемогти поттсвільців 10-7, завдавши Марунс єдиної поразки у сезоні. Поттсвілл завершив сезон 1924 року з рекордом 12-1-1., набравши 288 очок і пропустивши лише 17 та вигравши Антрацитову лігу.

Національна футбольна ліга

Того ж сезону Антрацитова ліга припинила існування, але Штригель з Марунс це не зачепило. Команда подала та отримала схвалення франшизи у НФЛ. Подія була незвичною, адже стадіон належав по сутішколі. Скоріше за все, адміністрацію ліги привабила зручна логістика другої команди біля Філадельфії . Пенсільванії забороняв футбольні матчі у неділю в Філадельфії, але ігнорувався у Поттсвіллі. Це дозволяло гостьовій команді зіграти з жовтими жакетами, а у неділю провести матч з поттсвільцями.

Оскільки багато гравців Марунс повернулися до своїх команд НФЛ у 1925 році, команда найняла кількох талановитих гравців на заміну. Зокрема, це був колишній гравець армійської команди та , квотербек з . Інший рекрут-військовик, енд , який потім проходив службу під час Другої світової війни та був першим американцем, вбитим під час десантування у Північній Африці]]. Родзинкою коллекції гравців став , один з найкращих гравців команди; щоправда, його потужність коштувала дорого, труднощі з оплатою виникали навіть при аншлазі на Майнерсвілл Парк.

" Поттсвілл Марунс були найбільш лютими та поважними серед тих, що я зустрічав. Я завжди вірив, що Марунс здобули чемпіонство НФЛ 1925 року, але їх позбавили такої честі. "

—, учасник Залу Слави НФЛ (1954), виступав за and the Чикаго Берс

1. Purdy, Dennis (2010). Kiss 'Em Goodbye: An ESPN Treasury of Failed, Forgotten, and Departed Teams, pp. 260–263. Random House Digital. Retrieved March 23, 2011.
2. . Profootballresearchers.org. Архів оригіналу за 9 березня 2011. Процитовано 28 березня 2011.
3. Peterson, Robert W. (1997). Pigskin: The Early Years of Pro Football, p. 93. Oxford University Press. . Retrieved March 23, 2011.
4. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2009. Процитовано 28 березня 2011.
5. Fleming, David. . ESPN. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 7 січня 2009.