Дмитро Павлович Пойда (21 жовтня 1908, Бородаївські Хутори — 25 листопада 1992, Дніпропетровськ) — український історик, педагог, доктор історичних наук (з 1962 року), професор (з 1963 року).
Дмитро Павлович Пойда | |
---|---|
Дмитро Павлович Пойда | |
Народився | 21 жовтня 1908[1] Бородаївські Хутори, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
Помер | 25 листопада 1992 (84 роки) або 1992[2] Дніпропетровськ, Україна |
Поховання | Сурсько-Литовське кладовище |
Місце проживання | м. Дніпропетровськ |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | історик |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Галузь | історія |
Заклад | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара НТУ ДП |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук (1960) |
Відомий завдяки: | дослідження історії України, аграрної історії |
Нагороди | Заслужений працівник вищої школи Української РСР |
Біографія
Народився 21 жовтня 1908 року у с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (нині Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) у селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 13 років, працював наймитом, згодом — секретарем сільської ради.
У 1931 році приїхав до Харкова. Спочатку вчився на робітфаці, потім став студентом Всеукраїнського інституту комуністичної освіти. Після реорганізації інституту його зарахували до студентів Харківського педагогічного інституту, який він закінчив з відзнакою у 1936 році за спеціальністю «Історія». У 1937 році закінчив перший курс аспірантури Київського інституту червоної професури, але у зв'язку із його ліквідацією отримав призначення на педагогічну роботу до м. Дніпропетровська.
З 1937 року — на педагогічній та викладацькій роботі у Дніпропетровському державному університеті. Працював старшим викладачем. У 1939 році став одним із організаторів кафедри історії СРСР (нині — східноєвропейської історії) на історичному факультеті Дніпропетровського державного університету, а напередодні Другої Світової війни — завідувачем кафедри.
З початком війни перебував у діючій армії на партійно-політичній роботі, за що мав ряд урядових нагород. З листопада 1945 року по серпень 1946 року працював старшим викладачем соціально-економічних дисциплін Подольського військово-піхотного училища (м. Шуя).
Після демобілізації у 1946 році повернувся до Дніпропетровська, де понад 30 років присвятив роботі у Дніпропетровському державному університеті (1946—1955, 1965—1992). У 1965–1986 роках — завідувач кафедрою історії СРСР та УРСР Дніпропетровського державного університету. Також працював завідувачем кафедри у Вищій партійній школі. У 1949 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Крестьянское движение на Екатеринославщине в период революционной ситуации в России конца 1850-х — начала 1860-х годов». У 1962 році на базі монографії «Крестьянское движение на Правобережной Украине в пореформенный период (1866—1900 гг.)», виданої у 1960 році, захистив докторську дисертацію. У 1959–1966 роках завідував кафедрою історії КПРС у Дніпропетровському гірничому інституті.
За багаторічну науково-педагогічну працю був удостоєний ряду урядових нагород, зокрема, двох орденів «Знак Пошани», ордену Вітчизняної війни ІІ ступеня, багатьох медалей. У 1976 році йому було присвоєне почесне звання Заслуженого працівника вищої школи Української РСР.
Помер 25 листопада 1992 року. Похований у Дніпропетровську на Сурсько-Литовському кладовищі. З 1993 року кафедра, якою багато років завідував Д. П. Пойда, в пам'ять про вченого, щорічно проводить наукові читання з питань аграрної історії України та Росії.
Наукова діяльність
Автор понад 150-ти наукових та навчально-методичних праць. Він був одним із найактивніших авторів та членом редколегії тому «Дніпропетровська область» унікального багатотомного видання «Історія міст і сіл Української РСР», редактором збірників наукових праць викладачів кафедри.
За час своєї науково-педагогічної роботи створив наукову школу істориків-аграрників, підготував понад 30 кандидатів історичних наук. Був постійним учасником Всесоюзних аграрних симпозіумів, очолював на історичному факультеті ДДУ спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій.
Учні
Підготував 22 кандидати історичних наук, з яких 7 — Д. С. Шелест, Л. П. Гарчева, В. В. Стецкевич, В. В. Крутиков, С. І. Світленко, А. В. Бойко та Г. Г. Кривчик згодом стали докторами історичних наук, професорами.
Джерела та література
- Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь. Пойда Дмитро Павлович [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 314. — .
- Ковальський М. П., Іваненко В. В. Штрихи до портрета самобутнього історика Дмитра Павловича Пойди (1908—1992) // Бористен.- 1994.- № 1.- С. 23-26;
- Швидько Г. К. Вшанування професора Д. П. Пойди з нагоди його 70-річчя // Український історичний журнал.- 1979.- № 1.- С. 126—127.
- Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1044936215 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pojda Dmitro Pavlovich Pojda 21 zhovtnya 1908 Borodayivski Hutori 25 listopada 1992 Dnipropetrovsk ukrayinskij istorik pedagog doktor istorichnih nauk z 1962 roku profesor z 1963 roku Dmitro Pavlovich PojdaDmitro Pavlovich Pojda Dmitro Pavlovich PojdaNarodivsya21 zhovtnya 1908 1908 10 21 1 Borodayivski Hutori Verhnodniprovskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer25 listopada 1992 1992 11 25 84 roki abo 1992 2 Dnipropetrovsk UkrayinaPohovannyaSursko Litovske kladovisheMisce prozhivannyam DnipropetrovskKrayina UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnististorikAlma materHNU im V N KarazinaGaluzistoriyaZakladDniprovskij nacionalnij universitet imeni Olesya Gonchara NTU DPVchene zvannyaprofesorNaukovij stupindoktor istorichnih nauk 1960 Vidomij zavdyaki doslidzhennya istoriyi Ukrayini agrarnoyi istoriyiNagorodiZasluzhenij pracivnik vishoyi shkoli Ukrayinskoyi RSRBiografiyaNarodivsya 21 zhovtnya 1908 roku u s Borodayivski Hutori Verhnodniprovskogo povitu Katerinoslavskoyi guberniyi nini Verhnodniprovskogo rajonu Dnipropetrovskoyi oblasti u selyanskij rodini Trudovu diyalnist rozpochav u 13 rokiv pracyuvav najmitom zgodom sekretarem silskoyi radi U 1931 roci priyihav do Harkova Spochatku vchivsya na robitfaci potim stav studentom Vseukrayinskogo institutu komunistichnoyi osviti Pislya reorganizaciyi institutu jogo zarahuvali do studentiv Harkivskogo pedagogichnogo institutu yakij vin zakinchiv z vidznakoyu u 1936 roci za specialnistyu Istoriya U 1937 roci zakinchiv pershij kurs aspiranturi Kiyivskogo institutu chervonoyi profesuri ale u zv yazku iz jogo likvidaciyeyu otrimav priznachennya na pedagogichnu robotu do m Dnipropetrovska Z 1937 roku na pedagogichnij ta vikladackij roboti u Dnipropetrovskomu derzhavnomu universiteti Pracyuvav starshim vikladachem U 1939 roci stav odnim iz organizatoriv kafedri istoriyi SRSR nini shidnoyevropejskoyi istoriyi na istorichnomu fakulteti Dnipropetrovskogo derzhavnogo universitetu a naperedodni Drugoyi Svitovoyi vijni zaviduvachem kafedri Z pochatkom vijni perebuvav u diyuchij armiyi na partijno politichnij roboti za sho mav ryad uryadovih nagorod Z listopada 1945 roku po serpen 1946 roku pracyuvav starshim vikladachem socialno ekonomichnih disciplin Podolskogo vijskovo pihotnogo uchilisha m Shuya Pislya demobilizaciyi u 1946 roci povernuvsya do Dnipropetrovska de ponad 30 rokiv prisvyativ roboti u Dnipropetrovskomu derzhavnomu universiteti 1946 1955 1965 1992 U 1965 1986 rokah zaviduvach kafedroyu istoriyi SRSR ta URSR Dnipropetrovskogo derzhavnogo universitetu Takozh pracyuvav zaviduvachem kafedri u Vishij partijnij shkoli U 1949 roci zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Krestyanskoe dvizhenie na Ekaterinoslavshine v period revolyucionnoj situacii v Rossii konca 1850 h nachala 1860 h godov U 1962 roci na bazi monografiyi Krestyanskoe dvizhenie na Pravoberezhnoj Ukraine v poreformennyj period 1866 1900 gg vidanoyi u 1960 roci zahistiv doktorsku disertaciyu U 1959 1966 rokah zaviduvav kafedroyu istoriyi KPRS u Dnipropetrovskomu girnichomu instituti Za bagatorichnu naukovo pedagogichnu pracyu buv udostoyenij ryadu uryadovih nagorod zokrema dvoh ordeniv Znak Poshani ordenu Vitchiznyanoyi vijni II stupenya bagatoh medalej U 1976 roci jomu bulo prisvoyene pochesne zvannya Zasluzhenogo pracivnika vishoyi shkoli Ukrayinskoyi RSR Pomer 25 listopada 1992 roku Pohovanij u Dnipropetrovsku na Sursko Litovskomu kladovishi Z 1993 roku kafedra yakoyu bagato rokiv zaviduvav D P Pojda v pam yat pro vchenogo shorichno provodit naukovi chitannya z pitan agrarnoyi istoriyi Ukrayini ta Rosiyi Naukova diyalnistAvtor ponad 150 ti naukovih ta navchalno metodichnih prac Vin buv odnim iz najaktivnishih avtoriv ta chlenom redkolegiyi tomu Dnipropetrovska oblast unikalnogo bagatotomnogo vidannya Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR redaktorom zbirnikiv naukovih prac vikladachiv kafedri Za chas svoyeyi naukovo pedagogichnoyi roboti stvoriv naukovu shkolu istorikiv agrarnikiv pidgotuvav ponad 30 kandidativ istorichnih nauk Buv postijnim uchasnikom Vsesoyuznih agrarnih simpoziumiv ocholyuvav na istorichnomu fakulteti DDU specializovanu vchenu radu iz zahistu kandidatskih disertacij UchniPidgotuvav 22 kandidati istorichnih nauk z yakih 7 D S Shelest L P Garcheva V V Steckevich V V Krutikov S I Svitlenko A V Bojko ta G G Krivchik zgodom stali doktorami istorichnih nauk profesorami Dzherela ta literaturaYu A Pinchuk O V Yas Pojda Dmitro Pavlovich 9 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 314 ISBN 978 966 00 1142 7 Kovalskij M P Ivanenko V V Shtrihi do portreta samobutnogo istorika Dmitra Pavlovicha Pojdi 1908 1992 Boristen 1994 1 S 23 26 Shvidko G K Vshanuvannya profesora D P Pojdi z nagodi jogo 70 richchya Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1979 1 S 126 127 Library of Congress Authorities Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454 Deutsche Nationalbibliothek Record 1044936215 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578