Пазич Майя Павлівна

Майя Павлівна Пазич (до шлюбу Вовк; нар. 22 травня 1938, Розаліївка — пом. 1 липня 2020, м. Київ, Україна) — радянська та українська акторка. Заслужена артистка України (1994). Народна артистка України (2011). Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009), ІІ ступеня (2013), І ступеня (2017).

Майя Пазич
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
Ім'я при народженні	Майя Павлівна Вовк
Народилася	22 травня 1938(1938-05-22) с. Розаліївка, Білоцерківський район, Київська область, УРСР, СРСР
Померла	1 липня 2020(2020-07-01) (82 роки) Київ, Україна
Громадянство	СРСР →  Україна
Роки діяльності	1959—2020
Чоловік	Василь Пазич
Нагороди та премії
Заслужений артист України Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги І ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пазич.

Життєпис

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1959; педагоги н. а. України Костянтин Степанков, н. а. України Петро Сергієнко).

У 1959 році працювала в Одеському театрі юного глядача, після чого у 1960—2020 роках — акторка Київського театру юного глядача на Липках.

Могила Майї Пазич та її чоловіка, Байкове кладовище

Чоловік — Василь Пазич, заслужений артист України, соліст Театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (помер 1997 р.). Донька — Калініна Наталія Василівна.

Померла на 83-му році життя 1 липня 2020 року у Києві. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом з чоловіком (50°25′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.4178056° пн. ш. 30.5038056° сх. д. / 50.4178056; 30.5038056).

Ролі в театрі

Одеський театр юного глядача

Київський академічний театр юного глядача на Липках

• Параска — «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого,1963, реж. М. Мерзлікін;
• Уляна Громова — «Молода гвардія» О. Фадєєва,1964, реж. О. Барсегян;
• Няня — «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова,1976, реж. М. Єдлінський;
• Пузикова — «Барабанщиця» О. Салинського,1977, реж. М. Мерзлікін;
• Цариця — «Царівна-жаба» К. Мешкова,1986, реж. М. Карасьов;
• Шура — «Фатальна помилка» М. Рощина, 1987, реж. В. Гирич;
• Тітка Роза — «Вино з кульбабок» за Р. Бредбері, 1990, реж. А. Фурманчук;
• Мачуха — «Кришталевий черевичок» Т. Габбе, 1992, реж. О. Балабан;
• Марселіна — «Шалений день» П.-О. Бомарше, 1995, реж. В. Гирич;
• Берта — «Гедда Габлер» Г. Ібсена, 1996, реж. К. Дубінін;
• Годувальниця — Джульєтти «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 2002, реж. В. Гирич;
• Мати Лукашева — «Лісова пісня» Лесі Українки, 2005, реж. В. Гирич;
• Баба — «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольські, 2005, реж. В. Гирич;
• Місіс Тарбел — «Поліанна» Е. Портер, 2007, реж В. Гирич;
• Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого, 2009, реж. К. Дубінін;
• Сирена — «Сирена та Вікторія» О. Галіна, 2013, реж. В. Гирич;
• Галчиха — «Без вини винні» О. Островського, 2016, реж. В. Гирич.

Фільмографія

• 2005 — Королева бензоколонки 2 — Гадалка
• 2010 — 1942 — Баба Віра
• 2011 — Повернення Мухтара-7 (24 серія) — Мальцева

Примітки

1. . Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
2. (ua) . «День». 2 липня 2020. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 2020-7-03.
3. Указ Президента України від 22.12.1994 року № 800/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам Київського театру юного глядача»
4. Указ Президента України від 24.03.2011 року № 339/2011 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
5. Указ Президента України від 16.12.2009 року № 1067/2009 «Про нагородження працівників Київського академічного театру юного глядача на Липках»
6. Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
7. Указ Президента України від 22.01.2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
8. . tuz.kiev.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
9. https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/u-poshukah-shchastya. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
10. . Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 17 грудня 2020.

Джерела

• Едуард Овчаренко (7 липня 2018). . I-UA.tv. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
• Профіль на theatre.love [ 20 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Олександр Єфімов (22 січня 2014). У пошуках щастя. День. Процитовано 13 січня 2021.